Диктатор хоче більше впливу

Путін відомий своєю жагою підіймати ставки, коли програє. Тож і тепер, зазнаючи невдач в Україні, намагається впливати й на інші держави.

Проти Фінляндії

Нещодавно Російська Федерація (РФ) розпочала будівництво першої з радянських часів цілком нової військової бази у с. Нова Вілга під Петрозаводськом, неподалік від кордону з Фінляндією. Марк Еклунд, колишній офіцер фінської розвідки, розповів, активне будівництво військового містечка розпочалося навесні ц. р. і просувається швидкими темпами. На ділянці зводять близько десятка великих казарм. Масштаби будівництва є безпрецедентними для цього реґіону, оскільки раніше в Петрозаводську лише реконструювали старі радянські військові об'єкти.

Перші вирубки лісу на місці майбутнього гарнізону зафіксували на супутникових світлинах ще у листопаді 2025-го, а земляні роботи на ділянці стартували минулої зими. Будівництво розпочали зі штабу. На території вже чітко видно плац, будівлю штабу та близько десятка казарм.

За словами експерта, будівлі казарм виглядають типовими для російської військової забудови і мають по три-чотири поверхи. Їхній розмір — приблизно 65 х 24 м, що дорівнює близько 1,5 тис. кв. м на один поверх.

На базі планують розмістити від чотирьох до шести тисяч військовослужбовців. Це може бути мотострілецька бригада або основні підрозділи нової мотострілецької дивізії. Зараз у Республіці Карелія створюють обидва типи таких з'єднань.

Марк Еклунд зазначив, що нарощування сил РФ уздовж кордонів НАТО становить потенційну загрозу для Фінляндії, оскільки бойові можливості російської армії тоді суттєво зростуть. Проте ця загроза не є миттєвою. «Вона формується з наміру та можливостей. Можливості значно збільшаться, коли ці війська будуть створені. Але це відбудеться не відразу, — пояснив він. — Потрібно збудувати інфраструктуру, закупити техніку, рекрутувати людей і навчити їх. Сучасну армію не збудуєш на іржавих танках із сибірських полігонів, тому це вимагатиме багато часу і грошей».

Нідерланди готуються

Натомість у Нідерландах розпочали масштабну підготовку до приймання великої кількості російських військовополонених. Королівство розгортає спеціальні табори, які будуть оснащені за найостаннішим словом техніки. Амстердам готується прийняти та утримувати щонайменше 2 тис. військовослужбовців Збройних сил РФ.

Охорона згаданих об’єктів буде безпрецедентно суворою та сучасною. Замість класичних методів контролю ставку роблять на передові технології. На периметрі й усередині таборів планують задіяти: камери зі штучним інтелектом, здатні фіксувати підозрілу поведінку та розпізнавати обличчя; надчутливі датчики руху та вібрації; дрони, які цілодобово патрулюватимуть територію та передаватимуть відео високої чіткості в реальному часі на пульти командування.

Такі заходи безпеки практично унеможливлюють будь-які спроби втечі чи внутрішніх заворушень, перетворюючи табори на надсучасні режимні об’єкти. Інші деталі щодо географії розташування таборів тримають у секреті з міркувань безпеки.

Туреччина показує дулю

А партнерство між Реджепом Таїпом Ердоганом, президентом Турецької Республіки (ТР), і російським диктатором, що сформувалося на тлі війни в Сирії близько десяти років тому, зараз переживає період занепаду. На зміну колишньому турецько-російському зближенню приходить нова реальність, у якій Анкара допомагає Україні зміцнювати свої позиції в реґіоні, де раніше значний вплив мала Москва.

Під час сирійської війни Москва й Анкара підтримували протилежні сторони конфлікту: ТР допомагала повстанцям, а Кремль підтримував сирійського диктатора. Попри це, сторони змогли виробити модель співіснування, що дозволяла кожній із них реалізовувати власні інтереси. Зокрема, 2016 року ТР змогла провести військову операцію на півночі Сирії завдяки тому, що РФ контролювала сирійський повітряний простір і не перешкоджала цьому.

Спершу Ердоган був молодшим партнером Кремля, однак після повномасштабного вторгнення РФ до України ситуація стала змінюватися. Через міжнародну ізоляцію Москва дедалі дужче залежала від ТР, яка не приєдналася до західних санкцій. У результаті Анкара стала важливим центром для російської торгівлі, інвестицій та енергетичних потоків, отримавши додаткові важелі впливу на Кремль.

Ключовою подією, що змінила характер турецько-російських взаємин, стало усунення Башара Асада наприкінці 2024-го. Росія, зосереджена на війні проти України, не змогла врятувати свого союзника. А також була змушена шукати контакти з новим сирійським керівництвом, тоді як Туреччина, яка роками підтримувала опозицію, значно посилила свої позиції.

Російська опозиція

Водночас російські політики у вигнанні провели з’їзд у Берліні, столиці Німеччини за результатами якого створили нову політичну партію «Мирна Росія». Її очолив Ілля Яшин. З’їзд тривав два дні, під час нього ухвалили маніфест і статут партії, а також визначили структуру управління. До центральної політичної ради увійшли 25 осіб, серед них Володимир Ашурков, колишній виконавчий директор Фонду боротьби з корупцією РФ, і Сергій Петров, засновник компанії «Рольф». За словами Яшина, нова політична сила ґрунтується на принципах миру, свободи та справедливості. Він заявив, що головною метою є здобуття влади в РФ. Також політик зазначив, що партія створена за кордоном, проте, не є еміґрантською, і має представляти інтереси антивоєнно налаштованих росіян на міжнародному рівні. Основними напрямками роботи партії стануть політична освіта в Інтернеті, підтримка прихильників усередині країни та розвиток контактів зі західними державами. Яшин також заявив про плани створити мережу політичного представництва за кордоном і домагатися інтеграції членів партії до парламентів європейських країн як експертів і консультантів.

Відволікання на перемовини

Тож Путін укотре згадав про перемовини. Проте вперто наголошує на відданості своїм початковим воєнним цілям: повній капітуляції України. Про це розповіли в американському Інституті вивчення війни (ISW). Аналітики проаналізували останні заяви диктатора, які той набазікав під час зустрічі з випускниками військових закладів вищої освіти. З його слів, РФ нібито готова до мирних перемовин із Україною. Втім, вести їх будуть лише на основі Стамбульських протоколів 2022-го і домовленостей із США під час саміту на Алясці у серпні 2025 року.

В ISW наголосили, що вимоги Кремля, сформульовані у Стамбульських протоколах, назавжди заборонили б Києву вступати до НАТО, наклали б суворі обмеження на армію та вето на отримання західної військової допомоги, не запровадивши жодних обмежень щодо чисельності чи можливостей російських збройних сил. «Сторони вели перемовини щодо Стамбульських протоколів у березні та квітні 2022-го за разюче інших умов на полі бою порівняно з тими, що були цього року, коли Росія наступала на Київ та утримувала значні частини північно-східної, східної та південної України, а також до того, як Збройні сили України провели успішні контрнаступи та звільнили території в Харківській і Херсонській областях», — йдеться у повідомленні.

Фахівці наголосили, що у своїй промові в червні 2024 року Путін зобов’язувався дотримуватися схожих максималістських цілей: повного виведення України з території в Луганській, Донецькій, Запорізькій і Херсонській областях, а також відмови від прагнень стати членом НАТО ще до того, як Москва погодиться на припинення вогню та розпочне мирні перемовини.

Крім того, російські чиновники регулярно посилалися на «анкориджські угоди», щоб просувати наративи про готовність РФ до перемовин, попри відсутність публічних заяв після саміту. «Таким чином, заяви Путіна відображають його погляд на максималістську позицію, з якої він розпочне будь-які поновлені мирні перемовини», — зауважили в ISW.

А Сергій Лавров, міністр закордонних справ РФ, тим часом заявив, що РФ досягне всіх своїх воєнних цілей: нейтралітет і без’ядерний статус України, скасування «дискримінаційних» законів проти російської мови та Російської православної церкви, а також повагу до фіктивних російських референдумів в окупованому Криму та Херсонській, Запорізькій, Луганській і Донецькій областях.

Аналітики зауважили, що перелік воєнних цілей РФ, складений Лавровим, відображає кремлівські наративи про зобов’язання Москви усунути «корінні причини» війни. «Заяви як Путіна, так і Лаврова є повторенням початкових воєнних цілей РФ від 2022-го. Це рівнозначно повній капітуляції України, фактично сигналізуючи про те, що будь-яка мирна угода, що не враховує російські вимоги не лише до України, а й до НАТО та Заходу, не задовольнить Кремль», — наголосили вони.