«Абсолютна рішучість» Трампа

У ніч на 3 січня ц. р. Збройні сили (ЗС) США здійснили операцію «Абсолютна рішучість», що тривала дві години 20 хвилин.

Форт Тіуна — не фортеця

За словами Дена Кейна, голови Об’єднаного комітету начальників штабів ЗС США, До неї були залучені, армія, флот, військово-повітряні сили, морська піхота, сили спецоперацій і розвідувальні структури. У місії брали участь більш ніж 150 літальних апаратів, в т. ч. винищувачі F-18, F-22, F-35, бомбардувальники B-1, гвинтокрили Seahawk і Chinook, а також дрони з авіаносця Gerald R. Ford та інших кораблів.

Військовий аналітик Том Купер пояснив: «Їхнім завданням було достатньою мірою придушити венесуельську протиповітряну оборону, щоб гелікоптери 160-го полку спеціальних операцій, які перевозила бійців його елітного підрозділу Delta Force та аґентів ФБР, змогли дістатися до військового комплексу Форт Тіуна в Каракасі».

Там сподівалися сховатися від американців венесуельський диктатор Ніколас Мадуро та його дружина Сілія Флорес. Проте на територію форту приземлилися американські гелікоптери CH-47, які висадили оперативників Delta. Мадуро і Флорес заарештували й доправили на десантний корабель.

Міністерство оборони США запевнило, що в ході операції отримали легкі вогнепальні й осколкові поранення семеро американців. The Washington Post повідомила, що під час викрадення Мадуро загинули близько 75 осіб. А Діосдадо Кабельо, міністр внутрішніх справ Венесуели, заявив, що внаслідок операції США загинули 100 осіб. Венесуельське командування опублікувало перелік із 23 вбитих військових, у т. ч. п’ятьох адміралів. Уряд Куби оприлюднив перелік із 32 її громадян, залучених до охорони Мадуро. Серед них — троє офіцерів Міністерства внутрішніх справ Куби.

Режим залишився

«Операція завершилася відносно обмеженими результатами: США, вочевидь, не прагнули великої війни чи швидкої зміни режиму, а Трамп мав на меті викрадення Мадуро як перешкоди для укладення тієї чи іншої угоди з його наступниками», — дійшов висновку Купер.

Не виключено, що потенційні наступники Мадуро погодилися на угоду зі США ще до його викрадення. Аркадій Бабченко, російський військовий кореспондент, який переховувався від переслідування Російської Федерації (РФ) спершу в Україні, а тепер — десь в Європі, зауважив: «Американці летіли на гелікоптерах CH-47 Chinook, які чути за кілометр. І по них не пролунало жодного пострілу. Мадуро здали всі. Усе його оточення, усе ближнє коло, усі генерали». «Виходячи з того, як усе відбулося, майже безкровно, не виключаю, що були таємні домовленості з частиною представників режиму Мадуро, готових співпрацювати зі США», погодився український політолог Володимир Фесенко. А The New York Times з’ясувала: «Ключову роль у вистежуванні Мадуро відіграло джерело ЦРУ безпосередньо всередині уряду Венесуели, яке надавало точні дані про місце перебування диктатора». «Таким чином, тією чи іншою мірою, режим Мадуро залишиться», — констатував Олег Шамшур, експосол України у Вашинґтоні.

3 січня Трамп спершу заявив, що Сполучені Штати керуватимуть Венесуелою доти, доки не забезпечать у ній «юридично правильну зміну влади». Однак того ж дня додав, що США готові залучити до управління «обезголовленою» країною Дельсі Родріґес, її віцепрезидентку.

Більших не чіпали

5 січня в Нью-Йорку відбулося перше засідання суду над Ніколасом Мадуро. Під час напруженого 40-хвилинного судового засідання Мадуро та його дружина не визнали себе винними за обвинуваченнями, пов'язаними з наркотиками та зброєю. Мадуро заявив, що вважає себе чинним президентом Венесуели та військовополоненим, а його захопили у власному будинку в Каракасі. Наступне судове засідання у справі призначили на 17 березня ц. р. 63-річного Мадуро та його дружину після слухання перевели до в'язниці в Нью-Йорку.

Майкл Волц, представник Сполучених Штатів при Організації Об’єднаних Націй, пояснив затримання Мадуро та його дружини так: «Це була операція зі забезпечення правопорядку для реалізації обвинувального акту». У ньому Мадуро звинувачують у «наркотероризмі — змові з колумбійською терористичною організацією FARC із метою наводнити територію США кокаїном для підриву здоров’я нації; контрабанді наркотиків — організації постачання сотень тонн наркотиків через Венесуелу до США; використанні зброї — незаконному володінні й використанні великокаліберної зброї та вибухових пристроїв для сприяння наркотрафіку; відмиванні грошей — приховуванні мільярдів доларів, отриманих від злочинної діяльності, через міжнародні фінансові системи».

Тим часом у Венесуелі оголосили загальну мобілізацію та запровадили надзвичайні заходи на тлі загострення внутрішньої ситуації. 5 січня віцепрезидентка Венесуели заявила, що запросила американський уряд спільно підготувати порядок денний співпраці між двома країнами. Трампу цього було досить, аби заявити, що у Венесуелі найближчим часом не буде виборів. У CNN констатували: «Податлива Венесуела краща для ринків вуглеводнів США, ніж інші. Але найголовніше — туди можуть повернутися мільйони венесуельців, які зараз шукають притулку в Сполучених Штатах».

Причин багато

Своєю чергою, український військовий експерт Ігор Романенко пов’язав операцію у Венесуелі ще й з потребою Трампа перемкнути увагу американців і посилити свої позиції. «У США накопичився неґатив через скандали, а рейтинґи президента просіли. У такій ситуації зовнішній силовий крок часто стає швидким способом змінити порядок денний. Це старий прийом президентів: мала, але переможна війна десь поруч», — зауважив він.

А український політичний оглядач Віталій Портников зауважив: «Трамп каже, що США наміряються керувати Венесуелою до того часу, поки не зможуть провести безпечний, належний розсудливий перехід влади. Але яким чином США мають керувати Венесуелою? Адже їхня операція закінчилися винятково тим, що звідти вивезли Мадуро».

«Критики порівнюють теперішні події з початком війни в Іраку 2003 року, попереджаючи про можливий хаос. Попри те, що Мадуро перебуває під вартою, генерали, які підтримували його режим, нікуди не зникли. Існує висока ймовірність опору з боку ELN, або озброєних загонів «колектівос», — зауважила NYT.

Тож не дивно, що за результатами опитування, проведеного аґенцією Reuters та компанією Ipsos, 72 % американців заявили, що стурбовані надмірним втручання США у справи Венесуели. Зокрема, такі побоювання висловили 90 % демократів, 74 % незалежних і неафілійованих виборців і 54 % республіканців.

Та Керолайн Левітт, прессекретар Білого дому, повідомила про позитив: уряд Сполучених Штатів вже розпочав продаж венесуельської сирої нафти на світовому ринку на власну користь, залучивши провідних світових торговців сировиною та ключові банки для виконання та надання фінансової підтримки для продажу цієї сирої нафти та нафтопродуктів.

Ляпаси Путіну

Однак Дональд Трамп вирішив не зупинятися на досягнутому. Вже 6 січня американські військові за порушення санкцій США захопили російський нафтовий танкер Bella 1. Його супроводжував підводний човен РФ, але захистити не зміг. Водночас Берегова охорона США у Карибському морі захопила ще один танкер, «Софія», що йшов без прапора, але перебуває під санкціями Сполучених Штатів. Обидва пов'язують із так званим тіньовим флотом РФ. Важливо також, що в операції зі затримання танкера Bella 1 брали участь військові Великої Британії.

Чи означає це зміну ставлення американського лідера до кремлівського диктатора? Фіона Гілл, колишня радниця Трампа, повідомила, що 2019 року росіяни пропонували обміняти їхню підтримку Мадуро на свободу дій Кремля в Україні. Тепер цей обмін став неактуальним.

Андрій Сибіга, міністр закордонних справ України, привітав захоплення США нафтового танкера, що йшов під російським прапором у Північній Атлантиці. «Це підкреслює рішуче лідерство Сполучених Штатів та президента Трампа. Ми вітаємо такий підхід до взаємодії з РФ: діяти, а не боятися», — заявив він і додав, що такий рішучий підхід є актуальним для мирного процесу та наближення міцного миру в Україні.

А Володимир Зеленський запропонував: «США могли б провести військову операцію із захоплення Рамзана Кадирова, глави Чечні, щоб чинити тиск на Путіна для припинення війни. За його словами, у США є інструменти для реального тиску на РФ і вони знають, як ними користуватися, однак для цього Україна повинна бути в пріоритеті у Вашинґтона. «Наразі представники президента США ведуть перемовини з Кремлем, а той «крутить носом», — констатував президент України.

Москва, природно, засудила удари американської армії по військових об'єктах у Каракасі й захоплення президента Мадуро. Адже це позбавило її важливого союзника в Латинській Америці та поставило хрест на мрії Путіна про поділ світу за участю РФ. Кремль не зміг допомогти Мадуро, як раніше не зміг допомогти сирійському диктатору Асаду, а тепер лишень спостерігає, як хитається режим аятол в Ірані. Тож підтримка Москви стає токсичною.

А тут ще й сенатор Ліндсі Ґрем повідомив, що Дональд Трамп дав «зелене світло» двопартійному законопроєкту про посилення санкцій проти РФ. «Це дуже своєчасне рішення, оскільки Україна йде на поступки заради миру, а Путін лише базікає, продовжуючи вбивати невинних людей», — заявив він. Політик додав, що законопроєкт дасть президенту США можливість карати країни, які продовжують купувати дешеву російську нафту, що живить військову машину Путіна. Також документ слугуватиме важелем впливу на такі країни, як Китай, Індія та Бразилія, щоб спонукати їх припинити закупівлі російської нафти.