Міжвидові стосунки

Деякі людиноподібні мавпи можуть товаришувати з іншими видами тварин і навіть заводити собі «домашніх улюбленців». Науковці з'ясували, що такі стосунки можуть бути значно поширенішими, ніж вважали досі. Антропологи Оксфордського університету дослідили різні випадки, коли мавпи носили з собою, доглядали, бавилися, а іноді й усиновлювали інших істот. Міжвидові стосунки зустрічаються серед багатьох тварин, але в більшості випадків вони виникають через суто практичні причини.

Приміром, риби можуть плавати з іншими видами змішаними зграями, щоб збільшити свої шанси на виживання. А страуси та зебри тримаються поруч, використовуючи нюхові й зорові можливості одні інших, аби уникати хижаків.

Однак ці приклади разюче відрізняються від поведінки, яка зустрічається в мавп. Істоти можуть гратися чи дрімати поруч із іншою твариною, що не має жодної очевидної винагороди. Це свідчить, що така вроджена допитливість і приязність, що нагадує людську, може бути вкорінена в еволюції приматів.

Автори дослідження зібрали 303 випадки з наукової літератури, 66 опитувань приматологів і 58 повідомлень у засобах масової інформації, які описують міжвидові взаємодії за участі близьких родичів людей. Серед таких випадків були чубаті лангури (Semnopithecus priam) зі Шрі-Ланки, які гладили білок, і кирпаті мавпи (Rhinopithecus), яких спіймали за іграми зі свинями в Китаї. А в Бразилії капуцини (Sapajus libidinosus) місяцями виховували дитинча найменшої мавпи — ігрунки. «Людей здавна вважають унікальними за здатність формувати тісні соціальні стосунки з іншими видами. Наше дослідження підтверджує: багато приматів також демонструють надзвичайну допитливість, толерантність і навіть турботу до тварин не їхнього виду», — заявив Сиріл Ґрутер, антрополог і співавтор роботи.

Водночас він застеріг, що ці випадки не ідентичні до того, як люди тримають домашніх тварин. Проте такі практики потенційно натякають на існування спільних рис, які розвинулися мільйони років тому — задовго до появи Homo sapiens. «Вони можуть демонстрували деякі еволюційні основи, з яких зрештою виникло спілкування між людиною та твариною. У ширшому сенсі, ці висновки дають нове розуміння еволюції емпатії, соціальної гнучкості та дивовижної здатності приматів взаємодіяти з істотами поза межами свого виду», — додав науковець.