Складні завдання

Минулого тижня Дональд Трамп продовжив на рік санкції проти Російської Федерації (РФ), запроваджені у вересні 2018-го за окупацію українського Криму та в лютому 2022 року за визнання Москвою «незалежними державами» терористичні організації «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка».

Карні і Трамп

Водночас президент США опинився в неприємному для себе становищі. Поки він займався своєю «Радою миру», Марк Карні, прем'єр-міністр Канади, сформував супер-альянс із 40 впливових держав. До нього увійшли 27 країн Європейського Союзу (ЄС), а також 12 країн Індо-Тихоокеанського реґіону.

Під орудою Оттави зараз відбуваються ефективні перемовини, здатні підірвати тарифи господар Овального кабінету та зробити себе несприйнятливими до його тиску і примусу. У разі успіху ланцюжки постачання з таких віддалених країн, як Канада, Малайзія та Федеративна Республіка Німеччина (ФРН), можуть об'єднатися в один надпотужний потік.

У січні ц. р. глава канадського уряду виступив із вражаючою промовою на Всесвітньому економічному форумі в Давосі (Швейцарія), під час якої оголосив про кінець американського домінування, заявивши, що «угода для решти світу вже не працює». Американське лідерство колись було вигідним для інших, але тепер, на його думку, це вносить лише хаос. Політик передбачив, що країни-союзники диверсифікують свої економіки, і саме це зараз відбувається з новим торговим альянсом. А також заявив, що згадана угода створить новий торговельний блок з 1,5 млрд людей.

У підсумку в скрутному становищі опиниться весь американський народ, який буде змушений спостерігати, як громадяни інших країн отримують легший і дешевший доступ до надійних товарів. «Ми сподіваємося, що якщо все виявиться успішним, якщо ви побачите відчутні вигоди в різних сферах, це також може спонукати інші країни приєднатися і об'єднатися в позитивному ключі», — заявив Клеменс Кобер, директор із торговельної політики, митних питань ЄС і трансатлантичних відносин Асоціації німецьких торгово-промислових палат. «Чим більше, тим краще», — додав він.

Мерц, Макрон і Трамп

Крім економічних новацій, можуть з’явитися й безпекові. Після того, як Вашинґтон зробив крок до відмови захищати Європу, Фрідріх Мерц, канцлер ФРН, та Еммануель Макрон, президент Франції, обговорили ядерне стримування РФ власними силами. «Це буде повністю враховано в нашому спільному ядерному рішенні в межах НАТО, і в Європі не буде зон із різним рівнем безпеки», — запевнив глава німецького уряду.

Водночас він висловив думку, що створення спільної європейської ядерної системи все ж спонукатиме Європу відновити та відродити трансатлантичні зв’язки зі США. «Ми робимо це не для того, щоб відмовитися від НАТО. А робимо для того, щоб створити міцний, самодостатній європейський стрижень у межах альянсу», — додав він.

Тим часом опоненти ядерного сценарію нагадують про політичні й репутаційні ризики. «Навіть обговорення ядерного статусу може спричинити «бурю нечуваних масштабів» із боку Москви, Варшави, Брюсселя», — застеріг Вольфганг Ішинґер, колишній посол ФРН у Сполучених Штатах. Проте інші експерти наполягають, що Берлін має інвестувати в «ядерну латентність» — забезпечити технологічну основу, що дасть змогу створити ядерну зброю за кілька місяців у разі загрози.

Американці і Трамп

А тут ще й Axios повідомило, що рейтинґ Трампа упав дуже різко. Про це свідчить нове опитування Economist/YouGov. Згідно з ним, майже 56 % американців повністю або частково не схвалюють роботу президента. Близько 47 % заявили, що описали б президента як «расиста», 24 % не назвали б його таким, а 29 % не мали думки з цього приводу.

Приблизно 49 % американців описали б Трампа як «корумпованого», 23 % так не вважають, а 29 % не висловилися щодо цього. Також 46 % опитаних описали президента як «жорстокого», порівняно з 22 %, які не вважають його таким, а 32 % респондентів не визначились.

Це опитування засвідчило, що партія президента, ймовірно, втратить місця в Палаті представників під час проміжних виборів, але республіканці стурбовані, що й Сенат також може опинитися під загрозою. Рейтинг Трампа зараз нижчий, ніж був у Байдена на цьому етапі його каденції, і нижчий, ніж у самого Трампа на цьому ж етапі його попереднього перебування в Білому домі.

Як виправити ситуацію?

Покращити ситуацію може лише якась переможна кампанія. Тож у лютому ц. р. США посилили свою військово-морську присутність біля берегів Ірану, відправляючи туди додаткові авіаносні ударні групи. Американський лідер назвав це «прекрасною армадою» для тиску на Тегеран. Йдеться про близько десяти військових кораблів США та близько 40 тис. військових, які «готові до швидких рішучих дій».

У відповідь РФ та Іран вирішили провести спільні військово-морські навчання, вже восьмі, починаючи з 2019 року. За словами Хасана Максудли, адмірала Військово-морських сил Ірану, їхня мета полягає у зміцненні безпеки на морі та поглибленні стосунків між військово-морськими силами двох країн.

Микола Патрушев, помічник Путіна, заявив, що РФ, Іран і Китай відправили військові кораблі до Ормузької протоки для спільних навчань «Морський пояс безпеки-2026». А Дмитро Пєсков, прессекретар російського диктатора, запевнив, що навчання — планові.

Відтак Іран на кілька годин перекрив частину Ормузької протоки, натякаючи, що може вчинити так і на довше. Раніше Тегеран не раз погрожував перекрити протоку для комерційного судноплавства у разі нападу на країну. Такий крок може вплинути приблизно на п’яту частину світового постачання нафти та спричинити зростання цін на цю сировину.

Натомість у Білому домі розглянули можливість атаки на Іран. «Посадовці апарату національної безпеки доповіли президенту Трампу, що військові готові до потенційних ударів по Ірану», — повідомив CBS News, посилаючись на джерела в американському уряді.

Журналісти зазначили, що в адміністрації зараз тривають динамічні дискусії з приводу заходів проти іранського режиму, однак американський лідер іще не прийняв остаточного рішення чи завдавати удару. У Білому домі оцінюють ризики ескалації, а також політичні та військові наслідки утримання від потенційної атаки.

Співрозмовники CBS News також розповіли, що Пентаґон тимчасово виведе частину американських контингентів із Близького Сходу до Європи або назад до Сполучених Штатів, аби убезпечити їх від потенційних ударів із боку Ірану у відповідь, якщо США розпочнуть свою операцію.

Телеканал зауважив, що Марко Рубіо, державний секретар США, планує приблизно через два тижні відвідати Ізраїль та обговорити подальші кроки стосовно іранського режиму із Біньяміном Нетаньягу, прем’єр-міністром цієї країни.

Сам же Дональд Трамп вважає, що ситуація із укладанням угоди з Іраном щодо ядерної програми має прояснитися за десять днів. «Протягом багатьох років підтверджувалося, що непросто досягти суттєвої угоди, але нам потрібно виробити таку. Інакше відбудуться погані події», — зазначив він, маючи на увазі Іран.

Зараз Стів Віткофф і Джаред Кушнер, спеціальні посланці президента США, ведуть активну роботу в цьому напрямку. Американський лідер зазначив, що вони мають хороші стосунки з представниками Ірану. Він наголосив, що не можна допустити, щоб Іран мав доступ до ядерної зброї. «І їм про це зрозуміло повідомили, — резюмував президент. — Ми можемо ступити ще один крок, а може, й ні. Можливо, ми укладемо угоду».

Ця заява пролунала на тлі тривалих перемовин між США й Іраном, що відбуваються за посередництва третіх країн. Вашинґтон наполягає на тому, щоб Тегеран узгодив нову ядерну угоду, яка відповідала б інтересам Сполучених Штатів та їхніх союзників, і припинив підтримку проксі-груп у близькосхідному реґіоні.

У разі невдачі дипломатичних зусиль Трамп не виключає можливості застосування військової сили. Зараз він розглядає різні сценарії, в т. ч. обмежені удари по іранських об’єктах, щоб змусити Тегеран піти на поступки без розгортання тривалої війни на Близькому Сході. Такий підхід демонструє баланс між тиском на Іран і прагненням уникати повномасштабного конфлікту, але й створює тиск на міжнародну спільноту та Тегеран у контексті ядерної програми та реґіональної безпеки.

Своєю чергою, Ануар Ель Анун, речник Європейської комісії з питань закордонних справ, застеріг, що в разі нападу США на Іран це матиме вкрай серйозні наслідки для стабільності на Близькому Сході. За його словами, дипломатії потрібно дати шанс для врегулювання тривалої суперечки між Вашинґтоном і Тегераном щодо ядерної програми Ірану.

Та й навіть серед республіканців ідея прямого втручання в справи Ірану втрачає популярність. Головною причиною такого скептицизму є страх перед великою війною: близько 80 % опитаних побоюються, що конфлікт вийде за межі реґіону, а 71 % упевнені, що удари спровокують Іран на атаки безпосередньо проти Сполучених Штатів. Таким чином, президент опинився перед складним вибором: виконати свою обіцянку та захистити «червону лінію» ціною власного рейтинґу, або відступити, ризикуючи репутацією рішучого лідера.