Сполученим Штатам — 250

Протягом століть США були країною можливостей для мільйонів еміґрантів із усього світу, зокрема, й з України. Хтось утікав від воєн, погромів, репресій і бідності, хтось шукав свободи і простору для реалізації власного таланту. За океан їхали люди різного соціального походження та різних поколінь. У Сполучених Штатах вони будували компанії, створювали нові технології, змінювали науку, культуру, авіацію, космічну галузь і навіть сам образ Америки ХХ ст. Їхні долі були різними, але всіх поєднувало одне — коріння, пов’язане з Україною.

Степан (Стівен) Тимошенко (1878-1972) — видатний інженер ХХ ст., якого вважають засновником сучасної прикладної механіки й опору матеріалів. Народившись на Чернігівщині в родині колишнього кріпака, освіту в здобув Санкт-Петербурзі, викладав у провідних технічних закладах Російської імперії та Німеччини, а після революційних потрясінь еміґрував до США. У 1920-х рр. працював інженером-дослідником у компанії Westinghouse Electric (Філадельфія), згодом повернувся до академічної діяльності. Справив суттєвий вплив на американську інженерну освіту, виховавши покоління фахівців у Мічиґанському та Стенфордському університетах. Його підручники з механіки та теорії пружності, перекладені 36 мовами, стали класикою. Вчений прагнув поєднати математичну теорію з практичними інженерними завданнями — і саме це зробило його праці революційними для американської науки й промисловості.

Ігор Сікорський (1889-1972) — один із піонерів світової авіації та творець американського гвинтокрилобудування. Народився в Києві, навчався в політехнічному інституті й уже у 24 роки створив леґендарний чотиримоторний літак «Ілля Муромець». Після більшовицького перевороту еміґрував до США, де 1923 року заснував компанію Sikorsky Aircraft. Саме він перетворив гелікоптер з експериментальної машини на практичний транспортний засіб. Першим на північноамериканському континенті був великий двомоторний літак S-29, але невдовзі інженер перекваліфікувався на легку авіацію, сконцентрувавшись головно на літаках-амфібіях, а з кінця 1930-х — на гвинтокрилах. Створив 17 базових типів літаків і 18 гелікоптерів. Від часів Двайта Айзенгавера та дотепер президенти США літають на гвинтокрилах, створених компанією Sikorsky.

Георгій (Джордж) Кістяківський (1900-1982) — один із творців атомної бомби США та впливовий радник із питань науки та безпеки. Народився в Боярці на Київщині, еміґрував до США, де з 1930-шл працював у Гарвардському університеті. Під час Мангеттенського проєкту очолював відділ вибухових речовин у лабораторії Лос-Аламосу — відповідав за так звані вибухові лінзи, надзвичайно складну систему синхронізації вибуху, без якої плутонієва бомба просто не спрацювала б. У 1959-1961 рр. працював науковим радником президента Айзенгавера і виступав за міжнародний контроль над ядерними випробуваннями та поступове роззброєння. Автор більш ніж 150 наукових праць, мав репутацію дуже харизматичного викладача в Гарвардському університеті. Студенти згадували його як блискучого лектора із чудовим гумором і майже театральною манерою викладання.

Теодосій Добжанський (1900-1975) — один із найважливіших генетиків ХХ ст. та творців сучасної еволюційної біології. Був центральною постаттю в галузі еволюційної біології завдяки своїй роботі з формування сучасного синтезу «Генетика та походження видів» (1937). Саме він допоміг поєднати дарвінівську теорію еволюції з генетикою Менделя. До нього ці напрями існували майже окремо, а українець довів, що еволюція відбувається через зміни в генах популяцій. Народився в Немирові на Вінниччині, у 27 років еміґрував до США. Більшу частину кар’єри провів у Колумбійському та Рокфеллерівському університетах, де виховав цілу школу генетиків. Добжанський — один із тих учених, які перетворили США на світовий центр генетики та біологічних досліджень у повоєнну добу. Був противником расизму та біологічного детермінізму. Після Другої світової війни активно виступав проти псевдонаукових теорій про «вищі» та «нижчі» раси, наголошуючи, що генетичне різноманіття є природною основою розвитку людства. Його знаменита фраза — «Ніщо в біології не має сенсу, окрім як у світлі еволюції» — стала фактично неофіційним девізом сучасної біології.

Любомир Романків (1931-2024) — українсько-канадсько-американський інженер, один із творців технологій, без яких неможлива сучасна комп’ютерна революція. Уродженець Жовкви на Львівщині, після Другої світової війни еміґрував на Захід, а згодом став провідним інженером компанії IBM, в якій працював більш ніж пів століття. Саме його розробки у сфері магнітного запису та магнітних головок зробили можливим створення сучасних жорстких дисків і персональних комп’ютерів. Недарма Романківа називають одним із тих, без кого не було б епохи Apple і цифрового світу в його сучасному вигляді. За життя він запатентував 67 винаходів та опублікував більше 150 наукових праць, а також виховав покоління інженерів для IBM. Маючи світове визнання, завжди наголошував на своєму українському походженні й згадував, що його родина була змушена втікати від радянської окупації, рятуючись від репресій.

Михайло Яримович (нар. 1933) — учасник космічної ери США. Народився у родині тернополян, які після Другої світової виїхали до Америки. Його дослідження допомагали перетворювати космічні проєкти з фантастики на інженерну реальність. У час, коли Сполучені Штати змагалися з СРСР за першість у космосі, Яримович працював у NASA над програмою «Аполлон» і був одним із системних інженерів проєкту польоту людини на Місяць. Колеги про нього жартома казали: «Той, хто не пустив москалів на Місяць». Згодом став науковим радником Військово-повітряних сил (ВПС) США, працював із НАТО та керував міжнародними аерокосмічними дослідженнями. Його праці з аеродинаміки й космічних технологій допомагали формувати нове покоління космічних програм — від орбітальних станцій до міжпланетних проєктів. За внесок у розвиток американської науки й оборонних технологій Яримовича відзначили найвищими цивільними нагородами ВПС США.

Гайдемарі Стефанишин-Пайпер (нар. 1963) — астронавтка NASA. Здійснила два польоти в космос і п’ять виходів у відкритий космос, ставши однією з найвідоміших американських астронавток українського походження. Інженерну освіту здобула в Массачусетському технологічному інституті, служила у військово-морському флоті США й 1996 року її відібрали до загону астронавтів NASA. Батько астронавтки, уродженець Львівщини, після Другої світової війни опинився в США як колишній остарбайтер. Вирісши в активному українському середовищі Міннеаполіса, дівчина залишалася членкинею «Пласту», розмовляла українською й не раз наголошувала на своєму українському походженні.

Варвара (Барбара) Каринська (1886-1983) — уродженка Харкова, леґендарна художниця з костюмів, яка змінила естетику американського балету ХХ ст. стала авторкою сучасної балетної пачки «пудра-пуф», що здійснила справжню революцію в сценічному костюмі. Після еміґрації до США більш ніж пів століття працювала з провідними театрами та хореографами Америки, але найвідомішою стала її співпраця з Джорджем Баланчиним, для якого створила костюми до більше 70 постановок New York City Ballet. Також працювала для Голівуду, створюючи образи для Марлен Дітріх, Інґрід Берґман, Джуді Ґарленд і Вів’єн Лі. 1948-го здобула премію Academy Awards, а згодом була удостоєна престижної танцювальної премії Capezio.

Олександр Архипенко (1887-1964) — скульптор, один із піонерів кубізму. Після навчання в Києві переїхав до Парижа, де увійшов до кола європейського авангарду, а з 1923 року жив і працював у США. Одним із перших став використовувати порожній простір як частину скульптури, поєднуючи форму, рух та абстракцію. У Нью-Йорку став важливою постаттю американського модернізму, заснував власні мистецькі школи та викладав у провідних університетах США. Його роботи експонували у найбільших музеях світу, зокрема, в Музеї мистецтва Метрополітен.

Дмитро Тьомкін (1894-1979) — один із найвідоміших композиторів класичного Голівуду та творців американської кіномузики ХХ ст. Народився в Кременчуці на Полтавщині, навчався у Петербурзькій консерваторії. Саме тоді вперше почув американську музику — регтайм, блюз — і був зачарований нею. Після еміґрації до США наприкінці 1920-х рр. написав музику до більше 140 фільмів. Найбільшої слави йому принесли саундтреки до стрічок «Рівно опівдні», «Високий і могутній», «Старий і море», «Це чудове життя». Особливо успішно працював у жанрі вестерну, поєднавши симфонічну традицію з музичною поетикою американського Заходу. 22 рази був номінований на премію Academy Awards і чотири рази став її лавреатом.

Джек Пеланс (Володимир Палагнюк, 1919-2006) — зірка американських вестернів і володар «Оскара». Народився в родині українських еміґрантів із Галичини, які працювали в копальнях Пенсільванії. Під час Другої світової служив пілотом бомбардувальника, а після цього завдяки ветеранським пільгам вивчав акторське мистецтво у Стенфордському університеті. Його кар’єра почалася на Бродвеї поруч із Марлоном Брандо, згодом Пеланс став однією з найупізнаваніших постатей Голівуду. Хриплуватий голос і харизматична зовнішність зробили його ідеальним виконавцем ролей ковбоїв і лиходіїв. Найбільше визнання акторові принесла комедійна роль у фільмі «Міські піжони», за яку отримав «Оскар» 1991 року. Завжди наголошував, що має українське походження.

Квітка Цісик (1953-1998) — співачка, чий голос став одним із символів рекламної Америки 1980-х. Народившись у Нью-Йорку в родині українських еміґрантів, здобула музичну освіту в нью-йоркській консерваторії та рано почала професійну кар’єру. Під псевдонімом Кейсі виконувала рекламні джинґли для найбільших американських компаній, зокрема, Ford і Coca-Cola, а також співпрацювала з провідними музикантами США, серед яких і Майкл Джексон. Саме її вокал звучить у пісні You light up my life, що здобула «Оскара». Водночас залишалася глибоко пов’язаною з українською культурою: її українськомовні альбоми стали знаковими для української діаспори в усьому світі.

Павло (Пол) Плішка (1941-2025) — один із найвидатніших басів свого покоління. Впродовж понад 50 років був зіркою Метрополітен-опери, де виконав 88 партій і взяв участь у 1 672 виставах. Прославився потужним і виразним голосом, бездоганною дикцією й яскравою акторською майстерністю, особливо у творах Джузеппе Верді. Його кар’єра тривала з 1967-го по 2018 рік, а виступи відбувалися на найпрестижніших сценах світу — від Ковент-Ґардену до Ла Скали. Батьки співака були дітьми українських еміґрантів, які прибули до США на початку ХХ ст. і працювали на вугільних шахтах. Ім’я Плішки внесли до Зали слави великих американських оперних співаків у Філадельфії.

Володимир (Вільям) Джус (1895-1964) — інженер і промисловець, засновник компанії Dzus Fastener Company. Народившись у с. Чернихівці на Тернопільщині, підлітком еміґрував до Нью-Йорку, де швидко проявив талант винахідника. У 1930-х створив революційне кріплення швидкої дії для авіації («замок Джуса»), яке згодом почали використовувати в автомобільній і військовій промисловостях. Під час Другої світової замки Джуса встановлювали майже на всі літаки країн антигітлерівської коаліції, а попит на них сягав мільйонів одиниць на рік. Його підприємства створили сотні робочих місць у США. Досягнувши успіху, підтримував освіту, благодійність та українську громаду в Америці. Став засновником і першим президентом Українського інституту в Америці. Любив свою Батьківщину, а в Америці цінував свободу — найвище добро для людини.

Макс Левчин (нар. 1975) — співзасновник платіжної системи PayPal та один із представників покоління техновізіонерів Кремнієвої долини. Після розпаду СРСР еміґрував із батьками з Києва до США, де закінчив Іллінойський університет. Наприкінці 1990-х разом із Пітером Тілем створив компанію, яка згодом перетворилася на PayPal — революційний сервіс електронних платежів, що змінив онлайн-комерцію у світі. також відіграв важливу роль у створенні систем захисту від шахрайства в платежах через Інтернет і був одним із піонерів технології CAPTCHA. Після успіху PayPal заснував кілька нових технологічних компаній, зокрема, Affirm, а також став одним із перших інвесторів Yelp. Його не раз вносили до списків найвпливовіших інноваторів Америки, а 2026-го Forbes додав Левчина до переліку найуспішніших self-made підприємців США.

Ян Кум (нар. 1976) — співзасновник месенджера WhatsApp. Майбутній підприємець народився в Києві, виріс у Фастові, а після розпаду СРСР еміґрував із родиною до США. Зацікавившись програмуванням, працював у Yahoo!, де познайомився з майбутнім партнером Браяном Ектоном. 2009-го вони створили WhatsApp — простий і зручний сервіс обміну повідомленнями, який швидко став одним із найпопулярніших у світі. 2014 року році Facebook придбала WhatsApp за 19 млрд USD, це була одна з найбільших угод в історії технологічної індустрії.

Юрій Гогоці (нар. 1961) — провідний фахівець у галузі наноматеріалів, енергетики та хімії матеріалів. Випускник Київського політехнічного інституту, у 25 літ здобув ступінь доктора наук з хімії, ставши наймолодшим доктором наук в Україні. На початку 1990-х, після розпаду СРСР, одним із перших українських стипендіатів поїхав на Захід. Відтоді працює у США й Європі, професор Дрексельського університету у Філадельфії. Один із найцитованіших учених світу: його праці у сфері нанотехнологій, суперконденсаторів і нових вуглецевих матеріалів згадували понад 300 тис. разів. Дослідження науковця допомогли створити нове покоління систем накопичення електроенергії, які використовують у сучасних електроніці, енергетиці та екологічних технологіях. Також працює над технологіями опріснення води та застосуванням наноматеріалів у біомедицині. За свої відкриття був обраний до провідних міжнародних наукових товариств і увійшов до списків найвпливовіших дослідників світу.