До сусідів — через прикордонний пост

Міжнародні кордони слугують межею контрастів, де умовна лінія з географічної мапи набуває цілком реального та різноманітного фізичного втілення. Вздовж кордону між США та Канадою вона часто має форму низького паркану або лінії розрізу крізь дерева.

Коли автошляхи впираються в кордон за відсутності природних рубежів на кшталт річок, їх зазвичай перекривають земляними насипами, парканами, стовпчиками чи щільними зеленими насадженнями. Якщо ж траса перетинає межу, обабіч лінії обов’язково облаштовують прикордонно-митні пункти пропуску.

Інша ситуація склалася в поселеннях Дербі-Лайн у Вермонті та Стенстед у Квебеку, де лінія розмежування пролягає безпосередньо через міську забудову. Вона розсікає мережу вулиць і навіть житлові будинки.

Формально кожен, хто переступає цю межу, має негайно прямувати до інспекційного пункту країни в’їзду для реєстрації. Через ці бюрократичні вимоги рух на цих вулицях майже відсутній.

Це правило стосується й пішоходів: аби просто зайти в гості до сусіда напроти, доводиться спершу йти до прикордонників, щоб не стати правопорушником. Навіть звичайна гра в м’яч на перетворилася б на складну міжнародну процедуру, адже після кожного вдалого кидка гравець мав би бігти на митницю декларувати «імпортований» м’яч.