Рада миру Трампа

Уранці 19 лютого Інституті миру ім. Дональда Трампа у Вашинґтоні (округ Колумбія) відбулося перше засідання Ради миру, створеної з ініціативи самого президента США. Захід розпочався з промови американського лідера, який оголосив про виділення більш ніж 7 млрд USD на відновлення Сектору Ґази, відзначивши серед донорів такої допомоги Азербайджан, Казахстан та Узбекистан. «Думав, що легко закінчу війну Російської Федерації (РФ) та України, але це виявилося непросто», — визнав він.

Без значних лідерів

Про створення Ради миру господар Овального кабінету оголосив під час 56-го засідання Всесвітнього економічного форуму в Давосі (Швейцарія) 22 січня ц. р., повторивши свою віру в те, що мирна угода про припинення вторгнення РФ до України «буде досягнута дуже скоро». Трамп тоді запевнив, що Рада не стане заміною Організації Об’єднаних Націй (ООН), це має бути новий орган для вирішення міжнародних конфліктів. Він сам став на її чолі не як президент США, а як особа. Однак критики побоюються неґативного впливу нової організації на світовий лад.

При виборі адресатів своїх запрошень долучитися до нової організації Трамп врахував великий спектр потенційних членів. Серед них і багаторічні союзники США, зокрема, всі країни НАТО, а також Ізраїль і Саудівська Аравія, як і глобальні конкуренти на кшталт Китаю, РФ та Індії. Тож американському лідеру не можна закинути, що, мовляв, він оточує себе лише політичними «друзями» на кшталт арґентинського президента Хав'єра Мілея, угорського прем'єра Віктора Орбана чи турецького правителя Реджепа Таїпа Ердогана. Запрошення отримали і держави з лівими урядами на кшталт Бразилії, В'єтнаму чи Камбоджі, а також з ісламсько-консервативною владою, як-то Індонезія чи Пакистан.

Відтак 19 лютого відбулося перше, установче засідання новоствореного органу. На нього приїхали делегації з понад 20 країн. Серед них: Хамад бін Іса Аль Халіфа, король Бахрейну; Хакан Фідан, міністр закордонних справ Туреччини; Нікол Пашинян, прем’єр-міністр Вірменії; Ільхам Алієв, президент Азербайджану; Касим-Жомарт Токаєв, президент Казахстану; Шавкат Мірзійоєв, президент Узбекистану та інші світові лідери. У президії, крім Дональда Трампа, були віцепрезидент Джей Ді Венс, держсекретар Марко Рубіо та спеціальні посланці Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер. Правда, не було серед них ні Володимира Зеленського, ні Путіна, ні білоруського диктатора Лукашенка, яких також запросили до столу.

На засіданні також не було жодного представника провідних європейських країн. Ватикан також відмовився від участі в Раді миру Трампа. «Святий Престол не братиме участі в Раді миру через її особливий характер, який, вочевидь, не є характером інших держав. Наше занепокоєння полягає в тому, що на міжнародному рівні саме ООН повинна керувати цими кризовими ситуаціями. Це один із моментів, на якому ми наполягаємо», — пояснив кардинал Паролін, державний секретар Ватикану.

Ігор Рейтерович, український політолог, пояснив, що відсутність Європи на цьому заході не була випадковістю. За його словами, це стало демонстративним сигналом Трампу щодо сумнівності формату та логіки нової ініціативи. Зокрема, історія з фінансовим внеском для участі в новій структурі виглядала радше як комерційна модель доступу до впливу, адже пропозиція долучитися до Ради миру за значний грошовий внесок створює враження закритого клубу, де політична вага вимірюється внесками. Тож сам формат одразу ж поставив під сумнів серйозність цієї ініціативи.

У своїй промові на початку засідання Дональд Трамп оголосив, що США дадуть Раді миру 10 млрд USD. Також на установчому засіданні дев'ять країн зобов'язалися виділити по 7 млрд USD на допомогу Сектору Ґази, адже Рада миру на початку замислювалася саме як орган для управління Ґазою після війни відповідно до мирного плану Трампа.

«Сьогодні важливий день. Ми робимо світ. Ми наведемо лад у Ґазі та зробимо її успішною та безпечною. Із січня 2025-го я врегулював сім конфліктів. Я думав, що легко закінчу війну Росії й України, але це виявилося непросто. США провели гарні перемовини з Іраном, у них не повинно бути ядерної зброї, — хизувався господар Овального кабінету.

Повний контроль над ООН

Згодом стало зрозуміло, що президент США бачить Раду миру не лише як орган для управління Сектором Ґази, а новим міжнародним органом зі значно ширшими повноваженнями. «Рада миру практично контролюватиме діяльність ООН і стежити за її належним функціонуванням», — заявив він. І хоча не запропонував цілком ліквідувати ООН, усе ж заявив, що організацію необхідно зміцнити, щоб вона могла ефективніше розв'язувати світові проблеми, чого нібито не вдавалося зробити останніми роками.

Водночас Трамп заявив, що ООН має величезний потенціал, а люди, які одразу відкидають організацію, не мають рації. Він сказав, що ООН дуже важлива, і висловив сподівання, що, зрештою, реалізує свій потенціал і це буде великий день.

Трамп також пообіцяв виділити фінансування ООН. «Ми забезпечимо хороший стан її об'єктів. Їм потрібна допомога, їм потрібна фінансова допомога. Ми допоможемо їм у фінансовому плані і забезпечимо життєздатність Організації Об'єднаних Націй», — заявив президент США.

За мир у всьому світі

Як писав «Міст», ще на церемонії заснування Ради миру у січні ц. р. були присутні лідери з Бахрейну, Марокко, Арґентини, Вірменії, Азербайджану, Бельгії, Болгарії, Єгипту, Угорщини, Індонезії, Йорданії, Казахстану, Косово, Монголії, Пакистану, Парагваю, Катару, Саудівської Аравії, Туреччини, Об'єднаних Арабських Еміратів та Узбекистану. Усі вони погодилися приєднатися до Ради.

Серед інших країн, які заявили про готовність приєднатися, є Білорусь, Ізраїль та В'єтнам. Але ніхто з п'яти постійних членів Ради Безпеки (РБ) ООН, крім Сполучених Штатів, не відреагував на запрошення приєднатися. Нагадаємо, що крім США, постійними членами РБ ООН є Велика Британія, Франція, Китай і РФ.

Водночас багато європейських країн отриману пропозицію відхилили, зокрема, Швеція, Норвегія та власне Франція.

Без Росії ніяк

Першим головою Ради миру має стати Дональд Трамп, який обійматиме цю посаду, доки не призначить наступника. Він може піти з посади лише добровільно, або внаслідок недієздатності, що визначається одноголосним голосуванням Виконавчої ради.

Москва заявила, що готова сплатити внесок за постійне членство в Раді миру обсягом 1 млрд USD із активів, заблокованих за кордоном через повномасштабне вторгнення в Україну 2022 року. Путін згадав про цю пропозицію під час зустрічі з Махмудом Аббасом, лідером Палестинської автономії у Москві, 22 січня ц. р.

Україну також запросили приєднатися до Ради, але президент Зеленський заявив, що участь РФ є для цього перешкодою. «Запрошення ми отримали. Дипломати працюють над ним. Чесно кажучи, Росія наш ворог, а Білорусь — їхній союзник. Для мене дуже складно уявити, як ми з Росією можемо бути разом у тій чи іншій раді. І це не стосується цієї Ради миру, просто Росія — це про «раду війни». І Мінськ, а саме режим Лукашенка, разом із ними», — сказав він.

Що не так?

Однак Рада миру Трампа викликає у світі дедалі більше неспокою. Приміром, серед членів установчої виконавчої ради є колишній прем'єр-міністр Великої Британії, який підтримав вторгнення до Іраку 2003 року. Ще один неоднозначний момент — країни, які прагнуть отримати постійне місце в новій Раді миру, мають внести щонайменше 1 млрд USD.

Тож якщо одні країни поспішно прийняли запрошення Трампа приєднатися до Ради миру, інші досі вагаються.

Одна з причин багатьох відмов — широкий мандат Ради миру, який вона сама собі присвоює. Усе почалося з того, що ООН доручила Трампу створити Раду миру для вирішення конфлікту в Секторі Ґази. Але про обмеження діяльності організації близькосхідним конфліктом зараз уже ніхто й не згадує. У такий спосіб чинний президент США не лише самовільно розширює доволі вузький мандат ООН. Багато країн, що відмовилися приєднатися до Ради миру побоюються, що дії Трампа можуть у довготривалій перспективі підірвати ООН і світовий лад, що ґрунтується на Статуті ООН.

Та основну проблему в питанні легітимності новоствореної Ради миру експерти з міжнародного права вбачають у зосередженні на Дональді Трампі. Як президент США він, з одного боку, представляє свою країну в організації, але головою Ради миру, згідно зі статутом, він — фізична особа, тобто незалежно від займаної ним посади. А обсяг влади у голови організації — широкий: без його згоди до Ради миру не приймають нових членів і не виганяють старих, не ухвалюють жодних рішень, і навіть свого наступника він визначає сам.

Політолог Томас Єґер із Кельнського університету (Німеччина) так само називає роль Трампа у Раді миру «абсолютно неприйнятною». А тому не вірить, що організація зможе скласти серйозну конкуренцію ООН.

Водночас саме в цьому й полягає одна з проблем ООН. Саме великі держави надто часто не єдині в своїй позиції. Війни та конфлікти в Україні, Сирії, Лівії, Судані й Ємені — це лише деякі приклади останніх років.

Та Трамп спробував відкинути всі побоювання. «Щойно ця організація буде повністю сформована, ми можемо загалом робити все, що хочемо. І робитимемо це в співпраці з ООН», — сказав він, хоча раніше в розмові з журналістами у Вашингтоні зазначав, що Рада миру, мовляв, колись може замінити ООН. Але це, за його словами, може стати лише результатом, але не метою.