Люди, як птахи, а птахи, як люди

Андрій Пальваль за фахом — орнітолог. 2006 року закінчив Харківський національний університет ім. Каразіна. Проте з 2001-го працює професійним художником, бере участь у групових і персональних виставках по всьому світу. Також реалізує власні та замовні проєкти в Південній Америці, Канаді, Китаї, Європі, Пакистані, США й Україні. Проживає у Сент-Кетерінсі (провінція Онтаріо).

Хоч орнітологія не стала основним фахом Андрія, проте він майже все своє свідоме життя не розлучається з птахами. Малює їх, використовуючи при цьому різні форми та жанри образотворчого мистецтва, зокрема, такі складні, як мурали. Протягом останнього місяця жителі і гості Торонто мали змогу ознайомитися з картинами Андрія Пальваля в приміщенні Музею Тараса Шевченка.

Птахи Андрія Пальваля — не просто живі створіння, це алегоричні образи. Ось як трактує своє дітище сам автор. «Птах народжується у певному місці. Там з’являється його перше небо, перше дерево, перший вітер. Там починається його шлях. Але настає час, коли він залишає гніздо. Гніздо — це місце, де починається життя... Птах не може забрати його зі собою. Він несе лише пам’ять про місце, з якого вирушав, і здатність знаходити нове, в іншому просторі. І поступово незнайоме стає знайомим».

Можливо, щось подібне відбувається і з людиною. Можливо, й тому так легко птахи стають образом людини. Вони нагадують нам, що життя — це не лише місце, де ми народилися. Це також шлях, який проходимо, місця, які покидаємо, до яких повертаємося, які зустрічаємо дорогою. Бо іноді, повернувшись, бачимо той самий краєвид, але вже іншими очима. Люди, як птахи, а птахи, як люди. Чи ж не ностальгія за рідним краєм повертає перелітних птахів із екзотичних теплих країн на батьківщину — хай іноді холодну, непривітну, але рідну. Чи ця земля залишилася такою, якою її покинули? Чи збереглося їхнє гніздо?

Ми, люди, також часто покидаємо рідну домівку, та, на жаль, не завжди маємо змогу туди повернутися. Проте рідний край, босоноге дитинство, материнське тепло назавжди залишається жити в нашому серці всюди, куди б не закидала доля. Андрій Пальваль — українець, тож і в його роботах, звісно, присутні птахи Батьківщини. Їх він відтворює за сотні й тисячі кілометрів від України. Так мурал Nighigale постав у Аеллі, передмісті Риму. Там працює відома астрономічна лабораторія, тому на муралі — соловей — єдиний птах, що співає вночі, коли світять зорі. Соловейка художник зобразив у повний зріст, майже на всю стіну, хоч у природі це маленька сіра пташечка. Як дорога вона українцям! У скількох народних піснях і віршах оспіваний соловейко. Згадайте хоча б Шевченків «Садок вишневий коло хати» — «Тільки дівчата та соловейко не затих».

Ще одним символічним птахом України є ластівка. Її художник зобразив на світло-зеленому тлі, в яскраво блакитних і червоних тонах. В усій поставі цієї невеличкої пташки відчувається якась внутрішня гідність, задума. Та це й не дивно, адже в народі дуже шанують ластівок. Існує навіть існує повір’я, що ця пташка на крилах весну приносить.

Як відомо, в Україні живе сова. Ці нічні птахи вважаються символом мудрості і присутні в народній творчості багатьох країн світу. Тому триптих Wisdom — три голівки сов під різним ракурсом — художник зобразив у серці м. Ватерфорд (Ірландія) на стіні продовольчого супермаркету навпроти францисканського монастиря.

А ось чукар, або ж азійський кехлик чи азійська куропатка — птах трохи більший від галки, сірого кольору, з чорною смугою від лоба через очі і навколо передньої частини шиї, є символом Пакистану. Його мистець відтворив десять років тому в Лохарі штату Кашмір.

Оскільки Андрій працював у різних країнах світу, природно, що в його роботах зображені екзотичні птахи, що мешкають на планеті Земля. Серед них — Grey Crowned Crane — достатньо гарний мешканець Африки, із мереживною золотою короною на голові. А ось його «земляк» Hornbill, або птах-носоріг є повною протилежністю вінценосного журавля — з грубим, масивним дзьобом. Cossowary — великий птах, що не літає й водиться в тропічних лісах Нової Ґвінеї та Північному Сході Австралії.

Проте хотілося б зупинитися не просто на зображеннях хай навіть найнезвичайніших птахів, змальованих п. Пальвалем, а на його роботах, що спонукають до роздумів, осмислення життя і себе в цьому світі. Таким є мурал Between Worlds. Його можна побачити в місті, де зараз проживає художник. Обличчя дівчини і голівка павича — різні світи і водночас чимось подібні, зображені в синьому кольорі. В портфоліо художника під цим муралом є підпис: «Деякі зустрічі не потребують слів. Людське обличчя і павич — мовчазна зустріч — те саме світло і, можливо, те саме...». На жовтому тлі зображений блакитний птах, що падає, — Last Days — Ganet. На жаль, політ птаха чи символічний політ людини закінчується падінням. Сумна правда життя.

І все ж завершу розповідь про талановитого і самобутнього мистця на оптимістичній ноті. Його робота Serendipity — ескіз до муралу в приватному дитячому садочку в Софії (Болгарія). Мале пташеня тільки-но вилупилося з гнізда і намагається пізнати світ. Над ним водяна лілея — символ чистоти та цноти.