Миротворчість у глухому куті

Ситуація довкола перемовин Дональда Трампа з Тегераном щодо припинення війни на Близькому Сході розвивається надзвичайно динамічно. Він стверджує, що іранське керівництво фактично погодилося на більшість вимог Вашинґтона, водночас продовжуючи військовий та економічний тиск. Однак Іран усе спростовує — там кажуть, що відмовилися від пропозицій США і висловили намір захопити території Об'єднаних Арабських Еміратів та Бахрейну у разі, якщо Сполучені Штати розпочнуть наземну операцію.

«Благають про мирну угоду»

Американський лідер запевняє світ, що війна на Близькому Сході наближається до завершальної стадії —залишилося якихось кілька тижнів. Мовляв, надіслав Тегерану мирний план врегулювання конфлікту із 15 пунктів і той погодився із більшістю з них. За словами глави Білого дому, США та Іран ведуть продуктивні перемовини щодо завершення війни, Іран нібито благає про угоду, але боїться це визнати. Крім того, наказав на кілька днів відкласти удари по іранській енергетиці.

«Вони дуже бояться, що їх уб’ють власні ж люди. Вони також бояться, що їх уб’ємо ми. Ми надзвичайно добре посуваємося в цих перемовинах. Але ніколи не знаєш, що відбувається з Іраном, бо ми домовляємося, а потім нам завжди доводиться їх підривати... чи бомбардувальниками B52, чи розривом знакової ядерної угоди 2015 року, яку Тегеран підписав зі світовими державами, в т. ч. Сполученими Штатами, Російською Федерацією (РФ) і Китаєм», — зазначив господар Овального кабінету.

Він додав, щоправда без подробиць, що теперішні керівники Ірану поводяться «дуже розсудливо». «Гадаю, ми укладемо з ними угоду. Я достатньо впевнений. Але можливо, що ми цього не зробимо. Однак у нас уже відбулася зміна режиму. Іранський режим був знищений, розбитий. Вони всі мертві», — резюмував президент США.

Щоправда, як повідомила Bloomberg, досі незрозуміло, чи справді сторони ведуть перемовини. «Вони погодилися на більшість пунктів. Чому б їм цього не робити? Ми будемо просити про ще декілька речей», — казав Трамп, хоча й не уточнив, на які саме поступки пішов Іран.

Тим часом, Ішак Дар, міністр закордонних справ Пакистану, заявив, що його країна буде рада виступити господарем і посередником у проведенні конструктивних перемовин між двома сторонами». Таку заяву він зробив після чотиристоронньої зустрічі в Ісламабаді, столиці Пакистану, за участю міністрів закордонних справ Саудівської Аравії, Туреччини й Єгипту, присвяченої деескалації та припиненню війни на Близькому Сході.

Мирний план чи капітуляція?

Про мирний план, що складається з 15 пунктів і який спрямований на припинення бойових дій на Близькому Сході, розповіла Керолайн Левітт, прессекретар Білого дому. Його іранцям передали через Пакистан. Спікерка заявила, що цей крок відображає прагнення адміністрації президента Трампа знайти дипломатичний вихід із конфлікту, який уже спричинив відчутні економічні наслідки. За її словами, перемовини відбуваються, однак військова операція триватиме до досягнення встановлених цілей.

За інформацією джерел журналістів, так званий мирний план Трампа щодо Ірану охоплює ключові питання, в т. ч. програми балістичних ракет і ядерні розробки. По суті, це виглядає як капітуляція. Ось деякі з пунктів, які оприлюднили незалежні медіа: Іран повинен взяти на себе зобов’язання ніколи не розробляти ядерну зброю; Іран повинен передати свої запаси збагаченого урану Міжнародній аґенції з атомної енергії; атомні електростанції в Натанзі, Ісфахані та Фордо мають бути демонтовані; іранська ракетна програма має бути обмежена як за дальністю, так і за кількістю ракет; Ормузька протока має залишатися відкритою; відмова від підтримки проксі-сил — припинення фінансування та постачання зброї терористичним організаціям «Хезболла», ХАМАС та «Ісламський джихад», а також допомоги хуситам у Ємені; не загрожувати Ізраїлю.

Експерти зазначили, що насправді категорично неприйнятними для керівництва Ірану можуть виявитися аж ніяк не «ядерні пункти», а публічна відмова від допомоги союзникам і ідеологічна ворожість до Єрусалиму. Останнє взагалі є одним із наріжних каменів політичної системи теперішнього Тегерана.

Трамп встановив для Ірану крайній термін, щоб прийняти угоду про припинення війни або отримати удари США по його електростанціях. Крім цього, Трамп заявив, що хоче захопити нафтові ресурси Ірану, а це означатиме значне загострення конфлікту.

«Чесно кажучи, мені найбільше подобається захопити нафту в Ірані, але деякі дурні люди в США кажуть: «Навіщо ти це робиш?» Але це дурні люди», — наголосив він в інтерв’ю Financial Times.

Однак Bloomberg вважає, що захоплення іранської нафти вимагало б ризикованої військової операції, яка передбачала б вторгнення та окупацію головного експортного хабу країни — острова Харк — де розташована також іранська військово-морська база. Трамп наголосив, що захоплення острова Харк «також означало б, що нам довелося б там затриматися на якийсь час».

За його словами, війна закінчиться незабаром, адже економічні наслідки можуть перерости у політичну відповідальність для Республіканської партії перед проміжними виборами у листопаді ц. р.

Тегеран сміється

Натомість Тегеран заперечує факт перемовин зі США, називаючи заяви Трампа вигадками. Іранські військові й офіційні особи висміяли ці заяви, зазначаючи, що Сполучені Штати намагаються створити очікування дипломатії.

Вони сказали, що США можуть фактично вести перемовини самі з собою», адже Білий дім активно розповідає про контакти з Тегераном щодо завершення війни. Як поінформував CNN, Ебрахім Золфакарі, речник Збройних сил Ірану, у зверненні на державному телебаченні розкритикував американське керівництво і заявив, що час їхніх обіцянок уже минув». «Невже ваші внутрішні суперечки зайшли настільки далеко, що ви ведете перемовини самі з собою? Сила, якою ви раніше пишалися, фактично обернулася для вас поразкою. Ціни на нафту й енергоносії не повернуться до попереднього рівня, доки керівництво Сполучених Штатів не відмовиться від ідеї нападу на Іран», — наголосив спікер.

Крім нього, Мортеза Сіміарі, іранський аналітик із питань національної безпеки, заявив державному телеканалу IRIB, що Тегеран готовий до радикальної зміни реґіонального ландшафту. За його словами, у разі будь-якої військової помилки з боку США, на порядку денному іранських збройних сил стоїть вихід до берегових ліній Об’єднаних Арабських Еміратів і Бахрейну. Сіміарі наголосив, що нова стратегія Ірану передбачає негайну та жорстку відповідь на будь-які загрози суверенітету країни.

Ці заяви збіглися з активізацією ударів іранських безпілотних літальних апаратів і ракет по стратегічних об’єктах у реґіоні, що вже викликало занепокоєння з боку Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. Міжнародна спільнота висловлює стурбованість через можливу повну блокаду енергетичних маршрутів і пряме втягування арабських монархій у велику реґіональну війну. Подібна аґресивна риторика Тегерану, за оцінками експертів, спрямована на витіснення військового контингенту США з реґіону та встановлення повного іранського контролю над акваторією Перської затоки, що за масштабами наслідків порівнюється з аґресією РФ в Європі.

Важливо

Американська армія повністю знищить енергетику та нафтовидобуток Ірану, якщо нове, розумніше керівництво країни не піде на угоду зі Сполученими Штатами і не розблокує Ормузьку протоку. Про це Трамп минулого тижня написав у власній соціальній мережі Truth Social. За його словами, Вашинґтону і Тегерану нібито вдалося досягти значного прогресу у перемовинах про завершення війни.

«Однак якщо з якоїсь причини угоди не буде досягнуто найближчим часом, що, ймовірно, відбудеться, й якщо Ормузька протока не буде негайно відкрита для бізнесу, ми завершимо наше миле перебування в Ірані, підірвавши і повністю знищивши всі опріснювальні установки, які ми досі навмисно «не чіпали», — зауважив американський лідер. Він назвав це відплатою за солдатів США та інших людей, яких Іран «замучив і по-звірячому вбив за 47 років царства терору старого режиму».

Ця заява глави Білого дому пролунала наступного дня після того, як він повідомив, що Тегеран нібито погодився з великою частиною плану США щодо припинення вогню з 15 пунктів, переданого через посередників у Пакистані. У відповідь Іран висунув п'ять своїх умов, у т. ч. збереження контролю над Ормузькою протокою.