Президент США побажав НАТО bye, bye

6 квiтня американський лідер заявив: «НАТО — паперовий тигр. Нам вони, вочевидь, не потрібні, бо нічим не допомогли».

«Виходить за межі»

Водночас глава Білого дому визнав: «Усе почалося, якщо говорити чесно, з Ґренландії. Ми хочемо Ґренландію. Вони не хочуть її нам віддати. І я сказав: «Ну що ж, бувайте». А в інтерв’ю The Telegraph він ствердно відповів на запитання про те, чи готовий переглянути членство США в НАТО. Дослівно ж, натякаючи на потенційно радикальне рішення з цього приводу, сказав: «Це виходить за межі перегляду».

Однак пізніше президент США посперечався зі самим собою. Нарікаючи, що союзники по НАТО «нічим не допомогли» американцям, забув про те, що заявляв до того британцям: «У вас навіть немає флоту. Ви занадто старі, і у вас були авіаносці в неробочому стані».

То ж чим британці повинні були допомогти американцям? Дональд Трамп пояснив це Рейчел Скотт, кореспондентці ABC: «Це був тест для НАТО. Вони мені були не потрібні, але я хотів їх перевірити. Я сказав: «Я був би радий, якби ви, хлопці, долучилися». А вони відповіли: «Ну, ми не можемо цього зробити». Чесно кажучи, вони нам тут теж не були потрібні. Я насправді запитував, бо хотів подивитися, що вони зроблять. Останнє, що мені було потрібно, — це щоб НАТО втрутився нам у справу».

Коли ж «усе почалося»?

Отже, прогнозована відмова союзників була потрібна Трампу як підтвердження його тези, що «вони, вочевидь, не потрібні»? Хоча, за його словами, «все почалося, якщо говорити чесно, з Ґренландії». Насправді ж усе почалося ще 2016 року — під час президентської кампанії в США. Тоді республіканський кандидат заявив, що Сполучені Штати повинні «переглянути роль у НАТО», бо Альянс «коштує надто дорого».

Він також поставив під сумнів захист американцями союзників, передбачений ст. 5 Північноатлантичного договору 1949-го (офіційного документа НАТО, який визначає обов’язок колективної оборони), що зобов’язує країни-члени Альянсу до спільних дій у разі нападу на територію однієї з них. Трамп попередив, що допомагатиме лише тим, хто «виконує свої зобов’язання».

А в липні 2018 року пригрозив виходом США з НАТО, якщо союзники не збільшать витрати на оборону. Причому вимагав, аби вони витрачати вдвічі більше за офіційну узгоджену норму — по 4 % валового внутрішнього продукту (ВВП). Хоча навіть Сполучені Штати витрачали тоді на оборону приблизно 3-3,5 % ВВП.

«Той, хто змусив»

11 січня ц. р. господар Овального кабінету заявив, що нарешті змусив країни-члени НАТО збільшити витрати на оборону до 5 % від ВВП. Дослівно ж стверджував: «Було 2 %, і вони не платили. Тепер платять 5 %». А коли журналіст поцікавився у Трампа, чи розглядає він можливість виведення США з НАТО, відповів: «Це могло б зашкодити НАТО. Мені подобається НАТО. Вважаю, що НАТО — це добре». Наступного ж дня офіційний сайт НАТО запевнив, що насправді всі 32 країни-члени Альянсу вперше збільшили торік витрати на оборону до 2 % ВВП. Мабуть, Трамп обмовився.

Після цього американський лідер то заявляв, що країни-члени НАТО почали платити більше завдяки його тиску, то знову вимагав від них підвищення витрат на оборону до 4 % або навіть 5 %.

Тобто риторика Трампа щодо витрат країн-членів НАТО на оборону — радше його перемовна стратегія. Важіль тиску для досягнення бажаного результату. Заявляючи, що Сполучені Штати «захищають усіх, а платять більше», він застосовує класичний прийом перемовин — завищує вимоги, щоб потім отримати компроміс ближче до реальної цілі.

«Виглядає як блеф»

Навряд чи президенту США не відомо, що ст. 5 Північноатлантичного договору зобов’язує союзників до спільних дій лише в разі нападу на територію одного зі членів Альянсу, а не у тих зовнішніх конфліктах, у яких вони беруть участь поза своєю територією. Чому ж ігнорує це, вимагаючи, щоб США підтримували й тоді, коли ст. 5 не зобов’язує?

Він це пояснив: «У нас є така річ, як НАТО. Ми були дуже добрими. Ми не мусили допомагати їм із Україною. Тепер побачимо, чи допоможуть вони нам». Ця заява є класичним прикладом торгівлі Трампа — він «продає» США як щедрого партнера, щоб отримати від союзників більше підтримки. Однак джерело в штаб-квартирі НАТО коментувало журналістам Politico: «Погроза Трампа виглядала як черговий блеф».

Навіть Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки Російської Федерації (РФ), назвав риторику глава Білого дому «шоуменством». І заявив, що не вірить у реальний вихід США, бо це не має практичного сенсу, а американський Конґрес не дозволить президентові реалізувати його одноосібно.

«Не проголосують»

Водночас Politico нагадала: «Офіційний вихід США з НАТО вимагатиме обов’язкового голосування в Сенаті, де альянс має потужну підтримку обох партій. Відповідно до закону, ухваленого Конґресом 2024 року, Трамп не може одноосібно прийняти рішення вийти з НАТО. Для цього потрібні щонайменше дві третини голосів у Сенаті або спеціальне рішення Конґресу».

Свою чергою, Чак Шумер, лідер демократів у Сенаті, запевнив, що у цьому законодавчому органі за вихід США з НАТО не проголосують. А Мітч Мак-Коннелл, колишній лідер республіканців у Сенаті, і демократ Кріс Кунс стверджували заявили: «Американці в безпеці, коли НАТО сильне й єдине. У наших інтересах, щоб усі союзники обережно доглядали за цією єдністю. Сенат і надалі підтримуватиме Альянс заради миру та захисту, які він забезпечує Америці, Європі та світу».

Сенатори Том Тілліс (республіканець) і Джин Шахін (демократка) також виступили зі спільною заявою: «Єдиний випадок застосування ст. 5 відбувся у відповідь на атаки на США 11 вересня 2001 року. Наші союзники по НАТО стали на наш бік і прийшли нам на допомогу. Вони воювали й гинули разом із американськими військовими в Афганістані. Будь-які спроби президента США вийти з НАТО підірвуть нашу національну безпеку й зміцнять наших супротивників».

«Переоцінює все»

Politico прокоментувала: «Можливий вихід з НАТО слід сприймати як спробу переглянути умови надання гарантій безпеки Європі з боку США». Ці умови в інтерв’ю для Fox News оприлюднив Метью Вітакер, посол Сполучених Штатів при НАТО: «Президент Дональд Трамп оцінює та переоцінює все — чи то нашу участь у НАТО, чи то нашу підтримку європейських зусиль в Україні. Усе перебуває на столі перемовин. Він хоче переконатися, що союзники роблять свій внесок і що США отримують справедливе ставлення у відповідь».

А сам президент США заявив: «Я завжди вважав НАТО, на яке ми щороку витрачаємо сотні мільярдів доларів, аби захищати ті самі країни, вулицею з одностороннім рухом — ми захищаємо їх, але вони нічого не робитимуть для нас, зокрема, у скрутний час».

Британська The Telegraph із посиланням на чиновників Білого дому написала, що Трамп розглядає можливість реорганізації НАТО через запровадження моделі «плати за гру». Насправді ж лише союзники США платять за боєприпаси для України, щоб стримати Путіна якомога далі від їхніх кордонів, тоді як Трамп вимагає від європейців допомагати йому досягти його цілей на Близькому Сході безкоштовно. Отже, сам створює «вулицю з одностороннім рухом», але тепер у своєму напрямку».

Геополітична близорукість

Відтак господар Овального кабінету заявив союзникам: «Вам доведеться почати вчитися боротися самостійно. США більше не будуть допомагати вам — так само, як і ви не були поруч із нами». Але якщо ця погроза буде реалізована, то Сполучені Штати залишаться сам на сам із Китаєм. Як слушно зауважив український політолог Віктор Небоженко, «втратять надійних союзників і потраплять у небезпечну зону геополітичного аутизму, а також на «біржу» дрібних одноразових угод із різношерстими проксі-державами».

Та частина аналітиків нагадала, що Трамп не завжди реалізовує погрози. Через це навіть з’явився іронічний термін Trump Always Chickens Out. Та все ж політолог Володимир Фесенко прогнозує: «Теперішня ситуація, ймовірно, призведе до того, що американці зменшуватимуть рівень своїх зобов’язань всередині НАТО. Що не дуже добре».