Відкриття меморіальної лавки

У Львові та Бориславі 2026-й був проголошений роком Ірини Сеник. Ця велична Людина — членкиня Організації українських націоналістів, пластунка, членкиня Союзу українок та Всеукраїнської ліґи українських жінок, Героїня світу, поетеса, вишивальниця, почесна мешканка Борислава та Львова. Протягом року відбуватимуться академії, читання віршів та споминів.

Видатним людям ставлять пам’ятники, меморіальні дошки, а Ліґа українок Канади (відділ Торонто) врочисто відкрила меморіальну лавку Ірини Сеник у Львові в парку ім. Івана Франка. Як зазначили львів’яни, це вперше у місті відкрили іменну лавку.

Відкриття відбулося надзвичайно родинно й емоційно. Лідія Бойчишин, голова Союзу українок Львівщини, пригадала Ірину Сеник і свою маму Любомиру Бойчишин (активна громадська діячка, дружина Михайла Бойчишина, соратника В’ячеслава Чорновола, який зник (викрали) 1994 року). «Дві великі, мужні і незламні жінки», — так назвала їх п. Лідія, яка продовжує українську патріотичну справу.

Мирослав Маринович, правозахисник, дисидент, політичний в’язень згадав, що жінки в тюрмах часто були морально сильнішими, ніж чоловіки. Надзвичайними зусиллями вони добивались своїх прав, в т. ч. ставити ялинку на свята, а Ірина Сеник вишивала для неї прикраси. Навіть тюремні нашивки, які носили жінки-політв’язні були прикрашені її вишивками. Згадалось, як якимось чином вдалося передати на волю, за кордон взори, вірші та біографії жінок невільниць. 1977 року українці в США видали унікальну книгу українською й англійською мовами «Нездоланний дух».

В програмі прозвучало леґендарне «Повстанське танґо» (авторки Оля Ільків та Марта Пашківська — зв’язкові Романа Шухевича), яке співали Орест Цимбала та Оля Томків. Зворушив присутніх і український романс «Зачекай», присвячений тисячам українських жінок, які опинились в радянських таборах і поселеннях і на довгі роки були відірвані від своїх родин та України. Пісню Заспівали також Ніна Карпінець та Уляна Токарівська-Вертигел.

Марія Петрова-Мацюк, голова Всеураїнської ліґи українських жінок, згадала Ірину Сеник як співзасновницю організації та приклад безмежної патріотичності та любові до України. Завдяки п. Сеник та відданим членкиням організації, на Янівському кладовищі у Львові перепоховали жертв радянських репресій і встановили меморіал.

Ірина Ключковська, глава Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків із діаспорою, показала присутнім книгу «Біла айстра любови», з дарчим написом Ірини Сеник. Вона також зазначила, що знову перечитала вірші поетеси і ще дужче вразилася від величі та сили її слова.

Ліґа українських католицьких жінок при українській греко-католицькій церкві Святого Димитрія зібрала кошти і видала двомовну книгу віршів та взорів Ірини Сеник «Біла айстра любови». Ці матеріали таємно перевезли з України до Торонто. Крім цього, до цієї унікальної книги увійшли світлини сукенок, які жінки вишивали за узорами п. Ірини. Презентація книги та суконь відбулася 1992 року в Торонто.

Оксана Мацегора, голова Союзу українок Львова, зазначила: «Україну можна скувати ланцюгами, але не можна скувати її дух. Ірина Сеник не зламалась там, де ламали сильніших, вона не втратила світла там, де панувала темрява».

На вірші Ірини Сеник ще не написано багато пісень, але до церемонії відкриття лавки, Іванка Вівчарик та Ольга Томків підготували твір «В діброві спогадів моїх». Поезію Ірини Сеник читала Надія Шалай, волонтерка центру «Калина», який організовує концертні поїздки на фронт до українських захисників.

А тоді настав урочистий момент: присутні діти та Мирослав Маринович урочисто відкрили лавку, яка була накрита прапорами Канади й України, а також посадили кущ жасмину в честь великої Українки Ірини Сеник. Галина Микітчак, представниця Львівської міської ради (ЛМР), яка допомагала зі встановлення лавки в парку, була зворушена подією та почутою інформацією про українську Героїню.

Меморіальна лавка Ірини Сеник — це не просто місце для відпочинку. Це місце зустрічі з історією. На лавці розміщений QR-код, відсканувавши який, кожен перехожий зможе на мить зазирнути в долю Ірини та дізнатися про жінку, яку не змогли зламати жодні режими чи десятиліття таборів. Вам відкриється світ поетки, яка крізь сірість ГУЛАГу пронесла яскраві кольори української душі.

Висловлюємо велику подяку ЛМР, Галині Микітчак із відділу екології, співакам і читцям. Особлива подяка — Любі Фітьо, Роману Лобаю та волонтерському центру «Калина» за допомогу в організації цієї події у Львові. Дякуємо Богдану Поповичу за фільмування та світлини.

Ірина Сеник спочиває поряд зі своїми посестрами на Полі почесних поховань Личаківського кладовища. Ми ж запрошуємо громаду в Торонто на театрально-музично-поетичну композицію «Метелики спогадів Ірини Сеник», яку покажуть у неділю 14 червня о третій годині дня в Пластовій домівці за участі талановитих читців, співаків, танцюристів. У ролі Ірини Сеник — Лариса Баюс. Гідно вшануймо українську Героїню!