Видатний ілюстратор Анатолій Базилевич

Анатолій Базилевич народився 7 червня 1926 року а 1953-го закінчив Харківський державний художній інститут. У своїй творчій індивідуальності створив різноликий світ графічних образів, забарвлених гумором або й гострою сатирою.

Базилевич прийшов у мистецтво одразу після закінчення своїх студій у Харкові. Вже у дипломних роботах-ілюстраціях до «Буковинської повісті» виявився подальший розвиток молодого художника. Вони розкривають різні манери виконання і характер вирішення образів.

Бачимо це в ранніх малюнках Базилевича у творі Михайла Шолохова «Піднята цілина» (1954), що були першими його серйозними роботами. Приступаючи до свого завдання, мистець вирішив зробити вісім односторінкових малюнків. Обрав сюжетні лінії та деякі образи — Давидова, Нагульного та Размьотнова — які зійшлися на партійний осередок. Всі наділені рисами поважних вольових комуністів. Стоять на тлі неба, посеред степу. В іншому малюнку мистець зобразив людину, яка захищає комору з хлібом: відданий системі комуніст, сміливий і готовий грудьми захистити громадське добро. До цього твору художник також створив ілюстрації «Дід Щукар і козаки» та «Збори козацької бідноти». В ілюстраціях він зберіг найсуттєвіші риси творчого методу Шолохова і глибокий аналіз складних життєвих явищ і фактів.

Крім цього, Анатолій Дмитрович створив численні серії малюнків, у яких інтерпретував образи класичної літератури. В його доробку є ілюстрації до творів Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Тараса Шевченка, Ярослава Гашека й інших. Ілюстрував книги для дітей, розкриваючи перед ними чарівний світ казок Андерсена, братів Грімм, Івана Франка, Степана Руданського й українських народних казок. Його рисунки легкі, гнучкі, достеменні та сильні правдою.

Із середини 1950-х, мистець став працювати зовсім самостійно, підбудовуючи добрий розквіт української графіки. Серйозною працею з-під його руки став цикл малюнків до роману Ярослава Гашека (1883-1923), видатного чеського сатирика, автора «Пригод бравого вояка Швейка» (1957). До цього твору звернувся і чеський художник Йозеф Лада, у якого на першому місці виступає гумор, а також розмальовані різними локальними фарбами малюнки. Контурні лінії запозичив Базилевич у традицій української графіки минулого сторіччя. Малював точно і влучно, надаючи своїм роботам сатиричного відтінку. За кожним із персонажів спостерігається особистість. З ілюстрацій у цьому виданні видно майстра книжкового ансамблю. Він продумано вложив до книжки основні елементи, починаючи від кольорової суперобкладинки і закінчуючи заставками та кінцівками. Чітко, пружно та виразно зробив контурні рисунки пером. Така графічна манера традиційна та гармонійна для української графіки. Своєю уявою художник вдався шукати прототипів у житті, які б нагадували Гашекових героїв.

«Пригоди бравого вояка Швейка» вийшли в світ 1957 році у видавництві «Радянський письменник», там є 195 ілюстрацій. Більшість зображує Швейка в різні часи його життя — лежачого й сплячого, що накрив голову капелюхом, убраного у військову уніформу без рушниці, а то й у поході з рушницею, вояка зі салютом. Інші рисунки з Швейком мають такі назви: «Швейк і пані Міллерова», «Бравий вояк Швейк у поліційному управлінні», «Швейка взяли під руки», «Швейк під час медичного огляду в божевільні», «Фельдкурат і Швейк», «Швейк і поручник Лукаш», «Швейк веде конвоїрів» і ряд інших.

У наступній великій роботі, зокрема, ілюстраціях до роману Григорія Квітки-Основ’яненка «Пан Халявський», зроблених 1959-го, Базилевич намалював сцени з життя козацької старшини кінцем XVIII і на початку ХІХ ст., які своїм привілейованим дворянством зневажливо ставилися до селянського народу. Кілька з них виконав підготовчими рисунками. Мистець показав український поміщицький побут тих часів. Свої роботи посилив кольорами, надаючи їм гострої виразності та національної своєрідності. Цікавою є суперобкладинка, з якої на глядача споглядає пихатий хлопець козацького роду Халявських, який у руці тримає печену курячу лапку. Художник відтворив картини з щоденного життя родини поміщиків та їхніх дітей, яких висміяв, зобразивши у комічних рисах.

Наступними роками Базилевич звернувся до української літературної класики, багатої на різноманітний побут та соковитість образів із властивим їм гумором. Були в нього і твори, якими возвеличував героїчне минуле нашого народу. Ілюстратор по-своєму підійшов до ілюстрування творів Івана Франка, зокрема, повісті «Захар Беркут (1955), наповнивши їх багатьма персонажами, які стали в боротьбі проти монголів з сокирами, списами та шаблями. 1961-го з’явилися ілюстрації до повісті Івана Франка «Лель і Полель», виконані пером і тушшю та аквареллю у двох кольорах. Згодом, майстер графіки, вдало і якісно зробив кілька ілюстрацій до казки Франка «Абу-Касимові капці». Підфарбувавши їх аквареллю та штрихами різної товщини, ті отримали емоційне звучання.

Аж ніяк не марнуючи свій час, Базилевич проілюстрував повість Івана Нечуя-Левицького «Старосвітські батюшки і матушки», які вправна рука талановитого майстра кількома лініями накреслила психологічні персонажі.

Коли ж мистець захопився твором Івана Котляревського «Енеїда», то охоче приступив до його ілюстрування. Бурлескна поема пасувала до гумору мистця, який завершив працювати над першим циклом рисунків до поеми 1968 року. Раніше цей твір прикрасили своїми малюнками І. Бурячок, О. Довгаль, І. Їжакевич, Ф. Коновалюк, І. Падалка й інші. У зримих образах вони намагалися відтворити героїв поеми, які жили в атмосфері земного і небесного. Наш мистець підійшов до «Енеїди» з думками про козаків, троянців, латинян а то й українців із різних соціальних верств кінця XVIII ст. Друге видання вийшло в київському видавництві «Веселка» 1981-го, художнє оформлення також виконав Базилевич. На 170 сторінках надрукованмй віршований текст поеми та 13 односторінкових кольорових малюнків мистця та один чорно-білий портрет автора поеми. Частина ілюстрацій наповнена козаками, греками та троянцями у боротьбі в Трої. Аркуші з рисунками мають такі назви: «Еней був парубок моторний», «Нептун, моргнувши, засміявся», «Вулкасю, милий, уродливий», «І миттю осідлавши рака», «Тут зараз підняли бенкет», «Еней з Сівіллю хватались, До пекла швидше, щоб пройти», «Знайшов з троянців ось кого», «Еней Іуля вихваляє», «Троянці, як чорти, озлились, рутульців били наповал», «Троянці сильно наступали», «В тім городі жила Дідона», «Дідона вигадала грище», «І вмить схопивши за чуприну» та ряд інших.

У числі малюнків Базилевича є ілюстрації до поеми Т. Шевченка «Тарасова ніч», романів А. Свидницького «Люборацькі», С. Тельнюка «Грає синє море», Ю. Бондаренка «Гарячий сніг», Марка Вовчка «Записки причетника», Л. Мартовича «Забобон», до казок Г. Андерсена, збірок С. Руданського «Пан та Іван в дорозі», М. Гоголя «Ніч перед Різдвом», О. Іваненка «Друкар книжок небачених» тощо.