Режим в Ірані — на порозі краху

В Ірані спалахнули масові заворушення. Все почалося через рекордний обвал валюти, теперішній курс якої — 1,4-1,45 млн ріалів за 1 USD. На цьому тлі ціни на продукти харчування злетіли на 60-70 %. Тож до протестів проти політичної влади долучилися мільйони іранців. Демонстрації в низці провінцій переросли у запеклі сутички.

Загинули 35 людей, кілька десятків постраждали. «Зіткнення між протестувальниками та силами безпеки знаменують собою значну ескалацію заворушень, які поширилися по всій країні з того часу, як власники магазинів почали протестувати проти дій уряду щодо різкого падіння валюти та швидкого зростання цін», — повідомила Reuters.

Одними з перших відкрито виступили торговці з тегеранського Великого базару. На знак протесту проти щоденних стрибків курсу ріалу вони замкнули свої крамниці та вийшли на вулиці, вимагаючи, щоб влада втрутилася і стабілізувала ринки. Незабаром до демонстрацій приєдналися представники інших сегментів суспільства. На вулиці різних міст країни вийшли студенти, дрібні підприємці, представники інших верств населення. Економічні лозунги швидко перетворилися на політичні — аж до вимоги взагалі скасувати Ісламську Республіку.

Протестувальники взяли під контроль два міста в провінції Ілам, що межує з Іраком. Про це заявив Алі Сафаві, член комісії зі закордонних справ Національної ради опору Ірану. Він уточнив, що йдеться про Абданан і Малекшахі. А Мар'ям Раджаві, президентка Національної ради з прав людини Ірану, висловила вдячність протестувальникам за те, що вони змусили силовиків режиму відступити. Проте іранська інформаційна аґенція Tasnim повідомила, що протестна акція буцімто швидко завершилася після втручання сил безпеки, які застосували сльозогінний газ. Після цього протестувальники начебто розбіглися навколишніми провулками, а контроль над центральними вулицями перейшов до силовиків.

Після посилення військової допомоги Російській Федерації (РФ) в її війні проти України, іранська економіка опинилася в украй скрутному становищі. Надій на зростання тепер майже немає. Інфляція за рік, за офіційними даними, досягла 42 %, при цьому їжа здорожчала більш ніж на 70 %, а деякі найосновніші товари — більш ніж на 110 %. Головну роль у цьому зіграли санкції, які запровадили проти Ірану іноземні держави на чолі зі США, але справа не лише в них.

Гучні корупційні справи в іранських судах, за якими проходять високопоставлені чиновники й їхні родичі, зміцнили впевненість багатьох простих іранців у тому, що частина панівної еліти наживається на санкціях, що ці люди, забезпечивши собі особливі права, контролюючи імпорт і експорт, виводять кошти від продажу нафти за кордон і заробляють на відмиванні грошей. Навіть іранські державні службовці заявили, що так звані спекулянти на санкціях винні в теперішньому важкому становищі в країні дужче, ніж самі санкції.

Минулі заворушення порівнянного масштабу відбулися в Ірані майже чотири роки тому, після смерті Махси Аміні — дівчини, затриманої поліцією моралі. Тоді Іран охопила найбільша хвиля протестів із часів ісламської революції 1979 року, але ті протести влада зуміла придушити силою.

Теперішні протести миттєво перекинулися з Тегерана на інші міста, хоча масштабу та напруги демонстрацій 2022-го вони ще не досягли. Проте багато оглядачів все ж вважають, що ця криза може спричинити серйозніші наслідки, ніж заворушення 2022 року. Влада Ірану має клопоти одночасно з протестами всередині країни й різкою зміною ситуації в реґіоні. Відтак, за загальною думкою, зараз режим слабкий як ніколи.

12-денна війна з Ізраїлем влітку 2025-го завдала серйозної шкоди іранській ядерній інфраструктурі, а також деяким іншим промисловим об’єктам, і суттєво підірвала військову міць Тегерану. Позиції Ірану як реґіональної держави також суттєво підірвані. Повалення Башара Асада в Сирії позбавило Тегеран ключового союзника. Інший союзник, ліванська терористична організація «Хезболла», внаслідок ізраїльських ударів втратила значну частину вищого керівництва. А дії США проти Венесуели і захоплення Ніколаса Мадуро та його дружини дуже погіршують Ірану простір для маневру. У нього стало менше союзників у реґіональних конфліктах і менше каналів для операцій із нафтою і прибутками від неї у далекому закордонні.

Разом із РФ Іран дуже активно брав участь у роботі нафтової галузі Венесуели, а також покладався на складні фінансові схеми, пов’язані, як вважають експерти, із китайським ринком. Руйнування цих зв’язків ще дужче послабило Іран економічно в час, коли всередині країни зростає тиск на владу.

Довше 30 років Тегеран ретельно вибудовував мережу союзників у реґіоні, механізми обходу санкцій, розвивав ядерну програму — і все це за відносно короткий час виявилося знищеним або суттєво підірваним. А тепер, коли в Білому домі сидить Дональд Трамп, а в Ізраїлі при владі залишається Біньямін Нетаньяху, ясних дипломатичних чи стратегічних шляхів і способів вийти з цієї кризи, не заплативши високу ціну, для Ірану немає. Американський лідер уже пригрозив Ірану відповіддю на вбивства протестувальників. «Якщо Іран стрілятиме і жорстоко вбиватиме мирних протестувальників, як це зазвичай буває, Сполучені Штати прийдуть їм на допомогу. Ми готові до дії», — запевнив він.

Іранська влада спробувала врятувати ситуацію, оголосивши про запуск програми фінансової підтримки населення. Майже всім громадянам пообіцяли щомісячні виплати в еквіваленті близько 6 GBP, аби знизити соціальну напругу. Держава пообіцяла переказати приблизно 80 млн жителям ваучери на 10 млн іранських ріалів, що відповідає середній денній зарплаті робітника в Ірані.

Масуд Пезешкян, президент країни, заявив, що уряд компенсуватиме будь-яке можливе зростання цін, аби зберегти купівельну спроможність домашніх господарств, і визнав, що суспільство неможливо заспокоїти силою або неналежними методами. За оцінками експертів, це одна з наймасштабніших програм прямого розподілу коштів в історії Ісламської Республіки, запроваджена в умовах жорстких міжнародних санкцій і скорочення нафтових прибутків.

Водночас Аятола Алі Хаменеї, верховний лідер Ірану, якому небавом виповниться 87 літ, опинився, можливо, у найхиткішому становищі за всі роки перебування при владі. Він і його найближче оточення тривалий час пояснювали іранцям, що великі витрати на союзників у реґіоні й ядерну програму потрібні задля безпеки громадян і технологічного розвитку країни. Зараз цей арґумент стає все менш переконливим. Внутрішній і зовнішній тиск на владу Ірану зростає, а від миру та стабільності всередині країни Іран, здається, тепер далеко як ніколи. The Times із посиланням на звіт британської розвідки написала, аятола Хаменеї накиває п’ятами до Москви, якщо його режим впаде. Він планує чкурнути з Тегерану разом зі своїми помічниками та членами родини, якщо його сили безпеки не зможуть зупинити зростаючі демонстрації або покинуть його бік на тлі заворушень.