Остання зима Путіна

Наступна зима може стати останньою надією російського диктатора зламати Україну через вичерпання ресурсів Російської Федерації (РФ). Про це заявив Радослав Сікорський, міністр закордонних справ Польщі. Він звернув увагу на економічні проблеми Росії: лише за перше півріччя цього року Москва продала 44 т золота зі своїх резервів — найбільше за всю історію. «Це означає, що в РФ закінчуються ресурси. А в наших інтересах, щоб Україна не лише вистояла, а й перемогла у цій війні», — сказав глава польського зовнішньополітичного відомства. Він також наголосив, що Путін наступає, продовжує бомбардування, тож саме він є ворогом і для Польщі, і для України, а не Варшава та Київ між собою. «Щоразу в історії, починаючи від XVII ст., російська аґентура нацьковувала нас на українців. Ми не можемо бути геополітичними простаками й не розуміти цієї логіки», — зауважив Сікорський.

Криза як новий початок

А маркетплейс Wildberries опинився в центрі масштабної кризи, яка відображає глибші проблеми РФ, що виникли на тлі українських ударів по військовій та економічній інфраструктурах. Таку думку висловив у своїй статті для Newsweek Джозеф Епштейн, директор дослідницького центру «Туран». Він зазначив, що за останні тижні українські безпілотні літальні апарати (БПЛА) знищили вісім логістичних центрів Wildberries у Підмосков’ї, Санкт-Петербурзі, Краснодарі й окупованому Сімферополі. За його оцінками, компанія вже втратила більше 10 % своїх складських площ.

Автор вважає, що для відновлення логістичної інфраструктури може знадобитися близько 460 млн USD, тоді як вартість знищених товарів, значна частина яких належала невеликим російським продавцям, може сягати мільярдів доларів.

На його думку, проблеми Wildberries є лише частиною масштабнішої кризи. Він стверджує, що українські удари також вивели з ладу близько чверті російських нафтопереробних потужностей, що призвело до обмежень постачання палива у більшість російських реґіонів.

Окремо експерт розглянув політику Дональда Трампа. Він зазначив, що початок його другого президентського терміну супроводжувався спробами досягти компромісу з Кремлем, але пізніше американська адміністрація змінила курс. Це сталося після того, як у Білому домі всі переконалися, що Москва не готова до перемовин на умовах, відмінних від капітуляції України.

На думку автора, нова стратегія Вашинґтона ґрунтується на двох основних принципах. Перше — надання Україні більшої свободи у застосуванні західної зброї та самостійному визначенні цілей для ударів. Адже саме відмова від колишніх обмежень дозволила Україні суттєво посилити тиск на російську військову й економічну інфраструктури.

Другим елементом нової американської стратегії Епштейн назвав активізацію політики США на пострадянському просторі. За його словами, поки РФ зосереджена на війні проти України, Вашинґтон розширює вплив на Південному Кавказі та в Центральній Азії.

Автор вважає, що посередництво США у мирному процесі між Вірменією й Азербайджаном суттєво послабило позиції Кремля в цьому реґіоні. Він також звернув увагу на зміцнення взаємин Вашинґтона з Казахстаном та Узбекистаном, зокрема, на масштабні інвестиційні проєкти та розширення політичної співпраці. На думку експерта, держави реґіону дедалі активніше дистанціюються від Москви, розглядаючи Україну як чинник, що визначає їхню власну безпеку.

Таким чином, теперішнє ослаблення РФ стало наслідком не лише політики США, а й рішень самого Кремля. А багаторічна корупція, неефективне використання ресурсів і повномасштабне вторгнення до України призвели країну до найважчого становища з часів розпаду СРСР. Автор дійшов висновку, що РФ зараз значно слабша, ніж була в попередні десятиліття, а її сусіди дедалі активніше орієнтуються на співпрацю зі Заходом.

Завершення епохи Путіна

У липні ц. р. дипломати та колишні посадовці з європейських країн провели таємну зустріч із представниками РФ для обговорення шляхів завершення війни в Україні. За даними Bloomberg, із європейського боку до дискусій долучилися: Тім Барроу, колишній радник Великої Британії з національної безпеки; Маркус Едерер, ексдержавний секретар Німеччини; і П'єр Вімон, досвідчений французький дипломат. Склад російської делегації джерела не розкривають.

Аґенція пояснила, що подібні зустрічі відбуваються в межах неформальної дипломатії (Track II diplomacy) і не є офіційними міжурядовими перемовинами. «Нерідко колишні посадовці та аналітичні центри беруть участь у неформальних дипломатичних зусиллях, не виходячи за межі урядів, аби дослідити потенційні шляхи вирішення складних міжнародних проблем. Такі зустрічі частіше є приватними ініціативами, без офіційного мандату, і функціонують на рівні експертних дискусій. Ці так звані зустрічі другого плану спрямовані на обмін ідеями, які згодом можуть бути передані урядовим каналам», — зазначила Bloomberg. Головна мета таких конфіденційних обговорень — напрацювання потенційних ідей та експертних пропозицій, які в майбутньому можуть бути використані офіційними урядовими каналами.

Відтак, попри те, що війна в Україні, здається, виходить на нове коло ескалації, у світі все активніше обговорюють сценарії завершення епохи Путіна в Кремлі та подальшого співіснування з повоєнною РФ. Таку думку висловив Юрій Федоренко, командир 429-ї окремої бригади БПЛА Збройних сил України «Ахіллес».

Зокрема, він посилався на появу у світовому й українському інформаційному просторі повідомлень про нібито «таємні зустрічі» між представниками різних країн і РФ в останні тижні. І хоча йдеться про неофіційні контакти, про які сторони не поспішають заявляти публічно, військовий вважає їх доволі симптоматичними.

Особливу увагу він звернув на чутки щодо зміни позиції Китайської Народної Республіки (КНР). Пекін поступово вибудовує зв'язки не лише з офіційною Москвою, а й із представниками російських реґіональних та економічних еліт. Російські спецслужби фіксують діяльність китайських «колег» на російській території, однак Кремль ігнорує це, аби не погіршувати стосунки зі союзником. «Пекін бачить, що Москва програє війну, і заздалегідь готується до можливого розпаду федерації. КНР потрібні свої люди в кожному реґіональному центрі, у кожній галузі економіки. Сам же володар Кремля для Китаю вже перетворюється на кульгаву качку, — зауважив Федоренко. — Тож усі розмови — на користь Україні. Адже означають, що Путін втрачає залишки геополітичного впливу. На нього вже не роблять ставку. У майбутнє його режиму більше не інвестують».

Водночас він застеріг від надмірного оптимізму та наголосив, що сам факт підготовки різних держав до можливих змін у РФ ще не означає, що вони настануть швидко. «Недоімперія приречена пережити ще чимало політичних, економічних і соціальних катаклізмів. Проте навіть у таких умовах вона поводитиметься як небезпечний поранений хижак. Але зрештою згине, бо діагноз летальний», — резюмував офіцер.