Щедрий супутник

Міжнародна команда дослідників дійшла висновку, що Місяць може бути значно багатшим на залізо, ніж вважалося раніше. Наразі найпоширенішою теорією походження Місяця залишається гігантське зіткнення, коли близько 4,5 млрд років тому протопланета Тейя зіштовхнулася з молодою Землею. У результаті утворився Місяць, який згодом охолов і сформував свою внутрішню структуру.

Досі знання про надра Місяця ґрунтувалися головно на сейсмічних даних, отриманих під час місій Apollo. Однак нове дослідження дозволило краще оцінити склад мантії супутника завдяки лабораторному моделюванню умов високого тиску та температури.

Вчені провели експерименти з мінералами, характерними для місячної мантії, використовуючи сучасні методи, зокрема, синхротронне випромінювання на установці SPring-8. Отримані дані дозволили змоделювати швидкість сейсмічних хвиль і щільність речовини на різних глибинах. Результати засвідчили, що для пояснення характеристик верхньої мантії Місяця (на глибині від 40 до 740 км) необхідно припустити вміст заліза на рівні близько 20 %.

Такі висновки можуть свідчити про те, що Тейя була щільнішою і багатшою на залізо, ніж передбачали попередні моделі. Відповідно, ранній Місяць міг мати активнішу вулканічну діяльність і динамічніші внутрішні процеси. Дослідники також вважають, що це могло вплинути на швидкість охолодження супутника та тривалість існування його магнітного поля.