У страху очі великі

Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) зараз розгортає в Російській Федерації (РФ) власний ракетний підрозділ для ударів по Україні. Кремль формує у Воронезькій області підрозділ, до складу якого увійдуть близько 90 північнокорейських військових. Він може бути оснащений шістьма пусковими установками та до 120 балістичними ракетами. Та Андрій Сибіга, міністр закордонних справ України, заявив, що Пускові установки КНДР будуть знищені, бо стануть легітимною ціллю.

Відтак РФ застосовує тактику свідомого виснаження українських засобів протиповітряної оборони (ППО). Окупанти цілеспрямовано випускають цілі, спроможні перехоплювати лише високоточні західні комплекси на кшталт американських Patriot. Про це повідомив американський Інститут вивчення війни (ISW). За даними аналітиків, українським силам ППО останнім часом не вдалося збити жодну з ракет, випущених російськими військами. Причина полягає у тому, що абсолютно всі ворожі цілі були або балістичними ракетами, або ракетами, що рухалися за балістичною траєкторією. Збивати такі об’єкти здатні лише Patriot або їхні аналоги, дефіцит ракет до яких наразі гостро відчуває Україна. В ISW наголосили, що це свідома стратегія Кремля: ворог користується критичним зменшенням постачань західних ракет-перехоплювачів.

Падіння авторитету

Останні тижні стали Путіна серйозним випробуванням. Під тиском зовнішніх і внутрішніх проблем Кремль посилює ескалацію. Sky News вважає, що останній масований удар по Києву може бути частиною цієї стратегії. Телеканал наголосив, що на території РФ і в окупованих реґіонах стався дефіцит пального та утворилися величезні черги на автозаправних станціях, спричинений ударами безпілотних літальних апаратів великої дальності по російських нафтопереробних заводах.

Тепер Україна завдає ударів по складах, що належать провідному російському інтернетмагазину Wildberries. Кампанія проти цього гіганта не лише спричиняє серйозні зриви у споживчій економіці РФ, а наближає війну до мільйонів пересічних росіян.

Експерти також зазначають, що не варто забувати про нещодавній смертоносний вибух у престижному ресторані в центрі Москви, у якому РФ звинуватила Україну. Там загинув Данило Передрій, зять Олександра Чайка, головнокомандувача Повітряно-космічних сил РФ.

Усе це лише підриває позиції диктатора, адже його політичний образ і репутація багато років будувалася навколо обіцянки гарантувати безпеку росіянам. «Зокрема, його вторгнення в Україну подавалося як засіб зміцнення національної безпеки Росії», — йдеться у повідомленні.

Однак на практиці війна дедалі частіше спричиняє протилежний ефект — росіяни зіштовхуються все з новими і новими загрозами. Це стає серйозним викликом для авторитету Путіна, який він намагається зберегти та відновити.

Посилення репресій

Одним із засобів є усунення навіть найдрібнішого опору. Так, Верховний суд РФ усунув від участі у виборах до Державної думи, які відбудуться у вересні ц. р. опозиційну партію «Яблуко». Таким чином суд задовольнив позов Дмитра Рогозіна, так званого сенатора від Запорізької області, і скасував реєстрацію кандидатів від цієї політичної сили «за порушення авторських прав і пропаґанду екстремістських гасел».

В ISW наголосили, що відлучення партії з майбутніх виборів до Думи є подальшою консолідацію російської політичної системи навколо війни в Україні. Адже «Яблуко» проводило кампанію під гаслом «За мир і свободу», виступаючи за припинення вогню в Україні, і ще 2022-го була проти повномасштабного вторгнення.

Григорій Явлінський, що засновник партії «Яблуко», заявив, що це рішення засвідчило: Кремль боїться антивоєнної риторики.

Аналітики зауважили, що Кремль, імовірно, усвідомлює зростання громадського невдоволення війною в Україні, оскільки українські удари по російському запіллі призводять до зростання внутрішніх витрат, і побоюється, що «Яблуко» може бути в змозі взяти на себе частину цього невдоволення. Кремль, імовірно, також прагне зменшити ризик того, що панівна партія «Єдина Росія» не досягне бажаного Кремлем результату на майбутніх виборах.

Останніми місяцями «Яблуко» набирає незначної популярності, і прихильники партії протестували перед Верховним судом. Втім, експерти вважають, що партія становить лише обмежену загрозу для «Єдиної Росії» та контрольованих Кремлем опозиційних партій. «Дискваліфікація партії свідчить: Кремль менше стурбований тим, щоб вибори виглядали вільними та чесними для російського народу та міжнародних спостерігачів, ніж на початку повномасштабного вторгнення, і дужче стурбований тим, що антивоєнні настрої набирають популярності в країні», — підсумували в ISW.

А представники російської еліти також побоюються, що Федеральна служба безпеки (ФСБ) РФ «вийшла з-під контролю», адже диктатор доручає спецслужбі утримувати його владу на тлі війни проти України та внутрішніх проблем. За словами джерел Bloomberg, нещодавно висунуті звинувачення у тероризмі проти Павла Дурова, співзасновника Telegram, є черговим свідченням посилення хвилі репресій із боку ФСБ.

Інформатори зазначили, що раніше Путін намагався зберігати баланс між силовиками з жорсткими поглядами та чиновниками, орієнтованими на економічний розвиток. Однак зараз у російській владі посилюється вплив груп, які виступають за жорсткіший контроль над державою.

Під репресії ФСБ потрапляють не лише опозиціонери, а й бізнес. Слідчі та прокурори проводять кампанію з вилучення активів у межах перерозподілу власності. Частина активів переходить людям, близьким до влади або лояльним до неї. Атмосфера репресій поширюється як серед еліт, так і серед російського середнього класу.

Міжнародний вплив

Крім цього, РФ поступово втрачає свій вплив у країнах, які роками вважалися її партнерами або входили до сфери інтересів Кремля. Від Сирії до держав пострадянського простору Москва отримує дедалі більше сигналів про те, що її колишні позиції слабшають.

The Times проаналізувала, як війна проти України позначилася на здатності РФ зберігати глобальний вплив. Видання вважає, що одним із найбільш показових прикладів стала ситуація в Сирії. Після повалення режиму Башара Асада Москва втратила привілейоване становище, що мала в країні протягом багатьох років. Нова сирійська влада домовилася з РФ про зміну формату використання авіабази Хмеймім і військово-морської бази у Тартусі. Сирія перебирає контроль над цивільною інфраструктурою, а російські військові об'єкти мають перетворитися на «спільні центри підготовки».

Для Кремля це особливо болісна зміна, оскільки бази у Сирії протягом років забезпечували військову присутність РФ у Середземномор'ї та допомагали Москві демонструвати статус держави, здатної проводити операції далеко за межами пострадянського простору.

Однак, проблема для Путіна значно ширша за втрату колишніх позицій у Сирії. Тривожні для Москви сигнали надходять і від інших держав, з якими Кремль традиційно підтримував тісні взаємини. Сербія, яку довго вважали одним із найближчих партнерів Росії в Європі, демонструє зближення з Україною. Александр Вучич, її глава, недавно прийняв у себе Володимира Зеленського.

Змінюється ситуація і в Центральній Азії. За оцінкою видання, Казахстан дедалі виразніше демонструє прагнення проводити незалежну від Москви політику, а його керівництво закликало Путіна завершити війну. Водночас російський вплив слабшає на Південному Кавказі. Стосунки Москви з Вірменією та Азербайджаном уже не мають того характеру, який дозволяв Кремлю виступати головним арбітром у реґіоні.

The Times звернула увагу й на інші втрати Москви на міжнародній арені та дійшла висновку, що війна проти України стала для Кремля настільки затратною, а й підтримувати колишній масштаб глобальної присутності РФ стає дедалі складніше.

При цьому Москва дедалі дужче залежить від значно вужчого кола партнерів. Одним із них стала КНДР, співпраця з якою поглибилася на тлі війни проти України. На думку аналітиків, концентрація Кремля на досягненні перемоги в Україні фактично відбувається коштом втрати російських позицій в інших частинах світу.

Таким чином, ситуація із сирійськими базами може бути не окремою дипломатичною невдачею, а частиною значно ширшого процесу — поступового скорочення можливостей Москви впливати на своїх традиційних партнерів і підтримувати претензії на статус глобальної держави.