Вшанування Юліана Дороша

У Львові відкрили музей українського фотографа, кінематографіста та етнографа Юліана Дороша. Він став відділом комунального закладу Львівської обласної ради «Історико-краєзнавчий музей». Завідувачкою закладу стала львівська фотографиня Адріана Довга.

В квартирі-музеї представлені оцифровані фотографії та неґативи Юліана Дороша, мультимедійні експозиції, тематичні добірки його робіт, а також автентичні предмети побуту родини, де жив фотограф і його син Андрій Дорош, історик і мистецтвознавець. У квартирі зберегли оригінальний креденс, мийку та частину меблів, якими користувалася сім’я. «Ми створили своєрідну етнографічну експозицію. У музеї працюють шість моніторів, на яких можна переглядати різні тематичні добірки світлин. Теми будуть змінюватися, тому відвідувачі щоразу відкриватимуть для себе щось нове. Особливим місцем є кухня, де збереглося найбільше автентичних елементів інтер’єру», — розповіла п. Довга.

Музей також має стати культурним простором для розвитку фотографії та мистецтва. Тут планують проводити тематичні виставки української та львівської фотографії, презентувати роботи сучасних українських і закордонних авторів, підтримувати молодих митців, а також організовувати лекції, воркшопи, творчі зустрічі та дискусії.

Квартира, в якій мешкали Юліан та Андрій Дороші, після смерті останнього перейшла в комунальну власність міста. Створити там музей запропонував Ігор Тимець, директор Історико-краєзнавчого музею, який свого часу співпрацював з Андрієм Дорошем. Під час відкриття музею також погасили спеціально випущену тематичну поштову марку, присвячену Юліану Дорошу та відкриттю музею.

Юліан Дорош (1909-1982) — український фотограф, кінематографіст та етнограф. Народився у Жидачеві на Львівщині. Був співзасновником Українського фотографічного товариства й автором першого фотопідручника українською мовою. Його світлина «Віяльниця» була представлена на Всесвітній виставці у Чикаґо 1933 року, а етнографічні фотографії Гуцульщини та Покуття принесли йому міжнародне визнання. Юліан Дорош також став автором першого в Галичині повнометражного художнього фільму «До добра і краси», плівку з яким знайшли в помешканні митця вже після його смерті. Він створював документальні й етнографічні стрічки, фіксував археологічні пам’ятки та сакральну спадщину України.