Час відповідати

Польські політики взялись вимагати від України звітів. «Де поділись передані нами танки для війни — не надто наполягають. А от де поділись передані нами мільйони євро для війни» згадують чимдалі серйозніше. З популярним продовженням: все передане розікрали, тому більше не даватимемо.

Проте століття тому, коли сама Польща як Варшавське генерал-губернаторство щойно позбулась московської окупації і воювала за незалежність, там крали на військових постачаннях так, що аж гай гудів. І це документально фіксовані факти. Як завищували закупівельні ціни для війська, як через своїх збували гнилизну за подвійну ціну, як кілька разів платили за одну ту саму партію товару, як розкрадали армійське майно і оформлювали за гроші звільнення від мобілізації. При тому це все поєднуваалося з одночасною патріотичною мобілізацією.

Найпоказовіше джерело — таємний звіт II відділу штабу Міністерства військових справ від 30 травня 1920 року, опублікований істориком Томашем Ґайовником. У Любліні за винагороду до контрактів вписували ціни, значно вищі за ринкові. Одну й ту саму партію худоби зважували й оплачували двічі. В Ковелі закупівельна комісія купувала зіпсовані продукти за завищеними цінами.

Люблінська мережа використовувала фіктивні медичні висновки та підроблені документи. За даними звіту, заарештували більше 50 осіб, у т. ч. двох підполковників — ішлося приблизно про 4 тис. незаконних звільнень від служби. За великі винагороди до тилової автомобільної частини в Любліні влаштовували дезертирів із фронту. Торгували бензином, автомобільними покришками і кіньми з військових складів і стаєнь.

Докрались до того, що 1919-го влада була змушена ухвалити жорсткі закони: про смертну кару для військовослужбовців за розкрадання та шахрайство зі збитками на понад 2 тис. польських марок, а також за хабар. За рік те саме запровадили для цивільних чиновників: розстріл за розкрадання.

Тобто, під керунком улюбленого в Польщі Пілсудського Польща одночасно розбудовувала державу, воювала та мала масштабну корупцію в постачанні й мобілізації. Фактично, та ж ситуація, що тепер в Україні. Тож власний польський досвід заперечує уявлення, ніби боротьба за національне виживання автоматично робить чиновників і військових чесними. Або що тотальна корупція заперечує боротьбу за збереження держави.