Мир через силу

Українська розвідка отримала інформацію, що Путін наказав зняти будь-які обмеження на атаки по Україні. «Тепер немає жодних правил», — заявив президент Зеленський.

Чотири пропозиції миру

Натомість чотири країни минулого тижня висунули різні варіанти пропозицій щодо перемир'я між Україною та Російською Федерацією (РФ). Вперше у цьому переліку з’явилася Індія. Про це повідомив Андрій Сибіга, міністр закордонних справ України. За його словами, ініціатива Нью-Делі — найширша. Крім того, Туреччина й Єгипет запропонували зернове та продовольче перемир’я у Чорному морі. Для Каїра це критично важливо, оскільки країна вкрай залежна від українського зерна. А пропозиція США стосується енергетичного перемир'я, яке обговорювали на зустрічі Володимира Зеленського з Дональдом Трампом. Україна готова до енергетичного та Чорноморського перемир'я, але лише в комплексі. Глава українського зовнішньополітичного відомства наголосив, що енергетичний блок передбачає повну зупинку ударів по всіх енергетичних об'єктах, у т. ч. портовій інфраструктурі.

Також Україна повідомила про готовність до безумовного перемир'я по лінії зіткнення, що могло б стати одним із результатів можливої зустрічі Володимира Зеленського та Путіна. Наразі американська сторона працює на цьому треку.

Несподіванка для аґресора

Водночас неочікуване масове застосування Силами оборони України бойових роботів дозволило нівелювати здобутки російської армії за понад рік війни та завдати серйозного стратегічного удару по територіальних амбіціях кремлівського диктатора.

Фахівці з безпеки повідомили, що під час наступу Третій армійський корпус Збройних сил України (ЗСУ) зміг розгорнути великі безпілотні бомбардувальники та дистанційно керовані наземні комплекси безпосередньо в запілля ворога. Патрік Болдер, експерт із питань оборони в Гаазькому центрі стратегічних досліджень, пояснив, що українцям вдалося здобути повний контроль над повітряним простором у районі Лиману та провести успішну дезінформаційну кампанію.

Здобувши перевагу в небі, ЗСУ задіяли великі безпілотні літальні апарати (БПЛА) для десантування безекіпажних наземних платформ у російське запілля. Це дозволило ефективно атакувати ворожі війська ззаду без жодного ризику для життя власних солдатів.

За словами бригадного генерала Андрія Білецького, лише під час третьої фази операції українські сили деокупували 51 кв. км території, а загальна площа звільнених земель сягнула 176 кв. км. Під час цих боїв росіяни втратили більше 2 тис. військових убитими та пораненими, ще понад 250 окупантів потрапили в полон.

Застосування роботизованих систем докорінно змінило саму специфіку ведення бойових дій на цій ділянці фронту. Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співпраці, наголосив, що там, де раніше вимагалася присутність десятків чи сотень солдатів, тепер дедалі частіше розгортають дистанційно керовані платформи.

Після зустрічі з військовими, які проводять цей контрнаступ, Зеленський високо оцінив їхні досягнення та наголосив на необхідності розширення такого досвіду. «Під час «Вівальді» ця можливість дозволила нам багато досягти. Ми будемо масштабувати це, щоб усе частіше і частіше найбільш небезпечні завдання на фронті виконував дрон, а не воїн», — заявив він.

Висновки від «Вівальді»

І хоча західні експерти закликають не вважати цей локальний наступ остаточним вирішальним проривом, він посилає надзвичайно потужний сигнал і Москві, і західним партнерам Києва. Операція «Вівальді» продемонструвала, що високоінноваційна українська армія зберігає здатність успішно перемагати ворога на полі бою.

Патрік Болдер назвав цю операцію серйозним ударом по путінських планах, адже тепер захоплення Донбасу виглядає для Кремля вкрай далекою перспективою. Українські оборонці зайняли значно вигідніші рубежі, що максимально ускладнить подальші спроби росіян просуватися вперед.

За даними української розвідки, політичне керівництво РФ раніше вимагало від своїх генералів захопити Донецьку область цілком до кінця 2026-го. Однак через катастрофічні провали терміни довелося посунути аж на березень наступного року. Саме на ключових напрямках — Костянтинівському, Слов’янському та Краматорському — російська армія зараз зазнає своїх найважчих втрат, які становлять від 70 до 80 % від загальної кількості ліквідованих окупантів на фронті.

Після розкриття деталей операції «Вівальді» стало відомо, що українські сили ще до публічної заяви про успіхи поступово відтісняли російські війська на Лиманському напрямку. ЗСУ пішли у контратаки одразу на кількох ділянках фронту, а на Лиманщині українські військові взялися повертати під контроль території, які раніше захопили російські окупанти.

За оцінкою американського Інституту вивчення війни, українські контратаки біля Лиману ускладнюють російські плани щодо подальшого наступу на Слов’янськ і міста північного укріпленого поясу Донеччини. А операція «Вівальді» зриває плани РФ на Слов’янськ.

На цьому тлі стали відомі й технологічні особливості українського наступу. Тепер наземні роботизовані комплекси використовують не лише для штурмових завдань, а й для розмінування маршрутів перед просуванням піхоти. Роботи вже очистили більше 30 км території на Лиманщині, що дозволило зменшити ризики для військових під час просування.

Танки списувати зарано

Більш ніж два роки будь-який танк, що наважувався наблизитися до лінії фронту в Україні, БПЛА вистежували та знищували. Та всупереч усім сподіванням, українські танки цього літа рушили на поле бою й вистояли. Ретельно продумана стратегія цілеспрямованих атак українських безпілотних і штурмових підрозділів допомогла відкинути російські війська та розчистити шлях для важкої бронетехніки. Ключову роль у великому наступі під Олександрівкою відіграли британські Challenger 2, в результаті чого Україна відвоювала 745 кв. км території.

Переміщення танків тривало вісім місяців. Спершу Україна атакувала лінії постачання, завдаючи ударів по російських конвоях на відстані до 160 км у запіллі фронту. Заразом групи БПЛА переслідували російські екіпажі, доки ті не відступили. Після цього українська піхота просунулася вперед, прослизнувши крізь ворожі лінії та розчистивши шлях для танків, які потім просунулися зі запілля.

Танкові підрозділи вели вогонь по російських позиціях і допомогли утримати відвойовані Україною території. Машини, оснащені додатковою бронею для захисту від дронів, супроводжувалися важкими бомбардувальними дронами FPV «Вампір» і розвідувальними БПЛА. Вони наїхали на легкі міни, відкрили вогонь по будівлях, в яких переховувалася російська піхота, а потім відступили. Аналітики заявили, що ця стратегія продемонструвала: важка бронетехніка, як і раніше, має право на існування на полі бою, коли підрозділам вдається вичерпати зону ураження поблизу лінії фронту.

Пряма мова

Сергій Стерненко, голова громадської організації «Небайдужі»:

— Зараз від української влади лунає багато заяв про роботу над протидією реактивним дронам. Перехоплювачі стали розробляти більше року тому, серійні вироби будуть вже 2026-го, але це буде лише тимчасове рішення, яке дасть виграти небагато часу. Вже зараз необхідно кинути усі сили на протидію іншій загрозі, яка наступного року затьмарить усе, що зараз роблять реактивні дрони. Я кажу про малогабартині крилаті ракети на кшталт «Бандеролі» або «Дань-Т», які значно небезпечніші, ніж «Герані», і мають більшу швидкість. Ворог їх уже масштабує. Будуть тисячі застосувань. Проти них потрібні інші рішення. Ми нікуди не подінемося від зенітних керованих ракет малого та ближнього радіусу дії. Частково потребу можна закривати постачаннями від партнерів, а частково — налагодивши власне виробництво. Але для цього нам бракує критичних компонентів у великих кількостях: головок самонаведення, реактивних двигунів тощо. Ці технології є у партнерів. Виробництва компонентів теж, але вони потребують масштабування. Ще один інструмент — мала реактивна авіація. Для перехоплення таких ракет необов’язково потрібні сучасні винищувачі. На світовому ринку є й інші рішення, які можна відносно швидко імплементувати.