РФ б'є по американському бізнесу в Україні

Російський ракетний удар по підприємству американської компанії Terminal Autonomy, що виробляло безпілотні літальні апарати (БПЛА) в Україні, став однією з найрезонансніших подій останніх тижнів. Якщо раніше основними цілями Кремля були українські державні оборонні заводи й об'єкти енергетики, то тепер під удар потрапило виробництво західної оборонної компанії.

Нова ціль Кремля

За інформацією британської The Guardian, російська балістична ракета наприкінці липня ц. р. влучила у виробничий майданчик компанії Terminal Autonomy у Києві. Підприємство було майже повністю знищене.

Подія викликала значний резонанс не лише через американське походження підприємства. Вона може свідчити про початок нового етапу війни, коли Російська Федерація (РФ) дедалі активніше намагатиметься зірвати створення в Україні спільного зі Заходом оборонно-промислового комплексу.

Terminal Autonomy — американська компанія, зареєстрована у штаті Делавер, однак виробництво БПЛА розгорнула саме в Україні. Тут виготовляли ударні дрони AQ-400 Scythe та AQ-100 Bayonet, призначені для українських Сил оборони.

Особливістю цих систем є використання алгоритмів автономного наведення. Після втрати зв'язку з оператором через дію російських засобів радіоелектронної боротьби БПЛА здатен самостійно завершити виконання бойового завдання. Саме ця технологія й стала головною спеціалізацією компанії. Російські державні медіа також повідомляли про знищення підприємства, яке виробляло зазначені моделі дронів, хоча офіційно назву компанії не називали.

Швидко і не за всі гроші

Ще 2022 року більшість озброєння Україна отримувала винятково у вигляді готової продукції від союзників. Однак уже через два роки стало зрозуміло: така модель має серйозні обмеження. По-перше, виробничі потужності Європи та США не встигають за темпами війни. По-друге, перевезення озброєнь триває тижні або навіть місяці. По-третє, сучасна війна змінюється настільки швидко, що виробникам потрібно практично в режимі реального часу модернізувати власні системи.

Саме тому дедалі більше оборонних компаній стали переносити частину виробництва безпосередньо до України. Для них це дає одразу кілька переваг — максимально швидкий цикл модернізації, крім того, жоден військовий полігон не може замінити реальні бойові дії. Тож в Україні нові технології проходять перевірку практично відразу після виробництва.

Якщо військові виявляють недоліки, інженери можуть внести зміни вже за кілька днів, а не чекати місяцями, поки продукція повернеться з фронту до США чи Європи. Саме тому Україну дедалі частіше називають найбільшою лабораторією сучасних військових технологій.

Також важливо те, що Україна має потужну інженерну школу, велику кількість технічних фахівців і значно нижчу вартість виробництва порівняно зі Західною Європою або США. Для приватних компаній це означає можливість виробляти більше продукції за менші кошти. Саме тому багато міжнародних виробників розглядають Україну не лише як ринок збуту, а й як виробничий центр.

Чого боїться Москва

Український уряд останніми роками активно просуває політику локалізації оборонного виробництва. Влада пропонує іноземним компаніям спільні підприємства, спрощує регуляторні процедури та гарантує державні замовлення. Після конференцій із відновлення України оголосили десятки меморандумів про співпрацю між українськими та західними виробниками.

Серед них — німецька Rheinmetall, що будує виробничі потужності та сервісні центри для бронетехніки; KNDS (об'єднання французької Nexter і німецької KMW), яка співпрацює з українськими підприємствами, британська BAE Systems, що відкрила українське представництво та розвиває програми технічного обслуговування, а також американські компанії, які беруть участь у виробництві або розробці безпілотних систем і засобів зв'язку. Terminal Autonomy стала одним із найяскравіших прикладів саме приватного американського бізнесу, який ризикнув перенести високотехнологічне виробництво безпосередньо в Україну.

Проте поява десятків сучасних оборонних заводів означає для Кремля значно серйознішу проблему, ніж окремі партії озброєнь. Якщо Україна разом із західними партнерами зможе виробляти десятки тисяч БПЛА, ракети, боєприпаси та бронетехніку всередині країни, ефективність російської стратегії виснаження різко зменшиться.

Саме тому аналітики припускають, що РФ намагатиметься систематично атакувати подібні об'єкти. І тут ідеться не лише про фізичне знищення виробництва.

Інший можливий розрахунок Кремля — створити атмосферу високого ризику для міжнародних інвесторів. Якщо приватний бізнес вирішить, що інвестиції в український оборонний сектор занадто небезпечні, темпи розвитку галузі можуть сповільнитися.

Чи означає це, що західний бізнес піде з України? Наразі ознак масового згортання проєктів немає. Навпаки, більшість великих оборонних концернів заявляють про довготривалі плани роботи в Україні. Водночас підходи до організації виробництва змінюються вже.

Фахівці очікують, що нові підприємства дедалі частіше будуть максимально розосередженими, розміщеними у кількох реґіонах одночасно, частково підземними або добре укріпленими, з власними системами протиповітряної оборони й обладнаними резервними виробничими лініями. Подібну модель давно використовують в Ізраїлі та частково у Південній Кореї.

Що означає удар по Terminal Autonomy

Сам по собі цей удар навряд чи змінить перебіг війни. Однак він демонструє нову тенденцію: РФ дедалі дужче сприймає західний оборонний бізнес як безпосереднього учасника військової підтримки України. Водночас для Києва це ще один арґумент на користь розвитку розподіленої моделі виробництва, коли критично важливі технології не концентруються на одному майданчику.

Історія з Terminal Autonomy виходить далеко за межі чергового повідомлення про ракетний удар. Вона демонструє, що війна дедалі частіше переходить у площину боротьби за виробничі можливості. Якщо 2022 року головним питанням було, хто постачатиме Україні зброю, то тепер дедалі важливішим стає питання, де саме цю зброю вироблятимуть.

Саме тому західні компанії прагнуть бути ближчими до українського фронту, щоб швидше адаптувати свої технології та забезпечувати українську армію. Водночас Москва намагатиметься зірвати цей процес ударами по виробничих майданчиках. Від того, наскільки успішно Україна й її партнери зможуть захистити нову оборонну інфраструктуру, значною мірою залежатиме стійкість українського військово-промислового комплексу у найближчі роки.

Які іноземні підприємства знищила чи пошкодила РФ

Plast-Box (Польща) — завод у Чернігові, завод, склад та офіси знищені пожежею у березні 2022 року після російського удару; Mondelez International (США) — фабрики у Тростянці та Вишгороді, у березні 2022-го обидва виробничі майданчики значно пошкоджені; Knauf (Німеччина) — підприємство в Донецькій області, у травні 2022 року внаслідок авіаудару пошкоджені приміщення, виникла пожежа; FAKRO (Польща) — завод/дистрибуційний центр у Львові, повністю знищений у вересні 2023 року, згоріли два склади, обладнання та готова продукція; Boeing (США) — офіс у Києві був дуже пошкоджений під час масованої атаки у червні 2025-го; Barlinek Group (Польща) — завод у Вінниці, у липні 2025 року п'ять БПЛА уразили підприємство, виникла пожежа, були поранені люди; Flex (США) — завод у Мукачеві, у серпні 2025-го підприємство серйозно пошкоджене ракетно-дроновою атакою, постраждали працівники; Bunge (США) — виробничий об'єкт у Дніпрі, у січні 2026 року російський удар пошкодив підприємство, стався витік близько 300 т соняшникової олії; Philip Morris International (США) — фабрика в Харківській області, у січні 2026-го ракетний удар пошкодив підприємство, виникла масштабна пожежа на складах; Mondelez International (США) — фабрика в Тростянці, у лютому ц. р. повторний російський ракетний удар пошкодив виробничу будівлю; Cargill (США) — зерновий термінал на півдні України, у квітні 2026-го сім російських БПЛА вдарили по терміналу протягом приблизно трьох хвилин; Terminal Autonomy (США) — виробничий майданчик у Києві, у липні ц. р. балістична ракета практично знищила підприємство; Kromberg & Schubert (Німеччина) — завод у Житомирській області, у серпні 2026-го внаслідок удару РФ зруйнована виробнича інфраструктура, роботу підприємства призупинили на невизначений термін.