Визволення острова Свободи

У міру того, як війна між США й Іраном поновлюється після зриву перемир'я, посадовці Пентаґону потай придивляються до іншого осередку напруженості — Куби. Про це повідомляє CBS News.

За словами кількох американських чиновників, обізнаних з ходом обговорень, військові стратеги розглядали низку варіантів можливих дій проти острова, зокрема, повітряний десант під керівництвом сухопутних військ за участю тисяч американських солдатів, який мала б здійснити 101-ша повітрянодесантна дивізія.

Та будь-яка операція проти Куби поставить Пентаґон перед серйозною проблемою, оскільки значна частина уваги американських збройних сил та деякі з їхніх найцінніших наступальних ресурсів уже задіяні в інших реґіонах. Державний секретар Марко Рубіо наголосив, що США віддають перевагу дипломатичному варіанту переходу до нового уряду на чолі з технократами, готовими провести економічні реформи. Цей процес зайшов у глухий кут, попри посилення фінансового тиску на кубинські збройні сили. Глава американського зовнішньополітичного відомства зазначив, що досі режим та його «корумповані еліти» продовжують відмовлятися від реформ, натомість закріплюють свій тотальний контроль, дотримуючись морально збанкрутілої марксистської ідеології. Державний департамент оголосив, що також посилив фінансовий тиск на кубинські державні підприємства, які скеровують прибутки режиму та парамілітарним силам, що придушують кубинський народ.

Недавно американські військові провели брифінг щодо концепції операцій, щоб обговорити варіанти військового планування на початковому етапі для окремих місій, які можуть бути здійснені. Такі брифінги Міністерство війни регулярно проводить для різних непередбачених ситуацій, під час яких аналізують цілі місії, необхідна чисельність військ, послідовність подій, логістичні аспекти та пов'язані з ними ризики.

Пентаґон перекинув літаки, розвідувальні засоби та інші ресурси з інших географічних реґіонів на Близький Схід для підтримки операцій проти Ірану. Тож перенесення уваги на Кубу наразі малоймовірне.

Війна з Іраном викрила певні суперечності між Дональдом Трампом і Пітом Геґсетом. Останній наполягав на більш конфронтаційному підході до Ірану, попри застереження, висловлені генералом Деном Кейном, головою Об'єднаного комітету начальників штабів, що викликало дедалі гіршу невдоволеність президента, оскільки військова кампанія стала більш затяжною та складною, ніж передбачалося в лютому ц. р.

Протягом війни проти Ірану Трампа дратували як Геґсет, так і Кейн, коли підіймали питання про обмеження військових операцій. Деякі представники оборонного відомства та міжвідомчої групи також висловлювали розчарування діями Бреда Купера, командувача Центрального командування США, нарікаючи, що той переоцінював можливості військових у боротьбі з Іраном.

Анна Келлі, речниця Білого дому, заявила, що президент надзвичайно пишається лідерськими якостями Геґсета та Купера в операції Epic Fury, яка «повністю знищила іранські балістичні ракети, виробничі об'єкти, військово-морський флот, засоби протиповітряної оборони тощо». Вона додала, що нещодавні удари США по Ірану доводять, що США можуть атакувати будь-де, будь-коли, а Іран нічого не може з цим вдіяти. А Джоел Вальдес, виконувач обов'язків прессекретаря Пентаґону, заявив: «Ми не коментуємо гіпотетичні військові операції та приватні розмови».

Геґсет визнав, що США пропонують Трампу військові варіанти дій, але натякнув на можливість більш мирних відносин, зазначивши, що США сподіваються незабаром стати «приятелем керівництва уряду Куби». Проте Міністерство юстиції США висунуло звинувачення проти 95-річного колишнього кубинського лідера Рауля Кастро та ще п’ятьох осіб за злочини, пов'язані зі збиттям двох американських літаків 1996-го. Це звинувачення породило спекуляції щодо того, що Кастро можуть заарештувати у ході операції, схожої на викрадення венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро.

Конфронтація адміністрації з Кубою не виникла за одну ніч. Протягом останніх 18 місяців Білий дім послідовно скасовував політику обмеженого взаємодії, яку проводили Джо Байден і Барак Обама, і замінив її кампанією економічного, дипломатичного й юридичного тиску, що ізолювала Гавану та позбавила її силові структури доходів з метою примусити до політичних змін.

Через кілька годин після повернення на посаду в січні 2025 року Трамп скасував одне з останніх зовнішньополітичних рішень Байдена, знову додавши Кубу до списку держав, що підтримують тероризм. Цей крок знову обмежив доступ Гавани до міжнародних фінансових ресурсів і став сигналом повернення до стратегії «максимального тиску», яку Трамп застосовував під час свого першого терміну.

Білий дім розширив цей підхід, коли Рубіо відновив обмеження на ділові операції з кубинським конгломератом GAESA, що перебуває під контролем збройних сил, арґументуючи це тим, що саме військові, а не приватний сектор Куби контролюють значну частину економіки острова, що ґрунтується на твердій валюті. Кілька тижнів по тому Державний департамент розширив візові обмеження, спрямовані проти кубинських медичних місій за кордоном, звинувативши Гавану в експлуатації лікарів і медсестер через державну систему експорту робочої сили, яка, як наполягають кубинські чиновники, є добровільною.

До середини 2025 року адміністрація Трампа офіційно закріпила свій підхід у новому Президентському меморандумі з питань національної безпеки, який розширив обмеження на поїздки, грошові перекази та фінансові операції, одночасно посиливши контроль за дотриманням ембарго.

Ця кампанія ще дужче загострилася на початку цього року, коли Трамп оголосив Кубу незвичайною та надзвичайною загрозою і поширив санкції на іноземні уряди та компанії, що постачають на острів нафту. Додаткові заходи передбачали санкції проти кубинських чиновників і Міґеля Діаса-Канеля, президента країни.

Ці заходи збіглися в часі з поглибленням економічної кризи на Кубі, що супроводжувалася дефіцитом палива, вимиканнями електроенергії та протестами. Кубинські чиновники звинувачували в цьому санкції США, тоді як адміністрація Трампа вказувала на внутрішню безгосподарність.