Без обмежень

5 лютого завершилася дія договору СНО-3, який обмежував кількість ядерних боєголовок США та Російської Федерації (РФ). Це був останній запобіжник ядерної війни. Світ увійшов у зону стратегічної невідомості. Раніше Сполучені Штати та РФ могли взаємно інспектувати об'єкти, щоб переконатися, скільки боєголовок розгорнуто. Відтепер країни не знатимуть реального потенціалу суперника, що автоматично змушує кожного готуватися до найгіршого сценарію та нарощувати арсенали «про запас».

Уперше з кінця 1960-х рр. світ залишився без формальних обмежень на ядерну зброю. Ризик «ядерної помилки» зростає кратно, навчання чи збій системи раннього попередження може бути сприйнятий як реальна атака. І час на ухвалення рішення — лічені хвилини. Навіть під час «холодної війни» існували «червоні лінії». Тепер їх немає — будь-яка ескалація відбувається в темряві без гальм.

Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки РФ, який підписав СНО-3 з Бараком Обамою 2010 року, коли був російським президентом, знову привернув увагу своїми скандальними висловлюваннями. Він опублікував допис у соціальній мережі Х, в якому детально перелічив усі попередні домовленості між Москвою та Вашинґтоном щодо стримування ядерного потенціалу. Він зазначив, що вперше з 1972 року Росія та США залишаються без будь-якої угоди, яка регулювала би стратегічні ядерні сили. Свій допис супроводив зображенням зі серіалу «Гра престолів», на якому зображено Короля ночі, провідника армії мерців, із підписом «Зима близько». Це був натяк на «ядерну зиму».

Для США головною причиною відмови від договору стала Китайська Народна Республіка (КНР). Пекін стрімко нарощує ядерну потужність (планує мати 1 тис. боєголовок до 2030 року), але ніколи не був частиною обмежень. Тож Вашинґтон уже не хоче бути зв’язаним угодою з РФ, поки КНР вільно будує свої ракети.

Водночас Лінь Цзянь, речник Міністерства закордонних справ (МЗС) КНР, заявив, що Пекін шкодує про припинення дії Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь між США та РФ. За його словами, світова спільнота стурбована тим, що припинення терміну дії договору неґативно вплине на міжнародну систему контролю за нерозповсюдженням ядерних озброєнь.

Своєю чергою, Європа розуміє, що тепер не може покладатися на захист Сполучених Штатів. Франція, Німеччина, Польща та Велика Британія ведуть перемовини про створення власної системи ядерного стримування. Це означає появу нових ракетних комплексів і систем раннього сповіщення безпосередньо в Європейському Союзі (ЄС).

Але Україна — зараз єдине реальне поле, де Москва може спробувати випробувати ядерний сценарій. Для застосування ядерної зброї не обов’язково бити по містах чи використовувати мегатонні заряди. Достатньо удару по військовому об’єкту, демонстративний підрив над морем або в безлюдній зоні, застосування малопотужного заряду. Відтак доля світу знову пов’язалася з російсько-українською війною і результатів перемовин щодо її закінчення.

Дмитро Пєсков, прессекретар Кремля, заявив, що РФ нібито залишається відкритою до мирного врегулювання війни проти України. Водночас дав зрозуміти, що Москва й надалі продовжуватиме бойові дії та погрожує новими ударами. За словами рупора диктатора, позиція Росії є «гранично чіткою» і нібито добре відома як українській стороні, так і американським перемовникам: війна триватиме доти, доки Україна «не ухвалить відповідних рішень».

За інформацією The Telegraph, представники Путіна на перемовинах в Абу-Дабі (Об’єднані Арабські Емірати) 3-4 лютого ц. р. прагнули отримати те, чого не вдалося досягти на полі бою. В Кремль наполягала не лише на збереженні контрольованих територій, а й на отриманні додаткових. Ба більше, РФ тепер вимагає не лише здачі Донбасу, а й офіційного визнання його російським усіма країнами-учасниками перемовин.

Експерти попереджають, що передача цих районів РФ може створити передумови для нової військової кампанії. Території Донецької області мають стратегічне значення через щільну оборонну інфраструктуру біля Краматорська та Слов’янська. Отримання цих позицій Кремлю може дозволити російській армії нарощувати сили та планувати нове вторгнення.

Аналітики зазначили, що Дональд Трамп і Стів Віткофф, ймовірно, не враховують усіх довготривалих цілей Москви. Якщо Україна погодиться на поступки, це може дати РФ час і ресурси для підготовки наступної фази війни. Альтернатива — збереження контролю над територією — вимагатиме тиску на Кремль через постачання озброєнь та економічні санкції, щоб обмежити амбіції Росії та запобігти повторному наступу. «Навіть якщо деякі держави визнають наші території російськими, це нічого не змінить. Бо це наша земля, і вимоги Кремля щодо Донбасу вже відкинуті», — заявив натомість Володимир Зеленський.

Своєю чергою, Марко Рубіо, державний секретар США, заявив про хороші і погані новини з перемовин. «Не хочу сказати, що самі по собі перемовини є прогресом, але добре, що відбувається взаємодія. Я також хотів би попередити всіх, що в таких питаннях, як це, є багато делікатних моментів. Наша мета — залишатися відданими справі. Ми присвятили цьому рік. Вважаємо, що досягли реального прогресу, — зазначив він. — Хорошою новиною є те, що список невирішених питань, який існував між Україною та РФ, істотно скоротився. А погана полягає в тому, що питання, які залишилися, є найскладнішими. Війна триває. Тому все, що можу сказати з цього приводу, це те, що ми вкладаємо в цю справу значну кількість часу й енергії на дуже високому рівні. Ми продовжмо робити все, що в наших силах, щоб домогтися прориву».

Відтак наслідки цих перемовин такі: між Україною та РФ відбувся черговий обмін полоненими у форматі 157 на 157; Вашинґтон і Москва оголосили про відновлення військових контактів щодо Договору про стратегічні наступальні озброєння.

Крім цього, Сполучені Штати продовжать відправляти зброю Україні через НАТО, в т. ч. наступальні системи, доти, доки не буде підписана мирна угода. «По-перше, для самооборони, щоб забезпечити їм можливості протиповітряної та протиракетної оборони. А по-друге — щоб українці мали озброєння, яке дозволяє триматися в бою, захищати себе й не дати захопити свою країну. І це цілком розумна позиція. Президент Трамп щодо цього висловлювався цілком однозначно. А в НАТО нам передусім потрібно зберегти єдність коаліції», — повідомив Метью Вітакер, постійний представник США при НАТО.

Україна й її західні союзники також погодили багаторівневий план реагування на порушення РФ потенційної угоди про припинення вогню. Цей план уже обговорювали у грудні 2025-го та січні ц. р. українські, європейські й американські посадовці. Згідно з ним, будь-яке порушення Росією режиму припинення вогню призведе до реагування протягом 24 годин. Спершу це буде дипломатичне попередження, та, за необхідності, дії української армії.

Якщо воєнні дії продовжаться, то Україна разом із союзниками перейде до другого етапу реагування — використання сил так званої коаліції охочих до якої входять більшість членів ЄС, а також Велика Британія, Норвегія, Ісландія та Туреччина. Financial Times написала, що в разі розширення атаки, через 72 години після першого порушення буде запущена скоординована реакція сил, підтриманих Заходом, у т. ч. військових сил США.

На що Марія Захарова, речниця МЗС РФ, заявила, що розміщення на території України військових підрозділів, об’єктів, складів озброєння або іншої інфраструктури західних країн Москва трактуватиме як пряме втручання, що створює загрозу безпеці не лише Росії, а й інших європейських держав. І подібні об’єкти ЄС автоматично вважатимуться «законними бойовими цілями» для російських збройних сил.

Коментар експерта

Микола Княжицький, народний депутат України:

— Які висновки можна зробити з витоків інформації про перемовини в Абу-Дабі? Виглядає так, що делегації зайняті розв'язанням технічних питань щодо практичної реалізації рішення про припинення вогню. І склад учасників перемовних груп це підтверджує. Вимоги Росії до України мають як військовий, так і політичний характер. Військова частина пов’язана з бойовими діями на лінії фронту та повітряними обстрілами міст в українському та російському запіллі. Угода про зупинення вогню має містити деталі про порядок розведення військ, створення демілітаризованої зони, порядок моніторингу порушень і контролю за дотриманням. Та навіть якщо політичне рішення про припинення вогню буде, його практична реалізація може так і не статися через цілу купу технічних питань: від визначення конкретної лінії розмежування до призначення авторитетного для обох сторін органу, що вирішуватиме суперечки. Завершення будь-якої тривалої війни — це завжди складний процес, який може тривати роками. Швидше за все, на нас чекає довгий, виснажливий марафон, коли хвилі оптимізму щодо скорого миру перемішуватимуться глибокими психологічними ямами тотальної зневіри. Весь цей час Путін намагатиметься прискорити процес української капітуляції масивними обстрілами тилової інфраструктури: він не зміг перемогти Україну на полі бою, тож тепер пробує перемогти в запіллі. Але Україна зуміла встояти впродовж багатьох років повномасштабної війни, витримає і зараз.