Україна об’єдналася з партнерами в CORPUS

Україна переходить від формату двосторонніх стосунків із партнерами до розбудови мультилатеральних всебічних взаємин із колегами.

Для кращої координації

Минулого тижня Міністерство оборони України (МОУ) повідомило: «Разом із країнами-партнерами ми створили Coalition for Resilient Procurement and Unified Support (CORPUS) — багатонаціональну коаліцію у сфері оборонного забезпечення. До її складу увійшли Аґенція оборонних закупівель, Державний оператор тилу МОУ та закупівельні аґенції країн-партнерів — Фінляндії, Італії, Норвегії, Швеції та Великої Британії».

Відповідний меморандум про співпрацю сторони підписали у Києві. Мета CORPUS — стати постійною платформою для посилення обороноздатності України та партнерів, а також об’єднати закупівельні аґенції для кращої координації, підвищення стійкості систем забезпечення і розвитку співпраці в умовах безпекових змін.

Відтак Артем Романюков, глава директорату цифрової трансформації МОУ запевнив: «CORPUS стане розгалуженою системою закупівельних аґенцій країн-партнерів. Це дозволить краще планувати закупівлі, формувати надійні ланцюги постачання, виявляти слабкі ланки, обмінюватись досвідом, рішеннями й інструментами. Ми створюємо одну з найпрозоріших і найефективніших систем у світі: спрощуємо бюрократію, пришвидшуємо закупівельні процеси, оптимізуємо планування і спрощуємо постачання інновацій на фронт».

В умовах змін

А Арсен Жумаділов, директор Аґенції оборонних закупівель, наголосив: «Сьогодні системи забезпечення працюють в умовах швидких змін і спільних загроз, що вимагає тіснішої координації між країнами. Ми вже співпрацюємо з партнерами на практичному рівні, і CORPUS є наступним кроком у розвитку цієї взаємодії».

Він також пояснив, що Україна переходить від формату двосторонніх контактів із кожною окремою аґенцією до побудови системи постійного багатостороннього обміну досвідом. Йдеться про співпрацю у сфері планування, прогнозування потреб, закупівель, управління постачанням та оцінки ефективності роботи закупівельних структур.

Свою чергою, Теро Ільтало, командувач сил логістики Збройних сил Фінляндії наголосив: «Віримо в досвід українців у відбитті аґресії. Об’єднуючи наш досвід, будуємо системи, які підтримують наші оборонні сили, а також безпеку Європи в цілому». А Гру Єре, генеральна директорка норвезького Аґенції з оборонного матеріального забезпечення додала: «Для нас дуже цікаво зрозуміти, як поєднати великі оборонні системи з інноваційним циклом нових технологій».

Від екстрених рішень до планування

Портал АрміяInform кваліфікував CORPUS як «експериментальний проєкт, що дає змогу швидко закуповувати, тестувати та впроваджувати інноваційні рішення для потреб оборони». Причому створення CORPUS відображає значно ширший процес, ніж просто появу ще однієї міжнародної коаліції на підтримку України.

У перші роки великої війни головним питанням було, чи отримає Україна достатньо зброї для стримування російського наступу. Західна допомога часто працювала за принципом термінового реагування: виникала критична потреба — партнери шукали, що можна швидко передати зі складів.

Однак поступово стало зрозуміло, що війна набуває затяжного характеру і потребує вже не лише разових рішень, а побудови стійкої системи забезпечення. Сучасна війна високої інтенсивності вимагає постійного поповнення запасів, ремонту техніки, швидкого укладання контрактів, координації виробництва та безперервної логістики.

Саме тому дедалі більшого значення набуває те, що в країнах НАТО називають sustainment planning — довготривале планування забезпечення армій у тривалому конфлікті. CORPUS є одним із проявів переходу до такої моделі.

CORPUS істотно відрізняється від інших коаліцій, створених після 2022 року. Попередні коаліції — авіаційна, артилерійська, бронетанкова, морська, дронова чи протиповітряної оборони — були прив’язані насамперед до конкретних типів озброєнь або військових спроможностей.

CORPUS натомість концентрується на самій системі забезпечення: закупівлях; плануванні потреб; синхронізації контрактів; логістиці; стандартизації процедур; управлінні ланцюгами постачання. Фактично йдеться про спробу перетворити військову допомогу з набору екстрених рішень на цілісну систему оборонного забезпечення.

Клопоти Європи

Російсько-українська війна показала проблему, про яку в Європі раніше говорили переважно теоретично: демократичні держави виявилися не надто готовими до швидкої війни на виснаження. Багато оборонних процедур створювали для мирного часу — з тривалими тендерами, складною бюрократією та довгими виробничими циклами. В умовах великої війни така система починає програвати у швидкості.

Стає критично важливим не лише те, скільки зброї виробляють, а й те, як швидко укладають контракти, ремонтують техніку, масштабують виробничі лінії. перекидають дефіцитні компоненти між країнами. Саме тут Європа зіштовхнулася з серйозними структурними проблемами — фрагментованими закупівлями, різними стандартами, залежністю від американських виробничих можливостей і недостатньою координацією між державами.

У перші роки великої війни Україна переважно отримувала західну техніку й адаптувалася до нових систем озброєнь. Тепер ситуація поступово змінюється. Європейські партнери дедалі уважніше придивляються до українського досвіду швидких закупівель, цифровізації логістики, адаптивного управління постачанням та роботи в умовах постійних ударів по інфраструктурі.

Те, що раніше виглядало як вимушена імпровізація воєнного часу, тепер дедалі дужче сприймається як практичний досвід, корисний для всієї Європи. Фактично Україна стала для західних партнерів не лише отримувачем допомоги, а й своєрідною лабораторією сучасної війни, де перевіряють стійкість логістики, швидкість ухвалення рішень і здатність оборонних систем адаптуватися до екстремальних умов.

Формування нової архітектури

Показовим є й склад учасників CORPUS — Велика Британія, Фінляндія, Швеція та Норвегія. Саме країни Північної Європи зараз належать до держав, які вкрай серйозно сприймають російську загрозу і найактивніше перебудовують власну оборонну політику.

Вони нарощують оборонні бюджети, переозброюють армії, посилюють співпрацю у сфері виробництва озброєнь і зосереджують увагу на стійкості систем постачання. Тому CORPUS можна розглядати не лише як механізм підтримки України, а й як один із перших елементів нової європейської оборонної архітектури, що формується під впливом російсько-української війни.

У підсумку війна змінила саме уявлення про те, що є головним ресурсом оборони. Якщо раніше ключовим показником вважали кількість танків, гармат чи літаків, то тепер значення набуває швидкість функціонування всієї системи: швидкість виробництва, закупівель, ремонту, логістики та швидкість ухвалення рішень. Саме спробою створити таку швидку, координовану та стійку систему і став CORPUS.

Водночас ефективність CORPUS залежатиме від того, чи зможуть країни-учасниці перейти від декларацій про співпрацю до справді швидкої координації рішень. Головним ризиком залишається те, що європейська оборонна система традиційно характеризується складною бюрократією, тривалими процедурами погодження та конкуренцією між національними виробниками озброєнь.

Крім того, різні країни мають власні оборонні пріоритети, фінансові можливості та бачення темпів переозброєння. У мирний час такі відмінності не є критичними, однак в умовах тривалої війни вони можуть уповільнювати спільні рішення.

Ще одним викликом може стати збереження політичної уваги до довготривалих оборонних програм. Війна в Україні триває вже четвертий рік, і для багатьох західних урядів дедалі складніше підтримувати мобілізаційний темп перших років повномасштабного вторгнення. Саме тому CORPUS потребуватиме не лише політичних декларацій, а постійної практичної координації, здатної перетворити співпрацю на реально працюючу систему.