Мир на Близькому Сході

У рамковій угоді Дональда Трампа щодо Ірану спостерігається своєрідна мексиканська патова ситуація: Вашинґтон хоче, щоб Ормузьку протоку знову відкрили, Тегеран прагне полегшення санкцій, а Москва хоче, щоб криза тривала. Про це пише Newsweek.

Часопис нагадав, що угода покликана покласти край війні, відновити судноплавство в Ормузькій протоці та припинити морську блокаду Ірану з боку США, створивши 60-денне вікно для проведення перемовин щодо ядерної програми. Для Путіна цей результат є вигідним для його теорії влади, невигідним для його фінансового балансу та згубним для його впливу. Аналітики видання назвали причини, чому угода США та Ірану буде невигідною для РФ.

Ефективність тактики створення заручників. У першому півріччі 2025-го через Ормузьку протоку щодня транспортували близько 20,9 млн барелів нафти й інших рідких вуглеводнів, що становить приблизно п’яту частину світового споживання нафтопродуктів і більш ніж чверть морської торгівлі нафтою. «Путін зробить простий стратегічний висновок: залежність — це важелі впливу», — підкреслило видання.

Український прецедент, яким може скористатися Путін. Іранська рамкова угода передбачає 60-денний період для проведення перемовин щодо ядерної програми після продовження перемир’я та відновлення судноплавства в Ормузькій протоці. Підхід спершу заморозити конфлікт, а потім вирішувати питання є саме тим дипломатичним сценарієм, якого Путін хотів би домогтися від України. «Перемир’я, за якого Російська Федерація (РФ) утримуватиме українську територію, дасть Москві час, визнання через виснаження та платформу для нескінченних переговорів щодо остаточного статусу», — вважають оглядачі. Вони наголошують, що небезпека полягає у перетворенні примусу на полі бою на дипломатичний заклад. В Ірані заручником був комерційний вузький прохід. В Україні — це земля та люди.

Несподіваний прибуток від енергетичної кризи. Іранська криза на короткий час перетворила російських енергетиків, що перебувають під санкціями, на виняткових бенефіціарів. Ціни на нафту впали більш ніж на 4 % після укладення угоди про продовження перемир’я, що продемонструвало, наскільки велику премію за ризик ринки прив’язували до Ормузької протоки. «Найближче оточення Путіна нажилося на цьому: Ігор Сечин, генеральний директор «Роснафти» та голова її правління; Олександр Новак, віцепрем’єр РФ і колишній міністр енергетики», — йдеться в статті.

Угода позбавляє Путіна вигоди від продажу нафти. Інститут країн із перехідною економікою при Банку Фінляндії попередив, що зниження цін на російську нафту призведе до скорочення бюджетних надходжень і спричинить зниження темпів зростання валового продукту РФ приблизно на один відсотковий пункт порівняно з базовим сценарієм. За даними Центру східних досліджень, російський бюджет на 2026 рік ґрунтувався на оптимістичних припущеннях щодо цін на експорт нафти, економічного зростання та надходжень до бюджету. «Зниження цін на нафту саме по собі не призведе до поразки Росії, але полегшить застосування всіх інших антиросійських заходів», — прогнозує часопис.

Контролювати «тіньовий флот» стає простіше. Центр досліджень у галузі енергетики та чистого повітря повідомив, що в січні ц. р. експорт російської нафти морським транспортом зріс на 19 %, причому 49 % перевезли підсанкційними танкерами «тіньового флоту». 20-й пакет санкцій Європейського Союзу проти РФ передбачав посилення заходів щодо «тіньового флоту», заборону на використання портової інфраструктури у зв’язку з обходом санкцій, а також створив підстави для майбутньої заборони на надання морських послуг щодо російської нафти та нафтопродуктів. «Якщо Ормузька протока знову відкриється і залишиться відкритою, російські вантажі втратять захисну завісу кризи, — йдеться в статті. — А ті самі танкери, які здавалися корисними під час паніки, знову стануть об’єктами для обшуку».

Іран стає менш залежним від Москви. 17 січня 2025 року РФ та Іран підписали в Москві Договір про всеосяжне стратегічне партнерство, що охоплює співпрацю в сферах безпеки, енергетики, фінансів, транспорту, промисловості й інших галузях. Аналітики американського Інституту вивчення війни тоді зауважили, що в договорі відсутня стаття про взаємну оборону. Це обмеження зараз набуло великого значення. «Москва виглядала союзником Тегерану, але це не врятувало Іран від тиску, що призвів до укладення нової угоди. Іран, на який наклали санкції, потребує РФ; Іран, що має можливість дихати вільно, може шукати інших партнерів, можливо, у Пекіні», — зауважує видання.

Угода дає Заходу більше можливостей для удару по російській економіці. Найгірший для Путіна варіант розвитку подій — це коли угода з Іраном знову зробить РФ головною мішенню. «Під час кризи в Ормузі західні уряди мали підстави діяти обережно. Занадто обмеживши російську нафту, ризикували завдати ще одного удару по й без того переляканому енергетичному ринку. Як тільки ситуація в Ормузі заспокоїться, ця відмовка втратить силу», — вважають аналітики. А це гірше, ніж втрата нафтової премії, оскільки це змінює операційне середовище навколо російської військової економіки.

Часопис вказує, що Україна вже завдає ударів по енергетичному ланцюжку РФ, зокрема, по нафтових платформах, помпувальних станціях трубогонів, енергетичній інфраструктурі, нафтосховищах, портах і нафтопереробних заводах. А продаж сирої нафти та нафтопродуктів є основним джерелом зовнішніх доходів РФ і значною мірою фінансує її військові дії. «Угода не просто усуває кризу, яка зробила РФ корисною. Вона може дати його ворогам більше свободи для атак на системи доходів, судноплавства та палива, які забезпечують продовження його війни», — пояснює видання.