Путін виявляє впертість

Другий рік поспіль Путін вирішив не виступати з посланням до Федеральних зборів, передбачених Конституцією Російської Федерації (РФ). «Ні, не планується», — так Дмитро Пєсков, речник диктатора, відповів на запитання журналістів, чи планується таке послання. Торік володар Кремля також не звертався до Федеральних зборів. До цього він не виступав із посланням 2017-го та 2022 року. Востаннє Путін звернувся до Федеральних зборів у лютому 2024-го перед президентськими виборами. Адже у нього зараз інші клопоти.

Три забаганки Кремля

Минулого тижня Київ отримав від Москви три пропозиції щодо територіальних «компромісів», на які готовий погодитися кремлівський диктатор. Варіант «А»: Путін виводить російські війська з «буферної зони» на Сумщині та Харківщині, частково у Запорізький області та готовий створити демілітаризовану зону вздовж Дніпра, але в обмін на решту Донбасу, яку загарбники не змогли захопити. Варіант «Б»: Путін погоджується не захоплювати решту Донбасу військовим шляхом, якщо НАТО виведе свої війська з Польщі, Фінляндії, Естонії, Латвії та Литви. Варіант «В»: Путін не захоплює весь Донбас, якщо Україна припинить на законодавчому рівні «дискримінацію» Російської православної церкви та російської мови, а також отримає позаблоковий статус, підкріплений міжнародними гарантіями, і демілітаризується. Сергій Лавров, своєю чергою, заявив, що Володимир Зеленський може приїхати до Москви, щоб провести перемовини: йому гарантують усі умови, в т. ч. безпеку.

Сам президент України заявив, що РФ постійно порушує питання гарантій безпеки для себе після завершення війни, і постійно наголошує на тому, що йдеться не лише про зобов’язання України не бити по них у відповідь. «Для них це набагато ширше та специфічніше питання. Вони хочуть свій договір із НАТО чи зі Сполученими Штатами. Не знаю всіх деталей, але з Москвою не можна обговорювати жодні глобальні гарантії безпеки для них до того, поки не стане зрозуміло, на якій основі закінчиться їхня війна проти України, й які гарантії безпеки будуть у нас. Спершу треба вирішити питання цієї війни, а вже потім шукати відповіді на питання, які РФ ставить на основі своїх уявлень та очікувань про безпеку», — наголосив він.

Водночас глава української держави повідомив, що США пропонували створення демілітаризованої зони на Донбасі як одну з альтернативних пропозицій у своєму 28-пунктному плані ще рік тому. «Але що буде зі Запорізькою атомною електростанцією? Що буде з деякими територіями, які американці пропонували вирішувати у форматі land swaps? Потім була пропозиція зробити буферну зону або демілітаризовану зону в обидва боки від лінії зіткнення. Як компроміс ми готові це проговорювати. Також пропонували зробити одну частину Кінбурнської коси демілітаризованою, що може залишитися під контролем України», — поінформував він.

Ініціатива Стубба та Стьоре

Водночас Александр Стубб, президент Фінляндії, та Йонас Гар Стьоре, прем'єр-міністр Норвегії, виявили ініціативу та зателефонували Путіну з пропозиціями закінчити російсько-українську війну. Проте більшу частину телефонної розмови диктатор викладав їм власну версію середньовічної слов’янської історії. Так він підкреслив труднощі, з якими має справу Європа у спробах відстояти свої позиції на майбутніх мирних перемовинах із РФ. Відтак розмова, запланована на менш ніж пів години, затягнулася на 90 хвилин. Путін змусив скандинавських лідерів вислухати довгу промову про те, що Кремль назвав «першопричинами конфлікту».

Лідери скандинавських країн вирішили не уривати історичні відступи диктатора, щоб збагнути, наскільки серйозно він налаштований на діалог із Європою. Тож ці перемовини не призвели до якогось прогресу в питанні припинення вогню в Україні, оскільки володар Кремля продовжував наполягати на попередніх вимогах. Він заявив, що війна в Україні продовжиться і має тенденцію до загострення. А перспективу негайного припинення вогню, головну вимогу України, практично не обговорювали.

Цей контакт розкритикувала Метте Фредеріксен, прем’єр-міністерка Данії. Вона висловила глибокий скепсис та наголосила, що цей телефонний дзвінок не був погоджений із рештою європейських лідерів, і закликала Європу зберігати єдність замість того, щоб діяти поодинці. Глава данського уряду також заявила, що не бачить жодних ознак того, що РФ прагне миру з Європою чи Україною.

Ти тих, хто йде

Тим часом на фронті зараз дуже бракує російських новобранців, яких оборонці України знищують неймовірними темпами. А для цього потрібні потужні стимули. Так, московська Вища школа економіки (ВШЕ), яку вважають одним із найпрестижніших російських університетів, запустила програму вербування росіян до лав окупаційної армії, пропонуючи оплатити цілком навчання в обмін на підписання контракту з Міністерством оборони РФ. У межах програми «Служба + освіта» начальний заклад обіцяє профінансувати навчання 100 осіб, які погодяться вступити до військ безпілотних систем (ВБС) або добровольчого формування «БАРС-Москва», що забезпечує протиповітряну оборону російської столиці. У ВШЕ запевнили, що служити доведеться «рівно один рік» і людину «гарантовано» звільнять зі служби після закінчення цього терміну, хоча указ Путіна передбачає автоматичне подовження контрактів під час мобілізації. Також школа стверджує, що в разі вступу до ВБС служити доведеться в частинах, розташованих «далеко від лінії бойового зіткнення». А добровольців «БАРС-Москва», своєю чергою, обіцяють не відправляти в зону активних бойових дій. Та розпочати навчання на бакалавраті, спеціалітеті чи в маґістратурі контрактники зможуть лише після повернення з війська (якщо повернуться), а фінансуватимуть його з позабюджетних коштів університету.

Тим часом російське командування відправляє поранених військовослужбовців назад у штурми та скасувало відпустки й відрядження. На повноцінне лікування нібито відправляють лише військових, які втратили кінцівки або фізично не можуть підвестися. Інших поранених, у т. ч. військових із невитягнутими осколками, постійно повертають до штурмів. Офіцери поспішають виконати наказ до призначеної дати, а командування прагне захопити території, про які раніше вже звітувало як про узяті під контроль.

Для тих, хто повертаються

Проте проблеми є не лише з вербуванням людей на війну, а й із тими, хто з неї повертається. Що з ними робити? Так, 2025 року російські служби зайнятості спільно з роботодавцями заявили про підготовку 449 тис. вакансій для учасників війни проти України. Однак по допомогу в пошуку роботи звернулися лише 15 тис. осіб. Навіть серед тих, хто звернулися, роботу знайшли лише 7,8 тис. осіб (52 %). Решта залишилася не працевлаштованою. За оцінкою Служби зовнішньої розвідки України, розрив між кількістю заявлених вакансій і фактичними зверненнями може свідчити про недовіру до державних програм або небажання учасників війни ними користуватися.

Для росіян із інвалідністю та колишніх засуджених ситуація ще гірша. З 5 тис. так званих ветеранів із інвалідністю роботу отримали 2,1 тис. (42 %). Серед 1,2 тис. осіб із судимістю працевлаштували 638 (51 %). Ці показники демонструють, що російські роботодавці не готові масово приймати колишніх військових, особливо тих, хто має додаткові обмеження. Показовим є й результат із дистанційною роботою. З 449 тис. заявлених вакансій лише 775 передбачали віддалену зайнятість. А отримали її всього шестеро осіб!

Водночас на тлі дефіциту робочої сили, що загострився через війну проти України, до РФ продовжують завозити трудових міґрантів із «далекого зарубіжжя». За січень-вересень ц. р. Міністерство внутрішніх справ видало близько 215,3 тис. дозволів на роботу іноземним громадянам, що на 21 % більше, ніж за аналогічний період 2025-го. За оцінками експертів, до 2032 року російській економіці знадобиться близько 12 млн працівників.