Несподівана знахідка

Науковці, які досліджують дно океану, виявили таємничий підводний ландшафт, не схожий на жодне інше місце на Землі. Він розташований на вершині підводної гори на захід від Середньоатлантичного хребта. Йдеться про так зване гідротермальне поле «Загублене місто», яке підноситься на висоту понад 700 м під поверхнею у вигляді нерівного масиву височенних карбонатних утворень. Уперше відкрите 2000-го, тепер його визнають найдовговічнішою системою гідротермальних джерел у світі, що дає безпрецедентне уявлення про те, як могло зародитися життя в екстремальних умовах.

У ландшафті «Загубленого міста» переважають височенні моноліти та менші шпилі — від крихітних грибоподібних стосів до структур, що сягають близько 60 м. у висоту. Ці кальцитові димарі примарно світяться блакитним світлом під променями дистанційно керованих апаратів, створюючи враження позаземного горизонту, застиглого в часі.

Системи гідротермальних джерел тут дуже різняться від типових «чорних димарів», оскільки виробляють у 100 разів більше водню та метану, виділяючи набагато менше тепла. Ця унікальна хімічна реакція дозволяє вуглеводням підтримувати різноманітні мікробіологічні спільноти навіть за відсутності кисню, утворюючи основу екосистеми, повністю незалежної від сонячного світла. Найвища з цих структур, названа Посейдоном, підноситься на понад 60 м. і слугує символом як геологічної стійкості, так і біологічної життєздатності.

Дослідники з Університету Вашинґтона зі Сіетлу вказують, що «Загублене місто» виробляє життєво необхідні хімічні речовини в обсягах, які не бачили у типових гідротермальних джерелах типу. Вуглеводні, такі як метан і водень, що є будівельними блоками клітинного життя, утворюються безпосередньо в результаті взаємодії морської води з мантійними породами — процесу, відомого як серпентинізація — а не з біологічних чи атмосферних джерел.

Вчені повідомляють, що ці рідини виробляють у 10-100 разів більше водню та вуглеводнів, ніж «чорні димарі», створюючи лужне середовище, в якому мікроорганізми можуть активно розвиватися. На відміну від кислих, багатих на залізо та сірку умов «чорних димарів», у гідротермальних джерелах «Загубленого міста» переважають майже чисті карбонати, що утворюють височенні структури та шпилі, які за розмірами значно перевершують типові гідротермальні системи.

Попри суворі умови навколишнього середовища, «Загублене місто» кишить життям. У «коминах» живуть равлики, ракоподібні, краби, креветки, морські їжаки та вугри, які харчуються вуглеводнями, що виділяються з гідротермальних джерел.

Водночас бактерії утворюють щільні килимки на поверхнях мінералів, створюючи мікрокосм життя, що витримує екстремальний тиск і температури, які досягають 40 градусів за Цельсієм. Гідротермальні джерела цього родовища є надзвичайно стабільними порівняно з вулканічними «чорними димарями», які часто руйнуються через кілька десятиліть. Така довговічність дає змогу розвиватися складним екологічним системам, що надає науковцям унікальну можливість спостерігати за життям у екстремальних, ізольованих середовищах існування.