«Чорному золоту» — чорну смерть

Військова економіка Російської Федерації (РФ) різко зупинилася. Скорочення витрат на такі важливі сфери, як охорона здоров'я та виробництво авіаційних запчастин, уже дають свої неґативні ефекти. Британська The Telegraph написала, що темпи зростання валового внутрішнього продукту РФ знизилися з 4,9 % 2024-го до 1 % 2025 року, і прогнози вказують на те, що така тенденція збережеться до кінця 2026 року.

Протест утечею

Буря неґативних економічних тенденцій настає в найневідповідніший момент для Путіна, коли у нього немає жодних перемог на полі бою, а втрати зростають з кожним днем. При цьому вже з’явилися ознаки того, що пересічні росіяни відтепер не захищені від економічних наслідків війни. Навіть допомогу солдатам урізали, щоб фінансувати нові хвилі призову і збільшити витрати на ультранаціоналістичну пропаґанду. Повсюдні скорочення мають руйнівні економічні наслідки, а старіння населення, травматизація в ході війни і скорочення бюджету охорони здоров'я ще дужче погіршують ситуацію.

У міру загострення цих проблем диктатор не може цілковито заглушити тривожні дискусії про майбутнє російської економіки. Хоча тривога з приводу економічних проблем РФ навряд чи викличе заворушення, невдоволення проявляється іншими способами. З моменту початку вторгнення в Україну в лютому 2022-го з РФ утекли від 500 тис. до 1 млн російських громадян. Це найбільша хвиля еміґрації з часів більшовицької революції 1917 року.

Хоча Путін раніше покладався на самозаспокоєність Заходу, яка забезпечувала його військову машину життєво важливими ресурсами, зростаюча координація дій, спрямованих на скорочення доходів РФ від продажу нафти, зриває цю стратегію. У таких умовах продовження війни Путіним неминуче призведе до прямого зниження рівня життя російського народу.

Низка банкрутств

Додаткові санкції та військова підтримка України можуть змусити Путіна піти на мирну угоду раніше, ніж очікувалося. Посилення американських санкцій, що обвалило ціни на російську нафту до 40 USD за барель і нижче, породило низку банкрутств деяких нафтових компаній (НК) у РФ.

Так, подати заяву про банкрутство нафтової групи First Oil планує державний банк ВТБ. Ця компанія накопичила близько 6 млрд RUB боргів, розплатитися за якими не може. На її балансі є кілька невеликих родовищ із сумарними нафтовими запасами 14 млн т, а видобуток становить 500 тис. т на рік. Становище First Oil погіршилося ще за часів пандемії коронавірусу. А нові американські санкції, що змусили нафтовиків продавати сировину зі знижками до 30 USD за барель, добили бізнес.

А наприкінці 2025 року під процедуру банкрутства потрапила НК «Янгпур». Трохи раніше за позовами податкової служби збанкрутували «Астраханська нафтова компанія» та НК «Горний». У січні ц. р. близько 7 млрд RUB із власників останньої зажадав Московський кредитний банк.

Володимир Чернов, аналітик Freedom Finance, заявив, що становище російських НК погіршується: експортний виторг скорочується, особливо у проєктів із високою собівартістю. За даними Росстату, половина компаній, що видобувають нафту і газ у країні, вже збиткові: за січень-листопад 2025-го сумарно вони спрацювали в мінус на 575 млрд RUB. Ті ж компанії, що ще залишаються в прибутку, скоротили його обсяг більш ніж удвічі — до 3 трлн RUB за 11 місяців.

Падіння експортних доходів і висока ключова кредитна ставка перетворюються для нафтовиків на «вибухонебезпечний коктейль». За даними Центробанку РФ, фінансові установи були змушені реструкрувати для галузі 2,7 трлн RUB. За обсягом і часткою реструктуризацій (майже 20 %) нафтогазовий сектор став лідером в економіці. «Добувна галузь скочується в кризу й останні санкції прискорять цей процес», — запевнив Крейґ Кеннеді, експерт Центру досліджень Росії й Євразії в Гарварді.

За ціни барелю близько 40 USD половина родовищ у РФ стали збитковими, а в плюсі залишаються лише ті, що мають податкові пільги. За оцінками Reuters, на кожному барелі збиткові НК втрачають близько 5 USD.

Люди закінчуються

Крім цього, різко зросли втрати окупаційної армії у війні проти України, що дедалі відчутніше ускладнює досягнення цілей, проголошених Путіним. За словами Майкла Кофмана, старшого наукового співробітника Фонду Карнеґі за міжнародний мир, теперішня тактика РФ не дозволяє їй досягати значних результатів на полі бою. «Путін зробив ставку на те, що постійний тиск на широкому фронті, зрештою, призведе до краху з українського боку. Але те, як воюють російські сили, ніяк не призведе до значних оперативних проривів», — зауважив він.

Аналітики зазначили, що темпи російського просування на ключових ділянках фронту становлять лише від 15 до 70 м на день. Згідно зі звітом Центру стратегічних і міжнародних досліджень, це повільніше, ніж у більшості воєн за останні 100 літ. При цьому загальні втрати РФ оцінюють щонайменше у 325 тис. убитих. Володимир Зеленський заявив, що Росія щомісяця втрачає десятки тисяч військових.

А за даними української аналітичної групи Frontelligence Insight, рівень дезертирства в російській армії досяг найвищого показника за чотири роки війни. Колишній український офіцер, який очолює цю групу, зазначив, що російські командири штовхають війська до наступу будь-якою ціною. «Вони витрачають свої ресурси за межі розумного, що призводить до втрат, яких часто можна уникнути», — наголосив він.

Окрему роль у зростанні втрат відіграє інтенсивне використання безпілотних літальних апаратів (БПЛА). За даними латвійської розвідки, дрони спричиняють до 70-80 % убитих і поранених з обох сторін. «Поранений солдат може швидко стати обтяжливим, коли десятки БПЛА постійно спостерігають або атакують, а евакуація залишається надзвичайно ризикованою», — пояснив український ексофіцер.

Попри те що РФ формально виконує плани з набору близько 35 тис. осіб на місяць, більшість новобранців ідуть лише на заміну втрат. За словами д-ра Кофмана, ця тенденція свідчить про глибші проблеми. «Тенденції набору дедалі частіше свідчать про те, що РФ буде складно витримувати наступальний тиск», — поділився він.

Аналітики сходяться на думці, що фінансова мотивація ще дозволяє Кремлю підтримувати чисельність армії, однак ресурс цієї моделі обмежений. «Закінчуються люди, для яких ці гроші виправдані», — підсумував Майкл Кофман.

Без компромісів

Відмова володаря Кремля від західних гарантій безпеки для України є гіршою перешкодою для майбутньої мирної угоди, ніж позиція Києва щодо передавання своїх територій окупантові. Про це заявили в американському Інституті вивчення війни (ISW).

Аналітики наголосили, що Кремль постійно намагається зобразити Україну як головну заваду на шляху до миру, щоб приховати власну відмову йти на поступки та брати участь у добросовісних перемовинах. Крім того, Москва постійно гальмує та затягує мирний процес і подвоює зусилля над досягненням початкових воєнних цілей диктатора.

А вони передбачають повне виведення Збройних сил України з територій Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей; відмову Києва від своїх прагнень до членства в НАТО та зобов’язання щодо нейтралітету; демілітаризацію і «денацифікацію» України; міжнародне визнання незаконних анексій РФ чотирьох українських областей і Криму в міжнародних угодах; скасування всіх західних санкцій.

Водночас Україна запропонувала значні поступки деяким вимогам Москви у своєму прагненні до миру — за умови, що Київ отримає гарантії безпеки. «Кремль намагається відвернути увагу від того факту, що відмова РФ від компромісу є головною перешкодою на шляху до миру. Москва брехливо наполягає на тому, що небажання України йти на територіальні поступки без гарантій безпеки є єдиною завадою на шляху до миру, тим самим перемикаючи тиск США з РФ на Україну», — зазначили в ISW.

Аналітики вважають, що Кремль, імовірно, бачить можливість маніпулювати процесом перемовин під орудою Сполучених Штатів, перетворивши це на ще один засіб, за допомогою якого РФ може досягти своїх незмінних військових і політичних цілей, яких їй не вдалося досягти за чотири роки війни.

Вимога країни-аґресорки щодо виведення військ із Донбасу без попередніх умов і відмова від припинення вогню для проведення перемовин є ще одним свідченням того, що Кремль не прийме нічого, крім своїх повних військових вимог.

Ба більше, Москва постійно подвоює свої довоєнні вимоги, що виходять за межі України та містять ультиматуми НАТО. РФ також прагнутиме досягти цих цілей військовим шляхом, а якщо не зможе, то дипломатичним. «Кремль прагне балансувати між демонстрацією сили своєму населенню та союзника, а також залученням США до перемовин достатньою мірою, щоб уникнути додаткового тиску Вашинґтона, продовжуючи досягати своїх військових і політичних цілей в Україні», — додали в ISW.

Пряма мова

Володимир Зеленський, президент України:

— Аґресорка РФ затягує перемовини, намагаючись нормалізувати стосунки зі Сполученими Штатами і добитися пом’якшення санкцій. Однак у «фюрера» не так багато часу. Зараз лише Європа дає кошти та допомогу Україні. Водночас тільки США можуть зупинити Путіна. Проте Вашинґтон надсилає більше сигналів Києву, що саме він має йти на компроміси, аби закінчити війну. Втім, це неправильно. Як я бачу, Сполучені Штати дають більше сигналів, що компроміси має робити Україна, а не Росія. Це неправильна позиція. Світ пішов на один «найбільший компроміс», оскільки ні володар Кремля, ні його поплічники досі не перебувають за ґратами. Це найбільший компроміс, на який світ уже пішов, але це просто неприпустимо. «Фюрер» не відмовився від намірів захопити усю територію Донбасу. Поки тиску не буде достатньо, він гратиме. Однак Україна переможе Путіна, попри складну зиму та численні втрати. Я молодший за нього, а це важливо.