Несподіване відкриття

Місяць не просто обертається навколо нас — він «живиться» нашою планетою. Вчені з’ясували, що супутник тихо поглинає крихітні фрагменти атмосфери Землі, і цей випадок «космічного канібалізму» став можливим завдяки сонячному вітру та магнітному полю.

Ще з часів місій «Аполлон» у 1970-х рр. вчені знаходили у місячному ґрунті (реголіті) дивні сліди води, вуглекислого газу, гелію й азоту. Стало зрозуміло, що частина цих речовин, зокрема, іони азоту, прилетіла з горішніх шарів атмосфери Землі.

З 2005-го панівною була теорія, що це могло статися лише до того, як Земля сформувала своє магнітне поле (магнітосферу). Вважалося, що магнітний щит мав би блокувати витік атмосферних частинок у космос. Однак нове моделювання показало протилежне.

Науковці об’єднали дані зразків «Аполлона» з комп’ютерними моделями і виявили, що передавання іонів є найбільшим, коли Місяць проходить крізь «магнітний хвіст» Землі. Це трапляється щомісяця під час повні, коли Земля опиняється між Сонцем і супутником.

Лінії магнітного поля в цьому «хвості» діють не як бар’єр, а як невидимі магістралі. Вони скеровують заряджені частинки просто до Місяця, де ті осідають у ґрунті. Цей процес, ймовірно, почався 3,7 млрд років тому, коли сформувалася магнітосфера, і триває донині.

Це відкриття має величезне значення для науки. Воно означає, що місячний ґрунт містить зразки атмосфери стародавньої Землі. «Поєднуючи дані про частинки, що збереглися в місячному ґрунті, з комп’ютерним моделюванням, ми можемо простежити історію атмосфери Землі та її магнітного поля» — заявив Ерік Блекман, астрофізик із Університету Рочестеру (штат Нью-Йорк) і співавтор дослідження.

Тепер зразки, які зберуть під час майбутніх місій, таких як програма NASA Artemis або китайські експедиції, допоможуть заповнити прогалини в геологічній історії нашої планети. «Наше дослідження також може мати ширші наслідки для розуміння раннього витоку атмосфери на таких планетах, як Марс, який сьогодні не має глобального магнітного поля, але мав його в минулому, подібно до Землі» — додав Шубхонкар Парамонік, провідний автор дослідження.