Мимовільні гримаси

У багатьох людей, мабуть, були ситуації, коли у найвідповідальніший момент (важлива зустріч, співбесіда, виступ тощо) раптово починає сіпатися повіка, щока, а у декого виникає неконтрольоване посіпування плечей чи шиї. Це посіпування не викликає больових відчуттів, але вибиває з колії: людина не може зосередитися на головному, бо у голові постійно крутиться думка, що це посіпування побачать інші, а це бентежить, псує настрій, знижує працездатність.

«Таке посіпування тіла є не самостійним захворюванням, а сигнал організму, що час зупинитися, перепочити, перезавантажитися, — каже Наталія Боженко, доцентка Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. — Нервовий тік — це мимовільне скорочення м’язів, що виникає саме по собі, раптово, без контролю. Найчастіше це посіпування повіки, часте моргання, мимовільні рухи губ чи щоки, інколи — плеча або шиї».

Це не є небезпечно, не боляче, але дуже дратує і бентежить. Причини виникнення нервових тіків у більшості випадків доволі прості: перевантаження нервової системи, стрес, тривога, тривала робота біля комп’ютера.

Найчастіше такі посіпування виникають через стрес (навіть не завжди гострий, а хронічний), недосипання, перевтому, вживання забагато кави або енергетиків, тривожність. Іншими словами організм сигналізує, що працює на межі. Рідше таке посіпування може бути проявом неврологічних станів (ураження екстрапірамідної системи, наприклад, хорея Гентінґтона), але це вже інше захворювання.

За словами неврологині, найчастіше нервові тіки виникають у дітей (це дуже поширено і часто відбувається самостійно). У молоді мимовільні посіпування провокує стрес. На них часто скаржаться люди, які багато працюють і мало відпочивають.

Д-р Боженко запевнила, що «вимкнути» за секунду нервовий тік не вдасться, але можна зменшити його прояви. Ось кілька порад, якими можна скористатися під час виникнення нервового тіку: зробіть повільний видих (довший, ніж вдих), на кілька секунд сильно заплющте очі, а потім розслабте, переведіть увагу (приміром, змініть позу або порухайтеся). Якщо можливо — на хвилину відійдіть, головне — не зациклюйтеся. Що більше думаєте «ой, зараз усі бачать», то сильнішим буде тік.

Нервовий тік може тривати кілька хвилин або годин, кілька днів, а інколи й кілька тижнів. Він найчастіше виникає і посилюється при стресі й зникає, коли стає легше. Неврологиня каже, що у більшості випадків нервовий тік минає сам, коли людина добре виспиться, відпочине, зменшить навантаження, заспокоїться. «Лікування потрібне не завжди. Іноді достатньо нормалізувати сон, зменшити вживання кави, відпочити», — зазначила вона.

Та коли тік тримається кілька тижнів, стає сильнішим, з’являються нові (до прикладу, і рухи, і звуки), заважає роботі чи сну, або коли не схожий на звичайне посіпування та супроводжується іншими симптомами, варто звернутися до лікаря. Бо якщо довго ігнорувати нервовий тік, він може закріпитися як звичка і посилюватиметься через тривогу. Мимовільне посіпування, каже лікарка, не впливає на тіло, а на впевненість, комфорт у спілкуванні. І найефективніше лікування часто не в таблетках, а у спокої, хорошому сні, відпочинку, дбайливому ставленні до себе.