2025 рік закінчився

За даними The New York Times, Дональд Трамп зараз дедалі частіше маж справи з реальністю, яка ускладнює досягнення швидкого закінчення російсько-української війни. Попри заяви Білого дому про «певний прогрес», ключові питання — передусім гарантії безпеки для України — залишаються невирішеними. За кілька годин до зустрічі президентів Трампа та Зеленського у резиденції Мар-а-Лаґо наприкінці 2025 року Сергій Лавров, міністр закордонних справ Російської Федерації (РФ), фактично поставив під сумнів сенс цих перемовин. Він заявив, що Москва ніколи не погодиться на розміщення європейських військ в Україні — одного з центральних елементів безпекового плану Києва.

Москва не поступається

Перемовини за участі США наразі зосереджені переважно на тому, на які компроміси готова піти Київ і що Вашинґтон може запропонувати натомість. Путін, за словами американських посадовців, лише окреслює «червоні лінії», наполягаючи, зокрема, на подальших територіальних вимогах. Попри це, після останніх розмов із диктатором Трамп запевняє, що Путін «готовий до миру». Втім, жоден із ключових союзників Сполучених Штатів цю оцінку публічно не підтримав.

Найскладнішим питанням залишається довготривале стримування РФ. Зеленський наполягає, що запропонований 20-пунктовий план передбачає для України гарантії безпеки, подібні до ст. 5 НАТО. Однак Трамп таких формулювань уникає. Він також протистоїть внутрішньому політичному опору, адже значна частина республіканців, у т. ч. віцепрезидент Джей Ді Венс, виступає проти будь-яких зобов’язань, які можуть втягнути США у війну за Україну.

Ще один елемент стратегії Трампа — досягнення «стратегічної стабільності» з РФ. У його розумінні це означає не лише контроль над ядерними ризиками, а й нормалізацію дипломатичних та економічних взаємин. Такий сценарій передбачає скасування санкцій, відновлення торгівлі та повернення РФ до західної економічної орбіти. Європейські лідери та частина американського істеблішменту називають ці ідеї наївними та небезпечними.

Наприкінці 2025 року Трамп і Зеленський опинилися в ситуації, яку ще кілька місяців до того складно було уявити: на столі лежать детальні мирні пропозиції, а сам Трамп визнає, що швидкого рішення не буде. «Дедлайнів немає», — заявив він, фактично відмовившись від своїх попередніх обіцянок завершити війну за «один день».

Натомість Томас Ґрем, колишній член Ради національної безпеки США, зазначив, що, попри критику, сам факт перемовин став можливим лише після того, як Трамп у лютому 2025-го відновив прямий діалог із Путіним. «Контури остаточного врегулювання видно, навіть якщо обидві сторони рішуче це заперечують», — зауважив він. Проте ключові питання залишаються без відповідей: чи готова Москва до реальних компромісів, чи погодиться на демілітаризовану зону і що саме США готові гарантувати Україні у разі нової аґресії?

Методи КДБ

Своєю чергою, Микола Маломуж, колишній голова Служби зовнішньої розвідки (СЗР) України, поділився, що російські спецслужби застосовують проти президента Сполучених Штатів глобальну систему психологічного впливу, розроблену ще радянською розвідкою. За його словами, зміна риторики Трампа після контактів із Кремлем є результатом системної роботи фахівців із нейролінгвістичного програмування та психологічного тиску.

Генерал наголосив, що підготовка до перемовин зі західними лідерами в Кремлі ґрунтується на глибокому вивченні особистості об’єкта впливу. «Ще Перше головне управління КДБ СРСР відпрацьовувало і нейролінгвістичні форми впливу, і психологічні різні комбінації, і вплив через оточення, і через родичів, і електронним форматом. Є формат навіювання, є формат впливу на маси, на конкретних лідерів, тобто є сотні варіантів дій», — розповів він.

Колишній розвідник пояснив, що російські спецслужби аналізують життєвий шлях лідера, починаючи з моменту народження, аби знайти його приховані страхи. «Умовно, чи боявся він темряви, все враховується. Бо це закладено в генокоді. Путін про це знає, його команда, яка готує перемовини, знає також. Вони на больові місця тиснуть і безпосередньо генерують», — зазначив він.

Генерал наголосив, що Путін виходить на діалог уже системно підготовленим командою, де суперкомп’ютери відпрацьовують моделі майбутніх дій і реакцій опонента. Як приклад ефективності такого впливу він назвав різку зміну позиції Трампа щодо України. «Після нашого впливу, коли він на Генеральній Асамблеї Організації Об’єднаних Націй клявся в підтримці України і казав: будемо давати всі типи озброєння, навіть «Томагавки». Аж тут Путін зателефонував через два дні, і глава Білого дому став на бік диктатора. А коли наступного дня зустрічався з президентом України, то вже тиснув щодо здачі територій. Це й є реальний вплив спецслужб», — підсумував екскерівник СЗР.

Ледь помітні успіхи

Проте після зустрічі на Флориді Трамп чітко дав зрозуміти, що не виходить із перемовного процесу, попри свої попередні погрози припинити участь у разі відсутності швидкого прогресу. Важливим сигналом для Києва стало й те, що американський президент цього разу не повторив максималістських вимог Кремля щодо територіальних поступок із боку України. Це виглядало особливо показово з огляду на те, що безпосередньо перед зустріччю зі Зеленським Трамп провів телефонну розмову з Путіним — формат, який раніше підривав українські позиції.

Окремо президент України згадав про компромісну ідею демілітаризованої зони, з якої мають бути відведені як українські, так і російські війська. Найбільш перспективним результатом перемовин Київ вважає готовність Сполучених Штатів продовжувати діалог і залучити європейських лідерів як повноправних учасників наступного раунду. Це може посилити позиції України й зменшити ризик тиску з боку Москви останньої миті.

NYT вважає, що присутність європейських військ мала б на меті запобігти майбутнім вторгненням і контролювати ситуацію на так званій демілітаризованій зоні Донбасу, яку РФ вимагає від України віддати їй без бою. Газета зазначила, що жорсткі коментарі Лаврова нагадали про три реалії.

По-перше, Москва досі нічим не поступилася або, принаймні, офіційно її не просили про це. Дотепер перемовини між Україною та США щодо мирного плану зосереджувалися на тому, на які компроміси готовий піти Зеленський, а також що в обмін на це готові дати США. Путін лише заявляв, що ніколи не поступиться своїм прагненням захопити ще більше української території.

По-друге, попри складність територіальних питань Трамп і Зеленський все ще обговорюють майбутнє частин східної України та долю найбільшої в Європі атомної електростанції. І довготривалий план стримування РФ від чергового вторгнення є найскладнішим завданням.

По-третє, наполягання з боку господаря Овального кабінету на досягненні стратегічної стабільності з РФ. Це вказано в стратегії національної безпеки США. Задля досягнення такого перезавантаження доведеться скасувати всі економічні санкції проти Москви, відновити торгівлю, звільнити потік російської нафти та газу, а також знову прийняти Росію Заходом.

Тиск і зобов'язання

NYT звернула увагу, що існує делікатне політичне питання, яке сам Трамп, зрештою, буде змушений вирішити в разі укладання мирної угоди між Україною та РФ. Зокрема, мова йде про зобов'язання Сполучених Штатів надати Україні військову допомогу в разі чергового вторгнення РФ.

Наразі деталі гарантій безпеки, що містяться в пропозиції мирної угоди, розробленої спільно делегаціями України та США, залишаються невідомими. Проте заява Зеленського, що вони будуть схожими на ст. 5 НАТО, означатиме величезну зміну в політиці США.

Барак Обама, 44-й президент США, не був готовий піти так далеко, коли РФ захопила Крим 2014-го. Також згодом Джо Байден не наважився надіслати війська до України в лютому 2022 року, коли сталося повномасштабне російське вторгнення в цю країну, хоча й надав зброю, боєприпаси та розвіддані Україні.

Тим часом Броніслав Коморовський, колишній президент Польщі, заявив, що зараз на Україну чинять потужний тиск, фактично закликаючи Київ до капітуляції. За його словами, 2026 рік може стати поворотним для України. Політик вважає, що єдиною надією для Києва є Європейський Союз і Велика Британія, які можуть замінити американську підтримку. «Мені здається, що, на жаль, готується форма перемоги Путіна, визнання його успіху в цій війні. Диктатор нарощуватиме свій вплив і підтримку не лише всередині РФ, а й намагатиметься скористатися цими поступками з політичних і територіальних питань, аби продовжити відновлення Російської імперії», — зазначив і додав, що і Зеленський, і європейські лідери обрали тактику хвалити Трампа за кожної зручної нагоди, незважаючи на дивні заяви американського лідера. Коморовський вважає, що ця тактика може бути ефективною, оскільки Заходу поки що вдається «виривати господар Овального кабінету з обіймів Путіна».

Гоп-ля

Міністерство фінансів Сполучених Штатів вилучило зі списку підсанкційних осіб Олександру Буріко, яка раніше обіймала посади старшої віцепрезидентки та заступниці голови правління державного «Сбербанку» РФ. Наприкінці 2025-го перелік фізичних осіб, які перебувають під санкціями, оновили, і з нього зникло ім'я колишньої менеджерки найбільшого банку країни-аґресорки. Буріко опинилася під американськими санкціями в травні 2022 року, коли Вашинґтон розширив свій «чорний список», додавши до нього вісьмох посадовців «Сбербанку». У той час Міністерство фінансів США наголошувало, що ці заходи є частиною системної політики, спрямованої на боротьбу з ключовими структурами й особами, які підтримують здатність РФ вести війну проти України.