Чи возз’єднається Молдова з Румунією?

Тема можливого возз’єднання Молдови з Румунією, що тривалий час залишалася переважно історичною дискусією, знову повернулася в актуальний політичний порядок денний. Водночас ідея злуки поки що не має підтримки більшості громадян обох держав.

«План Б»

Еуген Осмоческу, віцепрем’єр Молдови, назвав «планом Б» сценарій, за якого вступ країни до Європейського Союзу (ЄС) буде заблокований або ускладнений. У такому разі, за його словами, можуть розглянути можливість возз’єднання з Румунією, до складу якої Молдова входила у 1918-1940 рр.

Урядовець пояснив, що прагнув заспокоїти «планом Б» прибічників євроінтеграції в Молдові, продемонструвавши їм альтернативу, за якої країна за будь-якого сценарію не залишиться в «сірій зоні» під впливом Кремля. Адже за членство в ЄС проголосували на референдумі 2024 року 50,4 % молдаван.

Тим часом, за словами віцепрем’єра, Російська Федерація (РФ) продовжує свої гібридні операції, спрямовані на послаблення підтримки євроінтеграційного курсу серед громадян Молдови. Таким чином він спробував нівелювати російські наративи про «глухий кут» для Молдови та зміцнити довіру до європейського курсу влади. За словами п. Осмоческу, якщо прямий шлях країни до Євросоюзу виявиться заблокованим, вона зможе увійти до нього через об’єднання з сусідньою державою-членом.

Водночас він визнав, що ідею возз’єднання з Румунією підтримують у Молдові менше половини громадян — близько 40 %, хоча румунське громадянство при цьому мають приблизно 850 тис. із 2,4 млн жителів країни.

«Можливо, колись»

Віцепрем’єр — не єдиний у керівництві Молдови прибічник возз’єднання з Румунією. Міхай Попшой, міністр закордонних справ Молдови, своєю чергою, заявив, що проголосував би за злуку двох країн у разі проведення відповідного референдуму.

Водночас наголосив, що практичні кроки в цьому напрямку можна буде обговорювати лише за наявності суттєвої суспільної підтримки як у Молдові, так і в Румунії. «Коли буде така відкритість і підтримка з обох боків — можливо, колись, у найближчому чи більш віддаленому майбутньому, ми зможемо говорити про це більш предметно», — уточнив він.

Глава молдовського зовнішньополітичного відомства назвав ще дві умови возз’єднання з Румунією — воно може відбутися, якщо виникне загроза суверенітету та територіальній цілісності країни з боку РФ, але відповідне рішення має ухвалити більшість його співгромадян.

Мая Санду, президентка Молдови, також заявила: «Якщо у нас буде референдум, я проголосую за возз’єднання з Румунією. Невеликій країні, такій як Молдова, стає все важче виживати як демократії, як суверенній державі і, звісно ж, протистояти Росії».

Водночас і вона визнала, що возз’єднання з Румунією не користується підтримкою більшості громадян Молдови. У січні ц. р. Reuters повідомляла: за даними останніх соціологічних досліджень, злуки прагне лише приблизно третина жителів країни. А згідно з опитуванням інституту iData, оприлюдненим у серпні 2025-го, проти висловилися 61,5 % громадян Молдови.

«Реалії часу»

На заяву п. Санду відреагував Євген Томак, радник президента Румунії. За його словами, «Бухарест готовий будь-коли сісти за стіл перемовин і серйозно обговорити цей сценарій, та лише якщо Кишинів розглядатиме його як варіант». «Необхідно враховувати реалії часу. У Республіці Молдова відбувся широкий процес дерадянізації, але він не досяг зрілості, яка дозволила б політичному класу поглянути на питання об’єднання під іншим кутом зору, ніж той, що зараз застосовують в Кишиневі», — зауважив він. — Усі наші партнери знають, що в Румунії, що в Республіці Молдова живе один і той самий народ».

Утім, суспільні настрої в Румунії щодо Молдови залишаються неоднозначними. За даними дослідження компанії Avangard 2023 року, позитивне ставлення до Молдови висловили 31 % опитаних румунів. Ідею злуки двох держав не підтримали 54 % респондентів. Крім того, 46 % опитаних вважають молдовське суспільство розділеним між проросійськими та прозахідними настроями. Однозначно проросійським його назвали 16 %, прозахідним — 14 %.

На запитання про можливість надання Молдові військової допомоги в разі нападу 56 % респондентів відповіли неґативно, тоді як 29 % підтримали б таке рішення. Водночас у самій Молдові, за даними перепису населення 2014 року, румунами назвали себе приблизно 7 % громадян країни, тоді як молдованами — 75,1 %.

Історична передумова

Сучасна розмитість самоідентифікації в Молдові має давню історичну передумову. Після анексії Бессарабії Російською імперією 1812 року реґіон був відокремлений від румунського політичного та культурного простору. Упродовж XIX ст. імперська влада поступово витісняла румунську мову з освіти, адміністрації та церковного життя. Зокрема, 1833-го її використання заборонили в церквах, а 1871 року імператор Олександр ІІ підписав указ про припинення викладання румунської мови в школах Бессарабії.

У радянський період у межах Молдавської РСР інституційно закріплювалася концепція окремої «молдавської» ідентичності. Радянська влада просувала тезу про відмінність «молдавської» мови від румунської, запровадивши для неї кириличну абетку та відповідну модель освіти й офіційної історіографії. У публічному дискурсі наголошувалося на окремішності молдован від румунів, а роль Росії та СРСР у реґіоні подавали переважно як визвольну та модернізаційну.

Після проголошення незалежності 1991-го в країні співіснують дві інтерпретації національної приналежності — молдовська та румунська, що й відображається у даних переписів і соціологічних опитувань. Внутрішню дискусію про ідентичність додатково посилювали суперечки щодо геополітичного вибору країни — між зближенням із Румунією та ЄС або збереженням тісних зв’язків із РФ.

Залишається предметом дискусій

Додатковою перепоною для можливого об’єднання залишається невизнане Придністров’я, де з початку 1990-х рр. дислокуються російські війська. Будь-яка спроба реалізації сценарію злуки Молдови з Румунією неминуче порушить питання майбутнього цього реґіону та реакції Москви.

Водночас Кишинів і Бухарест упродовж останніх років поступово поглиблюють співпрацю в енергетиці, транспортній інфраструктурі, освіті та медійному просторі. Сотні тисяч громадян Молдови вже мають румунські паспорти, а курс на європейську інтеграцію фактично дедалі міцніше прив’язує країну до Румунії політично й економічно.

Тому навіть без формального об’єднання Молдова поступово інтегрується в румунський та європейський простір. Однак питання можливої злуки двох держав поки що залишається радше предметом політичних дискусій і геополітичних сценаріїв, а не практичним планом найближчого майбутнього.

Коментарі експертів

Тудор Іоніце, молдовський історик:

— У Румунії ідея «братерства» є консенсусною для більшості партій. Проте Бухарест діє обережно, щоб уникнути звинувачень у ревізіонізмі. Возз’єднання Молдови з Румунією може роздути апетити румунських націоналістів, територіальні претензії яких охоплюють також українську Буковину та частину Одеської області.

Маріанна Присяжнюк, політична аналітикиня фонду «Демократичні ініціативи»:

— Тема возз’єднання постійно присутня в політичному дискурсі обох країн. Вона є зручним політичним інструментом, яким користуються і чинна влада, і опозиція. У результаті формується замкнене коло: геополітична напруга, внутрішня нестабільність і постійне апелювання до теми возз’єднання як способу мобілізації або демобілізації електорату.

Сергій Герасимчук, заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики «Українська призма»:

— Навіть якби молдовани проголосували за об’єднання, не факт, що аналогічний референдум у Румунії був би успішним. Відкритим залишалося б питання статусу Гагаузії та Придністров’я. Та навіть у разі врегулювання статусу цих реґіонів за участю європейських партнерів залишалося б незрозумілим, що робити з проросійськими настроями серед частини їхнього населення. Крім того, зміна румунських кордонів могла б активізувати дискусії щодо статусу Трансільванії.

Ярослав Божко, керівник Центру політичних студій «Доктрина»:

— Молдова лишається складною країною, де єдність громадян навколо тієї чи іншої концепції наразі залишається відносною. Кожні наступні вибори можуть змінити розклад сил і дати, приміром, молдовеністам шанс переглянути державну освітню та культурну політику.