Кадри вирішують все

У Російській Федерації (РФ) зараз стрімко загострюється кадрова криза, що вже охопила силові структури, комунальні служби й цивільну економіку. Про це повідомила Служба зовнішньої розвідки України. Там зазначили, що на тлі війни проти України дефіцит працівників набув системного характеру — від пожежників і поліцаїв до двірників і промислових робітників.

Кого тільки не бракує

Олександр Куренков, міністр із надзвичайних ситуацій РФ, нещодавно публічно визнав нестачу особового складу та запропонував залучати до роботи пожежниками військовослужбовців строкової служби. Причиною відтоку кадрів він назвав низькі зарплати.

У Федеральній протипожежній службі (ФПС), що відповідає за боротьбу з пожежами й аварійно-рятувальні роботи на всій території РФ, не вистачає більше третини службовців — приблизно 91,2 тис. людей. Загальна укомплектованість підрозділів ФПС становить 65,5 %. Найбільший дефіцит персоналу серед пожежників — в Удмуртії (35 %), Тульській (30 %) і Магаданській (27 %) областях, а також у Москві (27 %).

Не краща ситуація і в силовій системі. У низці реґіонів некомплект поліцаїв сягає майже третини штату, а по країні в середньому — близько 19 %. Володимир Колокольцев, міністр внутрішніх справ РФ, зізнався, що за рік звільнився фактично кожен другий дільничний інспектор, а ті, хто залишилися, працюють за чотирьох. Зарплати не індексовували роками, що лише прискорює відтік кадрів. 2025-го кількість тих, хто звільнилися з Міністерства внутрішніх справ РФ, зросла на 7 % (до 80 тис. осіб). Це на 40 % більше ніж тих, хто прийшов на службу.

У Патрульно-постовій службі нестачу кадрів оцінюють у 40 %, у карному розшуку — 30 %, у слідстві — 27 %, серед дільничних — понад чверть. У 41 реґіоні некомплект перевищує 25 % особового складу. У 19 підрозділах районного рівня бракує більше половини працівників. Кадровий дефіцит серед медичних працівників і вчителів ще гірший. А на Далекому Сході немає навіть двірників. Роботодавці змушені пропонувати суттєво вищі зарплати та додаткові бонуси, аби привабити хоч когось на роботу.

Офіційний рівень безробіття в РФ становить лише 2,2 %, тоді як відкритих вакансій — близько 1,7 млн. Уряд визнає, що до 2030 року економіці доведеться додатково залучити до 12 млн працівників.

Раніше дефіцит частково закривали іноземцями. Але більшість із них насправді відправили на фронт. А тепер російські вербувальники отримали список країн, звідки вже не дозволяють залучати іноземців. І це держави, які вважаються «дружніми» до РФ. Йдеться про Кубу, Китай, Індію, Туреччину, Іран, Єгипет, Саудівську Аравію, Пакистан, В’єтнам, Ефіопію, Кенію, Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Бахрейн та Ізраїль. В лютому ц. р. до списку додали ще сім країн: Колумбію, Арґентину, Камерун, Лівію, Сомалі, Ємен та Ірак.

Хапати своїх

Тож Путіну та його посіпакам не залишається нічого іншого, крім як готувати населення РФ до можливої мобілізації, намагаючись уникнути неґативної реакції суспільства. Про це повідомив американський Інститут вивчення війни (ISW).

Під час церемонії нагородження на честь дня «захисників вітчизни», диктатор заявив, що російські солдати несуть «величезну відповідальність» за російський народ і «спільну справу» країни. З його слів, «почуття патріотизму і відповідальності за долю батьківщини» об’єднує всіх російських солдатів, попри їхню різну національність і віросповідання.

Аналітики вважають, що постійні заклики Путіна до «відповідальності», схоже, є наративною спробою встановити умови, спрямовані на вимогу до суспільства країни-аґресорки піти на додаткові жертви заради військових зусиль. Зокрема, шляхом надання більшої кількості рекрутів через майбутні примусові резервні заклики. «Зосередження Путіна на відповідальності у його промовах — не лише відповідальності російських солдатів, а й загалом відповідальності всіх росіян, імовірно, є спробою прищепити його народу відчуття громадянського обов’язку, щоб зменшити можливі неґативні наслідки для потенційних заходів примусової мобілізації», — йдеться у їхньому звіті.

В ISW наголосили, що володар Кремля, ймовірно, усвідомлює внутрішнє невдоволення, яке можуть викликати такі примусові резервні заклики. Саме тому намагається превентивно заручитися більшою підтримкою населення, нормалізуючи концепцію жертви та відповідальності, перш ніж ініціює такі заклики.

Крім того, Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки РФ, особисто зустрівся з російськими військовослужбовцями. Цікаво, що був одягнений у військовий однострій, хоч не є ні військовослужбовцем, ні головнокомандувачем, як колись. «Запасний президент» заявив, що Росії «потрібна перемога, але ціна перемоги має значення», і закликав російських солдатів «піклуватися про себе і своїх близьких».

Фахівці наголосили, що кремлівські чиновники часто публічно заявляють, що РФ готова продовжувати боротьбу для досягнення своїх початкових воєнних цілей в Україні. Пряма заява Медведєва про «ціну» такої перемоги є помітним переламним моментом, адже йдеться про прийняття соціальної ціни.

Допомагає мало

Рупор Путіна натякнув, мовляв, влада «піклується» про будь-який вимушено мобілізований персонал і не просто відправить його на смерть, вочевидь, аби приглушити будь-яке суспільне занепокоєння, що виникає в результаті майбутніх вимушених викликів до резерву.

Однак російські війська вже давно покладаються на виснажливу тактику на полі бою, забезпечуючи просування з непропорційно високими втратами. Крім того, загарбники значно оптимізовані для такої повільної позиційної війни під керівництвом піхоти. Це свідчить, що військове командування РФ не передбачає жодних суттєвих змін у тактиці, які б суттєво знизили рівень втрат. «Виступ Медведєва мав на меті соціалізувати концепцію втрат і жертв серед усього російського населення», — підсумовують в ISW.

Та допомагає це дуже. Торік Кремль виставив завдання створити 15 нових дивізій, але фактично розпочали формування лише чотирьох та й то формально, з обмеженими спроможностями, бо через значні втрати на фронті їх не можуть укомплектувати людьми. Про це розповів Павло Паліса, заступник керівника Офісу президента України. «У РФ переформатували структуру, створивши Ленінградський і Московський військові округи. Але це більше подають як посилення напрямку проти НАТО. До того ж, психологічне. Але створити округ на папері — це одне. А наповнити його підготовленими кадрами, технікою, логістикою — геть інше», — пояснив він і додав, що потрібен значний час, аби створені об’єднання набули бойових спроможностей.

До слова

Знущатися над українцями у російських катівнях наказав особисто Путін. Про це розповіла правозахисниця Ольга Романова. «Начальники Федеральної служби виконання (ФСВП) покарань збирали весь персонал і заявили, що на українських військовополонених накази і правила внутрішнього розпорядку ФСВП не поширюються. Це означає, що навіть тих невеликих прав, які є у російських в'язнів, у них немає. Тобто окремо щодо українців є жорстка вказівка», — поділилася вона і зазначила, що мова йде не про поодинокі випадки, а про системну практику насильства. Також варто згадати про роль тюремного медперсоналу, який нерідко не лише не запобігає тортурам, а й бере в них безпосередню участь. Правозахисниця впевнена: така система не могла скластися без політичного рішення на самій горі, вертикаль підпорядкування в силових структурах це виключає. «Хто може дати такий наказ начальникам головних управлінь ФСВП? Директор ФСВП. А над директором ФСВП стоїть лише Путін. Короткий ланцюжок», — зауважила вона.

Коментар експерта

Ігор Савчук, автор цифрового контенту:

— В РФ починається те, що завжди закінчується крахом, — система почала жерти сама себе. І це вже не якісь «ліберали» чи «аґенти Заходу» про це кажуть. Це верещать свої ж, ті самі Z-ідіоти, які ще вчора молилися на Путіна і були готові вмирати за його імперські галюцинації. Зараз вони в паніці, бо до них стало доходити очевидне: диктатор воює не за них, а лише за власну шкуру. Після того, як здох Пригожин разом зі своїм найближчим оточенням, сигнал був кришталево ясний. Будь-хто з тих, хто має зброю, вплив і популярність, автоматично стає ціллю. І тепер ця параноя розповзається по всій військовій вертикалі. Командири, Z-блогери, пропаґандисти, всі ці паразити, які наживалися на війні, раптом збагнули: вони не «еліта», а просто витратний матеріал. Кремль їх використав і тепер узявся утилізувати. Особливо символічно, що удар припав на їхнього головного ідола — Telegram. Це була їхня кровоносна система. Через цей месенджер координували підрозділи, збирали пожертви, розганяли пропаґанду та будували свої маленькі імперії впливу. І тут держава починає душити цей сервіс. Тобто влада власноруч перетинає нервову систему власної армії. Це не просто цензура. Це демонстративне приниження. Без нормального зв’язку підрозділи сліпі, глухі і приречені. Паралельно проблеми зі Starlink добивають їхню логістику та координацію. Російські військові передають свої координати ворогу, платять гроші невідь-кому й отримують у відповідь ракети по власних позиціях. Це навіть не деградація. Це вже клінічна стадія розпаду. А їхній «вождь» навіть не приховує свого презирства. Він не рятує систему. Він її чистить. Він боїться не України, не НАТО і не санкцій. Він боїться власних псів, яких виростив. Бо чудово пам’ятає, як швидко натовп може перетворитися на юрбу з ножами. І зараз відбувається найнебезпечніший для будь-якої диктатури процес — розрив між диктатором і його фанатичною базою. Армія починає відчувати, що її зливають. Пропаґандисти починають втрачати авдиторію і гроші. Це початок кінця. Бо імперії не падають від удару зовні. Вони гниють зсередини, поки одного дня не розвалюються на шматки під власною вагою.