Ніщо не допоможе

За оцінкою американського Інституту вивчення війни (ISW), Путін змінив «теорію перемоги» у війні проти України та робить ставку на масштабні далекобійні ракетно-дронові удари взимку 2026-2027 рр. Там зазначили, що нова концепція Кремля значною мірою залежить від здатності Російської Федерації (РФ) запускати дешеві реактивні безпілотні літальні апарати (БПЛА) типу «Герань» у великих кількостях і з високою часткою проникнення крізь українську протиповітряну оборону. Аналітики вважають, що Москва може розраховувати на те, що така кампанія дозволить змусити Україну капітулювати до весни 2027-го. ISW пов'язує зміну підходу з оцінками російських провоєнних блогерів та іншими публічними сигналами. На думку експертів, Кремль не розглядає таку кампанію як необмежену в часі та прагне досягти переламу протягом цього зимового періоду. Водночас українська програма дронів-перехоплювачів спрямована саме на протидію реактивним «Гераням». Тож здатність України масштабувати цю програму може вплинути на реалізацію російського задуму.

Ресурсів не вистачить

Тим часом російські науковці й економісти дедалі відвертіше кажуть про проблеми економіки РФ. Про це повідомила Служба зовнішньої розвідки України. За її даними, бюджетні вливання вже не здатні підтримувати російську економіку, а санкції, високі оборонні витрати та рекордна ключова кредитна ставка посилюють кризу. Погіршується ситуація у промисловості, інвестиціях і будівництві, а низьке безробіття приховує проблеми на ринку праці. Металургійні та хімічні підприємства також уже не можуть підтримувати реґіональні бюджети через падіння світових цін і санкційну ізоляцію.

Експерти вважають, що поєднання ударів Збройних сил України (ЗСУ) по об’єктах подвійного призначення та поглиблення економічної кризи в РФ можуть суттєво послабити здатність Кремля продовжувати війну. Зокрема, економічний оглядач В’ячеслав Ширяєв певен, що збільшення інтенсивності атак за підтримки Заходу може створити серйозні проблеми для російського запілля. За його словами, одним із ключових факторів може стати тотальний дефіцит пального. Удари по нафтопереробних потужностях здатні ускладнити залізничні перевезення, роботу підприємств і постачання товарів.

Витрати федерального бюджету РФ на війну проти України в першому півріччі ц. р. досягли нового рекордного показника — 10,687 трлн RUB. Про це повідомив Яніс Клюге, науковий співробітник німецького Інституту проблем міжнародної безпеки.

Порівняно з аналогічним періодом минулого року витрати на армію та виробництво зброї зросли ще на 30 %, або на 2,46 трлн RUB. Порівняно із січнем-червнем 2024-го, військовий бюджет РФ збільшився на 65 %, порівняно з 2023-м — на 145 %, а якщо порівнювати з першим роком війни — на 285 %. Порівняно з довоєнним 2021-м витрати на армію зросли більш ніж уп’ятеро. У середньому «військова машина» Кремля поглинала 1,78 трлн RUB на місяць, 59 млрд RUB на день, або 2,5 млрд RUB щогодини.

За підсумками першого півріччя ц. р. на військові витрати було спрямовано 43,8 % усіх видатків федерального бюджету. Це, за словами п. Клюге, новий максимум за весь час. Порівняно з доходами бюджету показники виглядають ще екстремальніше: на фінансування армії й оборонно-промислового комплексу витратили 57,3 % усіх коштів, що надійшли до державного бюджету.

Диктатор-рекетир

Зараз рівно дві третини російського військового бюджету засекречені: за перші шість місяців Кремль витратив за відкритими оборонними статтями всього 3,546 трлн RUB, але за закритими — 7,141 трлн. Порівняно з минулим роком «тіньові» витрати бюджету РФ зросли на 42 %, а якщо порівнювати з довоєнним періодом — більш ніж усемеро.

Загалом із початку 2022 року Кремль витратив на армію та закупівлю зброї 57,144 трлн RUB, суму, співмірну з усіма золотовалютними резервами Центробанку та у 2,2 разу більшу за вартість усього золотого запасу країни.

Щоб звести кінці з кінцями в бюджеті, який другий рік поспіль переживає помітне падіння нафтогазових надходжень, російський уряд із весни на третину скоротив видатки за цивільними статтями, а також доручив скоротити 15 % штату в державних аґенціях.

Свою чергою, Путін знайшов злочинний спосіб виправити ситуацію — підписав указ про націоналізацію російських активів французьких компаній Auchan і Leroy Merlin, швейцарської Nestle і німецької Metro. Їхні активи примусово переходять під управління акціонерний товариств «Л.Е.В. Менеджмент» та «УК Торг Рус».

Так Кремль здійснив узаконену крадіжку бізнесу тих міжнародних компаній, які п'ять років поспіль відмовлялися виходити з російського ринку та поповнювали бюджет держави-аґресорки. За даними російських реєстрів, «Л.Е.В. Менеджмент» є типовою фіктивною структурою. Компанію зареєстрували в Москві лише в жовтні 2024 року. Генеральним директором юридичної особи зазначений Андрій Краюшкін, проте інформація про її реальних бенефіціарів прихована. Жодної комерційної діяльності компанія не вела.

«УК Торг Рус» зареєстрували 8 вересня ц. р. — за три тижні до згаданого президентського указу. Її єдиний власник і директор Йоганнес Толай із 2023 року очолює російський підрозділ Metro. Раніше він керував російськими мережами Auchan і Globus.

Фатальна дилема

Але володар Кремля все одно опинився перед найнебезпечнішою дилемою за весь час свого правління: російська армія зазнає колосальних втрат на фронті, а оголошення нової примусової мобілізації може спровокувати хвилю народних протестів у найбільших містах РФ.

Британська The Telegraph написала, що після чергових парламентських виборів провладні сили в РФ знову намалювали собі «перемогу», зачистивши політичне поле від антивоєнної опозиції. Проте за лаштунками штучних рейтинґів ховається виснаження суспільства від війни.

На тлі постійних атак українських БПЛА по критичній інфраструктурі, в т. ч. нафтопереробного заводу у самій Москві, росіяни дедалі частіше прагнуть мирних перемовин. «Путін грає в довгу, хоча й не планував цього на початку. ЗСУ знаходили 2022 року парадну форму окупантів, підготовлену для святкування швидкої перемоги в Києві. Наразі ж тривають тривалі бої без досяжного кінця», — зазначило видання.

Головною таємницею «успішності» Кремля досі залишалася здатність заманювати на війну вихідців із бідних реґіонів величезними грошовими виплатами. Однак цей механізм уже не перекриває втрати. За даними української сторони, щомісячні втрати РФ становлять близько 30 тис. осіб, і виснажена армія вимагає все більше «гарматного м’яса».

Залучення військових із Північної Кореї дещо полегшує ситуацію для командування РФ, але не здане переламати хід війни чи зробити її стійкою у довготривалій перспективі. У вересні 2022-го спроба оголосити «часткову мобілізацію» викликала хвилю обурення та масову втечу чоловіків за кордон. Тепер Путін постає перед ще складнішим вибором: з одного боку, генерали вимагають поповнення для збереження темпу виснажливих штурмів. З іншого — примусове залучення жителів мегаполісів (зокрема, Москви та Санкт-Петербурґа) руйнує мовчазний договір між владою та суспільством. «Наказати про проведення ще однієї хвилі мобілізації було б величезним ризиком для Путіна. Попри створений публічний образ «сильного лідера», володар Кремля є вкрай стривоженим правителем. Чи наважиться він на цей ризик знову — відкрите питання», — підсумувала газета.