Великдень на війні

Це був теж вже третій рік війни, навесні 1916 року на фронті було відносне затишшя. Українські січові стрільці (УСС) стояли біля с. Тудинці на Тернопільщині. Вони саме отримали нового команданта полку — підполковника Антіна Вариводу, який змінив Гриця Коссака. «Великдень 1916-го випав у другій половині квітня. УСС обходили його доволі врочисто. Харчевий старшина четар Ілько Цьокан подбав про відповідні припаси, про те, щоб були паски та традиційне яйце, щоб стрільці мали при чому похреститися...

Перед тим польовий духовник о. Микола Їжак посвятив паску зосібна в кожній сотні. Він провів також великодню сповідь стрільців. Воскресну утреню відправлено на горбі за полковою командою в Тудинці. Там установились парадно виряджені всі стрілецькі сотні з полковим прапором (це був прапор «Січі» з с. Ясениці біля Дрогобича, де колись вчителював Гриць Коссак і забрав його до УСС) і оркестрою. Співав хор старшин. Могутня пісня «Христос Воскрес» понеслася над подільськими ланами, зритими окопами, поперерізуваними дротяними засіками», — йдеться в мемуарах Івана Іванця, тодішнього командира Пресової кватири УСС.

На Великдень прибуло до УСС багато гостей. Були старшини й вояки українці з інших австрійських частин. Приїхав теж сотник Михайло Галущинський, перший командант Українського леґіону. Тепер був він зв’язковим УСС при команді корпусу. Прибули також деякі старшини з Коша і Вишколу УСС.

«А в команді полку відбувалося святкове прийняття. Новий командант Антін Варивода встиг уже акліматизуватись серед нових відносин. Був у доброму настрої, саме авансував й одержав ступінь підполковника, — згадував четар. — Яйцем ділився кожний командант зі своєю четою; по четах переходив і кожний сотник, щоб побажати свят своїм хлопцям».

Гостювали і старшини між собою. Ходили від кварти до кварти. Вже підсохло на стежках, тепла весняна днина дихала свіжістю, тож манило отак ходити в гості. «А в команді Леґіону було найглітніше. Зійшлися старшини побажати свят командантові та, сівши за стіл, завели милу балачку з гостями, що приїхали «в поле». Що де чувати, як війна, як політика, які надії? — розповів він. — Не обійшлося, як звичайно, і без співів. Весь стрілецький репертуар пройшов. Зокрема веселі куплети при гітарі підхорунжого Левка Лепкого додавали стрілецькій братії доброго гумору. А господар підполковник Варивода, з священничої давньої рідні, любив гостювати. «Чим хата багата» — пригощував і доповідав».