Таємниці архівів

Державна архівна служба України оприлюднила документ початку XV ст., який містить першу згадку про Сихів. Тепер це спальний район Львова, а до 1952 року був окремим приміським селом. Представлений документ із національного архівного фонду — це підтвердна грамота руського старости Флоріана з Коритниці на продаж села Сихів Львівського повіту. Оригінальний рукописний документ латиною на пергаменті датується 2 вересня 1409-го. «Грамота, написана на пергаменті 1409 року, засвідчує факт продажу с. Сихів Львівського повіту Сихівським Іваном Петрові з Харбинович (тепер — село Харбіновіце на півдні Польщі). Документ цікавий тим, що містить першу відому згадку про село Сихів», — наголосили в Державній архівній службі.

Згадану у документі інформацію підтверджує й «Хроніка міста Львова» Дениса Зубрицького, де зазначається, що «25 травня 1409 року Пйотр Влодкович (Влодек) із Харбіновіце придбав село Сихів у його попередніх власників Івана Русина і його дружини Оксани за 50 кіп грошів руських».

У правому горішньому кутку грамоти є круглий відбиток печатки зі зображенням лева — традиційного символу Львова та Галичини. Цінний фоліант зберігають у Центральному державному історичному архіві України у Львові. З давньої сільської забудови Сихова дотепер збереглася дерев’яна церква під ґонтом Пресвятої Трійці 1654-го. Вона має цінні внутрішні розписи й є пам’яткою національного значення.

Сихів приєднала до Львова 1942 року німецька окупаційна влада. Згодом він знову стало селом, втім 1952-го радянська влада долучила його до меж Львова.