Султан Реджеп І

Останнім часом Турецька Республіка (ТР) активізує зусилля, щоб зайняти значущішу роль у системі оборони Європи на тлі зростаючої невизначеності щодо майбутнього НАТО та критики з боку президента США. портал Defense News вважає, що Анкара зараз робить ставку на власні досягнення в оборонній промисловості, які за останні роки помітно посилили її позиції. Розвиток військових технологій і зростання виробництва озброєнь роблять ТР дедалі привабливішим партнером для європейських країн, які шукають способів зміцнити свою безпеку.

На цьому тлі в європейських столицях усе частіше розглядають можливість розширення співпраці з Анкарою, зокрема, в рамках спільних оборонних проєктів і програм. Внесок турків у військові технології вже визнають на рівні командування НАТО, що підсилює арґументи на користь активнішої участі ТР в європейській обороні.

Проте її напружені стосунки з низкою країн Європейського Союзу (ЄС) ускладнюють участь ТР у європейських оборонних ініціативах, особливо тих, які реалізують через структури ЄС.

Однак, риторика Дональда Трампа, який не раз ставив під сумнів ефективність НАТО і вимагав від союзників більшої залученості, посилює побоювання в Європі щодо надійності американських гарантій безпеки. У цих умовах європейські країни все активніше обговорюють необхідність нарощування власних оборонних можливостей і диверсифікації партнерств. І ТР, що володіє значним військовим потенціалом і розвиненою оборонною промисловістю, розглядають як один із можливих ключових гравців у цій новій конфігурації. Таким чином, Анкара прагне використати поточну невизначеність щодо майбутнього НАТО для зміцнення власних позицій.

Водночас на тлі війни на Близькому Сході влада ТР занепокоїлася станом своїх систем протиповітряної оборони. Побоюються, що її власних засобів може не вистачить для захисту країни, тож Анкара розпочала перемовини з Італією щодо закупівлі та спільного виробництва франко-італійських комплексів SAMP/T. Вони мають стати частиною турецької багатошарової протиракетної захисної системи «Сталевий купол».

Крім того, у ТР розробили власний аналог іранського Shahed 136. Але цей далекобійний ударний дрон оснащений сучаснішими технологіями. Виробник — оборонна компанія STM, подробиць новинки не розкриває, але стало відомо, що дальність дії цього безпілотного літального апарату може сягати 2 тис. км.

Своєю чергою, Реджеп Таїп Ердоган, президент ТР, різко висловився на адресу Ізраїлю, заявивши про ймовірність військового вторгнення туди через бомбардування Лівану ізраїльськими силами. Турецький лідер звинуватив ізраїльського прем'єра Беньяміна Нетаньягу в тому, що той «засліплений кров'ю та ненавистю». «Якби Пакистан не виступав посередником у війні між США та Іраном, ми б показали Ізраїлю його місце. Так само, як ми увійшли до Лівії та Карабаху, можемо увійти й до Ізраїлю. Немає жодних причин цього не робити», — зазначив Ердоган.

А нещодавно турецькі прокурори висунули звинувачення проти 35 посадовців із Ізраїлю, зокрема, того ж таки Нетаньягу, вимагаючи для них терміни ув'язнення, що вкупі перевищують 4,5 тис. років. Їм інкримінують злочини проти людяності, геноцид, катування та незаконне позбавлення волі.

У відповідь Єрусалим жорстко відреагував на дії та слова турецької сторони. Глава уряду нагадав про траґічні події з участю турецьких курдів, звинувачуючи Ердогана у злочинах проти власного народу. Ізраель Кац, міністр оборони Ізраїлю, закликав ТР утриматися від подібної риторики, а Ітамар Бен-Ґвір, міністр національної безпеки, вдався до образ на адресу президента Туреччини. Після цього турецьке зовнішньополітичне відомство опублікувало заяву, в якій назвало Нетаньягу «Гітлером нашого часу».

Нагадаємо, що стосунки між Ізраїлем і Туреччиною погіршилися ще в травні 2024-го. Напруження між двома країнами досягло нового піку після того, як Анкара звинуватила Єрусалим у геноциді палестинського народу в Секторі Ґази, оголосила про торговельне ембарго і припинила значну частину економічної співпраці.

До слова

Командувач армії Уґанди звинуватив ТР в отриманні вигоді від ситуації в Сомалі, де перебувають уґандійські війська. Як «компенсацію» він вимагає від Анкари 1 млрд USD і «найгарнішу жінку». Якщо вимогу не виконають, погрожує закрити посольство Туреччини в Кампалі.