Тихий демарш

Нещодавно Касим-Жомарт Токаєв, президент Казахстану, порадив російському диктатору заморозити війну в Україні.

У бік довгоочікуваного миру?

Ця пропозиція пролунала у відкритій для преси частині їхньої зустрічі на форумі міжреґіональної співпраці в російському Омську. Перед тим, як рекомендувати зупинку бойових дій, казахський лідер пояснив: «До мене надходить багато сигналів — я про них вас інформував телефоном — з Європи, зі США, що стосуються конфліктної ситуації між Україною та Росією».

Як зауважив Костянтин Еггерт, журналіст Deutsche Welle, таким чином він дав зрозуміти російському співрозмовнику, що звертається до нього на прохання Європи й США.

Дослівно ж запропонував: «Цей конфлікт уже варто заморозити й повернутися до «Стамбульської формули 2.0», оскільки там було досягнуто значних результатів. Ну, а потім уже — звісно, під гарантії великих держав, у т. ч. з Російською Федерацією (РФ), — далі рухатися вбік довгоочікуваного миру».

Путін відповів Токаєву таке: «Щодо українського напрямку, то я вас у ході нашої сьогоднішньої розмови обов’язково поінформую в деталях». А Дмитро Пєсков, прессекретар Кремля, заявив: «Варіант заморожування українського конфлікту по лінії бойового зіткнення є неприйнятним для РФ. Нам важливо досягти тих цілей, які стоять перед країною, й які були сформульовані президентом на початку спеціальної військової операції. Вони зрозумілі та послідовні. Тому все це може припинитися вже сьогодні до кінця доби, якщо київський режим ухвалить відповідні рішення».

Для тих, хто забув «цілі», сформульовані на початку вторгнення РФ до України, коротко перелічимо їх: «демілітаризація» України — повне знищення її військового потенціалу й оборонної інфраструктури та заборона на постачання західного озброєння; «денацифікація» України — ліквідація чинної політичної влади, зміна державного устрою та заборона національних і патріотичних організацій; «захист населення Донбасу» — надання допомоги маріонетковим утворенням «Донецька народна республіка» (ДНР) і «Луганська народна республіка» (ЛНР) для виходу на адміністративні кордони Донеччини й Луганщини; притягнення до суду тих, кого Кремль звинуватив у скоєнні «злочинів».

«Доведеться шукати нових ідей»

Любко Петренко, український політичний оглядач, вважає, що відповідь Пєскова була адресована не Токаєву, а Вашинґтону. А точніше — Марко Рубіо, державного секретарю США, який заявив, що зусилля Анкориджа не спрацювали.

Представники Кремля не раз стверджували, що 15 серпня 2025 року Дональд Трамп нібито погодився на Алясці з вимогою Кремля, щоб Україна віддала аґресору всю територію Донеччини та Луганщини, в т. ч. ті райони, які контролює. На інших окупованих ділянках (зокрема, в Запорізькій і Херсонській областях) бойові дії мали припинитися за поточною лінією зіткнення.

Однак глава американського зовнішньополітичного відомства заперечив: «На Алясці не було жодної угоди. На Алясці була пропозиція». Тож Путін був змушений визнати, що в Анкориджі справді не було жодних домовленостей. А держсекретар пояснив: «Угоду неможливо укласти, якщо обидві сторони не погодяться на неї. З огляду на це доведеться шукати нових ідей».

В американському Інституті вивчення війни (ISW) вважають, що повернення Кремля до максималістських гасел 2022 року є спробою підняти ставки перед потенційними перемовинами, щоб зафіксувати за собою вже захоплені території та змусити Захід піти на поступки. Аналітики припустили, що демонстрацією готовності воювати до повного виконання «початкових цілей» Москва намагається зсунути рамки компромісу, щоб згодом запропонувати «поступку» — відмову від зміни влади в Києві в обмін на повне визнання анексії чотирьох областей України та Криму.

В ISW дійшли висновку, що після того, як США відкинули російські спекуляції навколо перемовин на Алясці, Кремль втратив можливість маніпулювати темою «готової угоди з Трапом», тому повернення до старих ультиматумів — реакція на дипломатичний провал Кремля. А позаяк Рубіо, що нові пропозиції та нові ідеї щодо мирної угоди повинні передбачати згоду України, прессекретар диктатора дав Вашинґтону зрозуміти, що для Москви це небажано.

«Озвучив на прохання Росії»

Своєю чергою, Вадим Пристайко, міністр закордонних справ України у 2019-2020 рр., прокоментував пропозицію Токаєва так: «Навколо цієї заяви вже виникли різні трактування. Одна версія полягає в тому, що Казахстан озвучив цю тезу на прохання РФ, аби Кремль отримав можливість укотре заявити: жодного припинення війни не буде, поки Україна не погодиться на капітуляцію. Інша версія пов’язана з нещодавніми українськими атаками на інфраструктуру, через яку транспортують казахстанську нафту».

Дипломат не кваліфікував діалог Токаєва й Путіна як звернення до Трампа, але, схоже, саме таким воно було. А Олексій Буряченко, президент Міжнародного інституту безпекових досліджень, наголосив, що президент Казахстану не лише закликав зупинити бойові дії, а й запропонував повернутися до стамбульських домовленостей 2022-го.

«Схоже на те, що Токаєва в Москві попросили озвучити кремлівські наративи. Токаєв міг стати своєрідною пробною кулею, яка має повернути стамбульські домовленості до міжнародного порядку денного перемовин РФ, — вважає він. — Після цього Кремль зможе посилатися не лише на власні вимоги, а й на слова президента Казахстану. Москва може подавати повернення до пропозицій 2022 року як необхідний крок заради реґіональної й енергетичної стабільності, тому така заява Токаєва зараз особливо вигідна Росії».

Політичний аналітик Карл Волох із цим погодився: «Поділяю думку, що Токаєв озвучив Путіну позицію щодо закінчення війни, яка є спільною з Китаєм (чи навіть ним ініційованою). Враховуючи все, що ми знаємо про теперішні зв’язки між Астаною та Пекіном, складно повірити, що саме артикулювання такої позиції не було узгоджене».

Водночас політичний оглядач Григорий Руденко порадив: «Не треба сприймати на віру слова раптово знахабнілого Токаєва. Це не його сценарій. Це кремлівське ошуканство. Ніякої «Стамбульської формули 2.0» не існує. Є проєкт Стамбульської угоди 2022-го про капітуляцію України. Токаєв на прохання Путіна закликав до цієї капітуляції повернутись».

Для тих, хто забув пункти російського проєкту Стамбульської угоди, нагадаємо: Кремль вимагав від України, щоб стала «постійно нейтральною державою» під міжнародно-правовими гарантіями, відмовившись від прагнення вступити до НАТО чи будь-яких інших військових союзів, відмовилася від розробки, володіння й розміщення на своїй території зброї масового ураження, будівництва іноземних військових баз і розміщення чужих контингентів, проведення будь-яких міжнародних навчань в Україні дозволялося лише за згоди всіх держав-гарантів, у т. ч. РФ.

Кремль також наполягав на скороченні чисельності Збройних сил України до 85 тис. осіб, обмеженні кількості військової техніки — не більше 342 танків, 1 029 бронемашин, 519 артилерійських систем, 50 бойових літаків, повній забороні на розробку чи закупівлю окремих видів ракетного озброєння з дальністю понад 40 км.

Від України зажадали й відмови від спроб повернути Крим військовим шляхом і погодитися на 15-річні двосторонні перемовини щодо його статусу. Москва вимагала й визнання «незалежності» або особливого суверенного статусу так званих ЛНР і ДНР у межах адміністративних кордонів областей станом на 2014 рік.

РФ також диктувала негайне скасування українських законів про мову, декомунізацію та освіту, а також надання російській мові статусу другої державної або офіційної на законодавчому рівні. Україна мала повністю відмовитися від будь-яких фінансових репарацій чи відшкодувань за збитки, завдані російською армією під час бойових дій.

Дізнаємося незабаром

Та українська влада не раз наголошувала, що запропоновані в Стамбулі умови не можуть бути основою для мирного врегулювання, оскільки передбачали суттєві обмеження українського суверенітету й не гарантували безпеки держави. Однак 31 липня президент США заявив, що Зеленський і Путін повинні піти на певні поступки, щоб укласти угоду про завершення війни.

Про те, передав Токаєв Путіну сигнал Трампа повернутися до «Стамбульської формули», чи її спільно намагаються реанімували Москва й Астана, стане зрозуміліше вже в другій половині серпня ц. р.. Американські засоби масової інформації повідомили, що спеціальні посланці президента США Стів Віткофф і Джаред Кушнер можуть відвідати Київ під час заходів до 35-ї річниці незалежності України.