Українські трансплантологи в Торонто

Нещодавно в Торонто відбулася зустріч із провідною українською командою трансплантологів серця. Ця подія зібрала представників української громади, медичної спільноти та дипломатичних установ. Захід організували Канадсько-українська фундація (КУФ) спільно з Генеральним консульством України в Торонто. Зустріч відкрив Валерій Костюк, голова КУФ, який представив гостей.

Захід відбувся в приміщенні UNO Bistro Українського національного об’єднання. У центрі розмови була робота українських трансплантологів під час війни.

Учасники зустрічі мали можливість безпосередньо поспілкуватися з провідною українською командою трансплантологів, до якої входять: Борис Тодуров, керівник Інституту серця Міністерства охорони здоров’я України; Софія Чайковська, серцево-судинна трансплантологиня; Ігор Кузьмич, керівник відділення інтенсивної терапії; Сергій Судакевич, керівник відділення анестезіології й екстракорпоральних технологій, Андрій Бачинський, засновник програми та старший науковий співробітник Інституту досліджень автономної реанімації й евакуації.

За словами д-ра Чайковської, цей рік став успішним для української команди трансплантологів: до програми конґресу прийняли одразу чотири доповіді з трансплантації серця. Це вагоме досягнення з огляду на те, що ще два роки тому Україна взагалі не мала можливості брати участь у міжнародних заходах такого рівня.

У межах конґресу українська команда представила свої дослідження: Борис Михайлович розповів про транспортування донорських органів за допомогою дронів — інноваційного рішення, продиктованого умовами війни; Софія Михайлівна — про транспортування донорського серця на далекі відстані в умовах війни; Сергій Миколайович — про екстракорпоральну підтримку дітей до трансплантації, що дає їм можливість дочекатися донорських сердець; Ігор Миколайович — про виживання поранених у воєнний час і підходи до їхнього лікування.

Протягом візиту делегації до Торонто з нею активно працювало Генеральне консульство України. Генеральний консул Олег Ніколенко розповів, що протягом тижня разом із делегацією трансплантологів вони відвідали Університет Мак-Мастера, департамент хірургії, де відбулася зустріч із хірургами й обговорення можливості стажування українських лікарів у цьому закладі. Університет виявив зацікавленість і заявив про готовність розробити програму стажування для українських хірургів, а Генеральне консульство працюватиме над організацією й узгодженням цього процесу.

Другою важливою частиною співпраці з Університетом Мак-Мастера стало обговорення публікацій у провідних медичних виданнях світу досліджень та інформації, яку збирають в Україні. Там накопичили значний масив даних, пов’язаних із бойовими травмами, до яких є великий міжнародний інтерес.

Крім того, дипломатичне представництво разом із командою трансплантологів відвідали лікарню SickKids, де для них організували ознайомчий тур. Особливу увагу привернула технологія 3D-друку серця й інших органів із силікону, яку використовують для навчання молодих фахівців. За словами учасників делегації, вони раніше не мали можливості працювати з подібними технологіями, і цей досвід виявився для них корисним; сторони висловили зацікавленість щодо можливості майбутньої співпраці.

Також відбулися зустрічі в Міністерстві охорони здоров’я Онтаріо, де обговорювали різні питання, зокрема, гуманітарну допомогу та постачання медичного обладнання. Українська сторона передасть перелік необхідного обладнання, і консул висловив сподівання, що вдасться залучити додаткову підтримку.

Перед початком своєї доповіді проф. Тодуров передав українській громаді Торонто кілька українських прапорів. Свою презентацію розпочав із представлення України, згадавши її значні історичні, наукові, технологічні, медичні та культурні досягнення. Окремо представив Інститут серця, зазначивши, що це найбільша кардіохірургічна лікарня в Україні й єдина, яка має на даху майданчик для гвинтокрилів, зокрема, для доправляння донорських сердець.

Науковець нагадав, що з початком великої війни інститут наштовхнувся на низку викликів: постійна загроза обстрілів, ракетних і дронових атак, робота в умовах знеструмлень, дефіцит витратних матеріалів та обладнання, додаткові інфекційні ускладнення у поранених пацієнтів, обмежене фінансування та дефіцит кадрів. Відсутність електроенергії це одночасно втрата можливості користуватися ліфтами, вентиляцією, системами очищення повітря, водопостачанням, зв’язком та опаленням. За словами Бориса Тодурова, інститут швидко адаптувався до умов війни: на території лікарні пробурили свердловину для води, а також збудували систему опалення, яка працює на дерев’яній тирсі, що дозволяє забезпечувати тепло і гарячу воду навіть за повної відсутності централізованого опалення в зимовий період.

Крім того, на території лікарні встановили більше 15 електрогенераторів, які забезпечують роботу окремих відділень. У випадку відсутності стільникового зв’язку використовують системи Starlink, які були придбані ще на початку повномасштабної війни. Навіть у періоди, коли одночасно виконували 10-15 операцій, через вимикання електроенергії не було втрачено жодного пацієнта.

Дитяче відділення лікарні розташоване в бомбосховищі, де перебувають найменші пацієнти, в т. ч. немовлята, адже під час масованих обстрілів саме там для них безпечніше. Під час тривог лікарня працює за принципом «двох стін» — усі процедури проводять у приміщеннях із додатковим рівнем захисту.

Із перших днів війни в інституті, поряд із цивільними пацієнтами, взялися оперувати й військових. У межах презентації було продемонстроване відео, як із серця видаляють кулі та шрапнель за допомогою спеціальних магнітів для пошуку і вилучення металевих фрагментів.

До інституту надходять пацієнти з тяжкими політравмами — одночасними ушкодженнями черевної порожнини, кінцівок, серця та грудної клітки. Лікарі надають допомогу всім, хто її потребує, а також виїжджають у військові шпиталі та на деокуповані території, де люди тривалий час були позбавлені доступу до медичної допомоги. Там проводять обстеження тих, хто не має можливості самостійно доїхати до лікарні, туди доставляють обладнання, і серед пацієнтів відбирають тих, хто потребує оперативного втручання, після чого їх транспортують до Києва та безкоштовно оперують в Інституті серця.

За словами лікаря, ситуація на деокупованих територіях надзвичайно складна: медики мають справу з наслідками насильства, посттравматичними розладами та запущеними захворюваннями. У презентації були продемонстровані кадри з Ірпеня і Бучі, де рашистські окупанти вбили тисячі цивільних.

У сучасних умовах війни команда змушена застосовувати нові підходи до організації трансплантацій. Через неможливість використання гелікоптерів в умовах війни лікарі змушені транспортувати пацієнтів-реципієнтів та обладнання автомобілями, іноді перевозячи понад тонну апаратури до реґіональних центрів, де перебуває донор, і проводити операції на місці.

Зазвичай донорами є пацієнти після інсульту або політравм. В інституті використовують сучасні технології зберігання серця у спеціальних контейнерах за температурі 8-10 градусів на Цельсієм, що дозволило збільшити час збереження органа поза тілом із чотирьох годин до восьми. Також це дало можливість транспортувати серця з різних реґіонів автомобілем, хоча такий спосіб залишається ризикованим через блокпости, комендантську годину та стан доріг.

Д-р Чайковська безпосередньо бере участь у транспортуванні донорських сердець. Додатковою проблемою є вимикання навігації під час повітряних тривог і відсутність дорожніх вказівників, що змушує орієнтуватися за паперовими мапами.

В Україні спостерігається гострий дефіцит донорських сердець: якщо у країнах Європи, Північної Америки та Канаді цей показник становить 24-25 донорів на 1 млн населення, то в Україні — всього чотири. У зв’язку з цим лікарі стали використовувати так звані маргінальні серця: органи, що мають певні патології, попередньо лікуються (шляхом стентування, шунтування або корекції клапанів), після чого стають придатними для трансплантації. Навіть у випадках вроджених вад серця проводять їхню корекцію перед пересадкою. Завдяки такому підходу кількість трансплантацій вдалося збільшити на 40 %, що безпосередньо впливає на збереження людських життів.

Підтримати діяльність КУФ можна за посиланням: https://cufoundation.ca

Водночас допомогти роботі Інституту серця та пацієнтам, які потребують дорогого лікування, можна через благодійний фонд «Серце на долоні» — долучитися до зборів і зробити пожертву можна за посиланням:

https://heart-in-hand.in.ua/en/dopomogty/