Подія, що залишиться в серці

З великою вдячністю та гордістю згадую емоції, які супроводжують мене вже багато років — відтоді, як моя дитина розпочала навчання у суботній школі ще 2019 року. Якщо на самому початку її відвідували лише 42 учні, то тепер New Ukrainian Language School об’єднує вже більше 400 українських дітей. І кожен із них приходить сюди не просто на уроки. Сюди діти приходять, як на свято.

Бо тут не лише навчають, тут виховують. Розвивають через музику, спів, спорт, творчі майстерні, театральні постановки, патріотичні та культурні заходи. Свято Першого дзвоника, вшанування пам’яті Героїв, Свято Св. Миколая, Андріївські вечорниці, Різдвяний концерт — усе це стало нашими традиціями.

Тут діти пізнають геніїв української літератури та культури — Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Франка, Ліну Костенко, Василя Івасюка. Але ще важливіше — тут формується свідомість.

Наприкінці січня ц. р. в школі відбулася зустріч, яку неможливо забути. Учні, батьки й учителі мали особливу нагоду зустрітися з відомими українцями — Сергієм Притулою, волонтером і громадським діячем, та Олександром Ярмаком, музикантом і військовослужбовцем, командиром підрозділу Nemesis Збройних сил України (ЗСУ).

Гості прибули до Канади в рамках проєкту «Єдинозбір» — ініціативи зі збирання коштів на антидронні системи, які допомагають захищати українське небо від ворожих безпілотних літальних апаратів, що руйнують енергосистему України та забирають життя мирних людей.

Ще до цієї зустрічі школа зробила внесок 1,5 тис. CAD. Але ми розуміли, що можемо більше. До ініціативи долучилися представники української громади Торонто-Місіссаґа й її лідери. Це була зустріч різних поколінь, різних досвідів, але об’єднаних однією метою — допомогти Україні.

Діти вітали гостей піснею «Україна серденько», тримаючи у руках жовто-сині орнаменти як символ єдності. Коли Сергій Притула зайшов до школи і побачив, скільки дітей наповнюють коридори, а згодом — скільки учнів зібралося у спортивній залі, то не зміг стримати емоцій і щиро розплакався. Він сказав слова, які глибоко врізалися в пам’ять усіх присутніх: на превеликий жаль, значна частина цих дітей, імовірно, вже ніколи не повернеться жити до України. А саме діти — найбільший скарб нації.

Саме тому, як згодом зазначила Наталка Галич, наше завдання — зробити все, щоб цей скарб завжди залишався адвокатами України у світі. Щоб у якій би країні вони не росли, пам’ятали про землю, яка народила їхніх батьків, дала їм виховання, освіту, віру та завжди відстоювали її інтереси.

Найбільш щемливим моментом став виступ учня 6-го класу Андрія Чичака (м. Місіссаґа), який виконав пісню «Моя країна». Коли в залі пролунали слова «Моя країна не впаде на коліна», Олександр Ярмак не втримався і приєднався до виконання. Уся зала — діти, батьки, вчителі — співали разом. Це був момент, що неможливо передати словами.

Ми постійно збираємо теплі речі для України в межах ініціативи Warm Up Ukraine, передаємо грілки для ЗСУ, організовуємо благодійні проєкти та концерти зі збирання коштів. Загалом за чотири роки війни передали допомоги на суму більше 50 тис. CAD.

За останні роки діти «Нової школи» колядували у мороз, сніг і дощ, збираючи кошти на потреби ЗСУ. Наш девіз: «А ми нашу коляду віддаєм для ЗСУ». Наш різдвяний концерт у церкві перетворився на великий благодійний проєкт.

Такі виступи запам’ятовуються дітям на все життя. Особливо зворушливо було чути грошову суму з цієї події, яка сягнула більш ніж 17 тис. CAD, зібраних щирими дитячими серцями та колядою. 7 тис. CAD із коляди надіслано 42-й окремій механізований бригаді ЗСУ. 1,5 тис. CAD із коляди та 8 165 CAD зі зустрічі громади у школі передали на «Єдинозбір».

Ця зустріч ще раз показала, наскільки важливими є українські суботні школи. Саме тут діти не лише вивчають мову та культуру. Тут вони вчаться бути свідомими, небайдужими, відповідальними людьми. «Навчання в нашій школі — це не лише про мову і культуру. Це ще й про свідомість, про совість і про серце», — сказала п. Галич.