«Джерело» порівнює шкільні системи

З надією та рішучістю двоє лідерів соціальних і реабілітаційних змін у Львові приїхали до Канади, щоб поширити свій досвід. Вони сподівалися повернутися додому з новим знанням, щоб збагатити освітні програми для дітей з особливими потребами в Україні.

Ось кілька особистих витягів зі щоденників Зореслави Люльчак, директорки Реабілітаційного центру «Джерело», та Наталії Сіреджук, заступниці директора «Джерела» у Львові. Їхні відвідини в Торонто розпочалися в українській початковій школі Кардинала Йосифа Сліпого (директорка — Laura Cupello Mauro), українській школі Св. Димитрія (директорка — Лілія Гордієнко) та середній школі Michael Power — St. Joseph (директорка — Lisa Tomeczek). Пізніше вони відвідали West Niagara Secondary School (директорка — Janice Sargent) біля містечка Бімзвил, поєднуючи свої враження з більших і менших міст провінції Онтаріо.

Першого тижня двоє наших відвідувачів зосередилися на тому, як канадські школи розміщують і підтримують усіх учнів, в т. ч. тих, хто має особливі потреби, а потім порівняли ці практики з підтримкою, яку надають школи в Україні.

У двох початкових школах бачили переважно «усміхнених учнів і вчителів». Пані Люльчак спостерігала, як україномовні діти інтегруються у місцеві школи й як індивідуалізовані програми підтримують учнів із особливими освітніми потребами. Вона зазначила, що директорку часто можна було побачити в шкільних коридорах, де вона позитивно взаємодіяла з учнями та знала багатьох з них по імені.

Їхні обсервації продовжувалися у середній школі West Niagara, де навчаються 2,2 тис. учнів, і де 74 жовтих шкільних автобусів, деякі з підйомниками для інвалідних візків, привозять учнів із околиць.

Канадські середні школи мають шкільних радників, які виступають як учнівські консультанти. Натомість п. Люльчак зазначила, що українські школи використовують «психологів» для вирішення фізичних або інших проблем учнів, а також питань кар'єрного спрямування. Канадська модель зосереджена на консультантах, які підтримують ширший спектр академічних і особистих потреб.

Якщо вчитель, консультант або адміністратор вважає, що в учня серйозні проблеми, то зобов'язані повідомити про підозру у зловживанні або хворобі соціальним працівникам або поліції. Відвідувачам було цікаво, що вчителі мають чіткі протоколи реагування на насильство та булінг.

В Онтаріо один шкільний консультант відповідає за 500 учнів. Вони готують учнів до вищої школи, обговорюють сімейні труднощі та допомагають із вибором курсів. Консультант визначає, що працює, і реагує, якщо оцінки студента падають, або якщо учень віддаляється від однолітків чи батьків.

Усі діти, також і ті, хто мають інвалідність або особливі освітні потреби, повинні відвідувати школу. Відповідальність за це лежить на батьках.

Крім регулярних академічних курсів, відвідувачів особливо вразили технічні курси та ресурси West Niagara. Серед них — класи перукарства та мистецтва, автозаправка, столярні та металургійні майстерні, комп'ютерні лабораторії, багатофункціональні спортзали та шкільний амфітеатр на 750 місць. Усі ці функції в одній будівлі підкреслюють різноманітність освітніх і кар'єрних можливостей, доступних студентам, дозволяючи їм переходити від академічних до прикладних курсів, що відповідають їхнім інтересам і здібностям.

Більш ніж 300 дітей із особливими потребами навчаються в цій сільській середній школі. У класах є ресурсні кімнати та можливості для тайм-аутів. Кожна дитина також має індивідуальний освітній план, адаптований для неї, і може звернутися до психолога або соціального фахівця за потреби. Навіть діти зі складними, серйозними недугами можуть брати участь у мистецтві, музиці, спорті чи інших улюблених активностях. Вони можуть працювати в теплиці, практикувати навички в кафе та здобувати робочий досвід.

Ці функції сприяють змістовній соціалізації та навчають домашніх навичок, надаючи молоді можливості досягти незалежності. Наталія Сіреджук зазначила, що, на відміну від Канади, де індивідуальні освітні плани підтримують дітей із інвалідністю, такі індивідуалізовані варіанти зазвичай недоступні в Україні. «У величезній школі — у кожній кімнаті та коридорі панує неймовірне відчуття спокою, прийняття та нормальності, — тепло згадувала п. Сіреджук, явно зворушена атмосферою. — Вчителі турботливі й усміхнені, присвячують себе кожній дитині, прагнуть робити все, навіть неможливе».

«Дякуємо Богдану Колосу, Орестові і Ірені Гарас, Зені Кушпеті, і всім друзям «Джерела» за ці шкільні враження, візити, а також вашу дружбу і підтримку. Ми вдячні адміністраторам і директорам, які дозволили нам оглянути їхні приміщення. Щиро дякуємо Канадсько-українській фундації та Валерієві Костюк за те, що зробили цю поїздку можливою, — зазначила Зореслава Люльчак. — Ми стали свідками багато, що глибоко нас зворушило. Ці переживання залишаться з нами, формуючи наші думки, рішення та дії. Ми залишаємося відданими розвитку якісних послуг для тих, хто потребує підтримки в Україні».

І продовжила: «Кожна країна має свій шлях. Кожен крок уперед несе надію. Нічого суттєвого не відбувається одразу. Саме тому ми рухаємося впевнено вперед. Будемо максимально реалізувати ті нові мрії й ідеї, що привезли з Канади».