Відбитки пальців — ненадійні свідки

Штучний інтелект поставив під сумнів один із базових постулатів криміналістики — уявлення про абсолютну унікальність відбитків пальців. Це відкриття може мати далекосяжні наслідки як для судової практики, так і для систем біометричної безпеки.

Упродовж понад ста років вважалося, що немає двох однакових відбитків пальців, навіть між різними пальцями однієї й тієї ж людини. Саме на цьому будували криміналістичні методики, роботу поліції та рішення судів у всьому світі. Однак нове покоління алгоритмів машинного навчання змусило науковців переглянути цю аксіому.

Команда з Колумбійського університету й Університету в Баффало використала модель глибокого контрастного навчання, натреновану на понад 60 тис. зображень відбитків пальців із кількох авторитетних біометричних баз даних. Результати виявилися несподіваними: система з упевненістю понад 99,99 % визначала, чи належать два різні відбитки одній людині, а також демонструвала близько 77 % точності при зіставленні відбитків різних пальців однієї особи.

Ключовим стало те, що алгоритм не покладався на закінчення чи розгалуження гребенів. Натомість аналізував орієнтацію гребенів та кривизну, тобто ширші структурні візерунки. А вони однаково проявляються на всіх пальцях людини, навіть між руками.

Практичний ефект такої технології може бути значним. Приміром, це може значно прискорити визначення особи людини, коли доступним є частковий або неякісний відбиток, що є типовим на місцях злочинів. Сучасні системи часто вимагають, аби для перехресного зіставлення були доступні всі десять відбитків пальців кожного суб'єкта. Новий метод ШІ пропонує суттєве підвищення ефективності визначення. В одному змодельованому судово-медичному тесті модель скоротила список підозрюваних із 1 тис. осіб до менш ніж 40 ймовірних кандидатів. Виявляючи повторювані структурні особливості на пальцях, штучний інтелект може поєднувати відбитки пальців, знайдені на різних місцях злочину, навіть якщо вони походять із різних пальців.

Водночас дослідники наголосили, що модель призначена для генерування слідчих контактів, а не для юридичної ідентифікації, і поки що не готова до прямого використання в судах. Крім криміналістики, це відкриття може вплинути й на біометричну безпеку. Системи доступу, смартфони та прикордонний контроль зазвичай виходять із того, що кожен відбиток є окремим ідентифікатором. Виявлена схожість між пальцями має як потенційні ризики, так і переваги, змушуючи розробників переглянути підходи до автентифікації.