Падіння Ніколаса Мадуро

The Wall Street Journal повідомила з посиланням на джерела у військових колах і дані авіамоніторингу, що США здійснили масове перекидання техніки та особового складу до Карибського реґіону в межах ескалації тиску на режим Ніколаса Мадуро у Венесуелі.

Повернути!

За інформацією WSJ, щонайменше десять конвертопланів CV-22 Osprey та вантажні літаки C-17 Globemaster III доправили на Пуерто-Рико бронетехніку й військових. Хоча ще наприкінці листопада 2025-го чисельність американського контингенту вже становила там 16 тис. Девід Дептула, генерал-лейтенант Військово-повітряних сил США у відставці, прокоментував: «Розгортають війська для активних дій. Питання в тому, яких саме».

Тобто у генерала немає наразі відповіді на дилему «США нарощують військову міць у реґіоні для тиску на Мадуро, щоб змусити його виконати вимоги президента Дональда Трампа, чи для силової розв’язки конфлікту, який тліє з 2007 року?». Адже під час націоналізації тоді нафтової галузі Венесуели компенсацію отримали не всі американські концерни. «Венесуела забрала наші права на нафту. Хочемо її повернути!», — заявив Трамп наприкінці грудня.

Ще під час свого першого президентського терміну він звинувачував Мадуро й інших високопоставлених венесуельців у наркотероризмі. 8 серпня 2025-го американські Міністерство юстиції та Генеральний прокурор заявили, що Управління з боротьби з наркотиками Сполучені Штати «вилучило 30 т кокаїну, пов’язаного з режимом Мадуро».

29 серпня, за даними порталу Axios, США відправили в Карибське море сім кораблів із 4,5 тис. військовими. Politico пояснило, що «план США полягає в тому, щоб змусити Мадуро піти у відставку».

30 вересня Піт Геґсет, глава Пентаґону, заявив американським генералам, що вони повинні готуватися до війни. 31 жовтня WSJ запевнив, що в Білому домі розглядають можливість повітряних ударів по військових об’єктах у Венесуелі, які можуть використовувати для контрабанди наркотиків. Трамп спростував тоді це, але 2 грудня інформаційна аґенція Reuters повідомила, що розпочалися ремонт і розширення закритої 2004 року авіабази в Пуерто-Рико.

4 листопада The New York Times розповіла, що в Білому домі розглядають три варіанти військових дій проти режиму Мадуро. Перший передбачає бомбардування військових об’єктів, аби підірвати армійські ресурси Мадуро. Другий — відправлення у Венесуелу спецпризначенців, аби схопити або ліквідувати Мадуро. Третій — взяття під контроль летовищ, принаймні, деяких нафтових родовищ та інфраструктури. «Два останні варіанти пов’язані з набагато більшими ризиками для американських командос на землі, не кажучи вже про цивільних осіб, особливо якщо їх буде націлено на Мадуро в міських умовах», — зазначило видання.

Простір для маневру

The Atlantic інформував із посиланням на джерела в Білому домі, що Трамп ще не ухвалив остаточного рішення. І пояснив, що поєднання дипломатичного тиску та загрози вторгнення дозволяє йому зберігати простір для маневру — від військової операції до угоди, в рамках якої Мадуро покине Венесуелу.

14 листопада міністр оборони США оголосив про початок операції «Південний спис», мета якої «вивести наркотерористів зі Західної півкулі». 16 листопада в Карибське море увійшли ще чотири військові кораблі Сполучених Штатів, в т. ч. флагманський авіаносець USS Gerald R. Ford із понад 60 літаками на облавку.

18 листопада Трамп заявив, що не виключає наземної операції. Водночас ствердно відповів на запитання «Чи готовий спілкуватися з Мадуро безпосередньо?».

21 листопада Федеральне управління цивільної авіації США попередило про потенційно небезпечну ситуацію під час польотів над Венесуелою. Того ж дня, за інформацією джерел WSJ, Трамп погрожував Мадуро в телефонній розмові застосувати силу, якщо той не покине свою посаду.

24 листопада Державний департамент визнав Мадуро та його соратників членами терористичної організації. 2 грудня Трамп заявив, що удари по цілях на території Венесуели почнуться найближчим часом.

10 грудня американці затримали танкер, який перевозив нафту для підтримки кубинського режиму. 16 грудня Трамп оголосив «тотальну і повну блокаду» портів Венесуели, через які йде її експорт нафти.

Того ж дня Сполучені Штати атакували в міжнародних водах у Тихому океані три кораблі, які, за даними американських військових, перевозили наркотики. Загинули восьмеро осіб.

17 грудня Палата представників США відхилила ініційовані демократами резолюції, які зобов’язати Трампа вивести збройні сили з «воєнних дій проти визначених президентом терористичних організацій у Західній півкулі» без оголошення війни або схвалення Конґресу. 19 грудня президент США заявив, що не виключає війни з Венесуелою, але відмовився відповідати на запитання, чи домагається повалення Мадуро.

20 грудня американці затримали ще один нафтовий танкер, який перед цим був пришвартований у Венесуелі. Наступного дня — танкер, який перевозив під прапором Панами вантаж для нафтового трейдера з Китаю.

Трамп вагається

23 грудня інформаційна аґенція Associated Press повідомила про евакуацію з Каракаса сімей дипломатів Російської Федерації (РФ). Схоже, вони розглядають вторгнення у Венесуелу як імовірне. Але 25 грудня Reuters запевнила з посиланням на американського посадовця, що адміністрація президента США наказала військовим зосередитися майже винятково на забезпеченні «карантину» нафти з Венесуели. Щонайменше впродовж наступних двох місяців. «Основна увага зосереджена на тому, аби спочатку використати економічний тиск шляхом запровадження санкцій, щоб досягти результату, якого прагне Білий дім. До кінця січня Венесуела зіткнеться з економічною катастрофою, якщо не погодиться на значні поступки», — пояснило джерело аґенції.

Таким чином, імовірність вторгнення Сполучених Штатів до Венесуели зменшилася. Крім того, наявних у реґіоні сил США поки що недостатньо для його здійснення. Чому? Трамп не раз демонстрував схильність до жорсткої риторики та демонстративного тиску — санкцій, посилення військової присутності, погроз, які слугували інструментами перемовин. Особливості підходу теперішнього американського лідера до міжнародних конфліктів полягають у швидкій ескалації тиску з використанням різних важелів впливу — від розгортання військової присутності біля узбережжя й економічної блокади до прямих загроз.

Втім питання, чи приведе така стратегія до бажаного Трампом результату, залишається відкритим. Адже бомбардування Ірану й Ємену без вторгнення до них не призвели до зміни режимів. Однак зволікання спонукають до припущення, що Трамп остерігається втягнення Сполучених Штатів у збройний конфлікт, подібний до воєн в Іраку й Афганістані, які викликали спротив серед американського суспільства. Вторгнення у Венесуелу ще й поставило б хрест і на його мрії здобути Нобелівську премію миру.

Не виключено, що саме проблеми Трампа всередині країни, спонукають консолідувати внутрішню підтримку шляхом нагнітання загроз від зовнішнього ворога, демонстрації готовності захищати американських громадян і зміцнення свого іміджу сильного лідера. Тому частина аналітиків упевнена, що йому потрібна «маленька переможна війна». Однак Трамп може втратити підтримку співгромадян, якщо американці почнуть масово вбивати венесуельців і водночас гинутимуть самі.

Під час серії ударів по човнах, які США проводили з вересня 2025 року в Карибському морі, загинуло щонайменше 80 осіб. Можливо, саме це спонукало Трампа утриматися від вторгнення й обмежитися демонстративним тиском.

Однак надмірна участь військових у ньому ризикована — тригером ескалації може стати їхня загибель унаслідок потоплення венесуельцями корабля або збиття літака США. Такі ситуації найчастіше й запускають неконтрольовану ескалацію.

Щоб її уникнути, глава Білого дому може вдовольнитися частковим успіхом. Зрештою, якщо йому одразу не вдається досягти успіху, схильний перемикати увагу на інші теми.

23 жовтня господар Овального кабінету заявив: «Не думаю, що будемо оголошувати війну. Думаю, просто будемо вбивати тих, хто везуть наркотики в нашу країну».

Проміжний висновок

Політолог Віталій Білан дійшов такого висновку: «З початку січня на нас має чекати «завершальний сезон» венесуельської драми. Оскільки тягнути з «сюжетною лінією» вже далі нема куди».

А політичний оглядач Девід Маркус запропонував власну «сюжетну лінію»: «Прямий конфлікт із РФ може призвести до світової війни. Але якщо кремлівський диктатор продовжить чіплятися за свою фантазію повернути собі всю Україну та відновити СРСР, то ризикує, що США почнуть підривати його союзників». Тобто Мадуро може виявитися для Трампа розмінною монетою. Чи пішаком у гамбіті.

Водночас політолог Сергій Таран пояснив: «Останнім часом до венесуельської підсанкційної, отже, дешевої нафти серйозно приглядається Китай, інвестуючи в неї немалі конкретні кошти».