Вишивана сукня з усмішками

До Всесвітнього дня вишиванки, який цього року святкуватимуть 21 травня, дослідниця Любов Сварник розповіла про «усміхнену вишиванку» з Буковини — жіночу сорочку з Новоселецького району Чернівецької області.

Буковинський край має найбільш цікаву вишивальну традицію, багату розмаїттям форми, композиції, гармонійною колористикою, різноманітними техніками виконання. Різні національності привнесли свою культуру в етнографію Буковини. «Це край із багатовіковим нашаруванням, пов'язаних з історичними подіями, відбиток яких відчитуємо у мотивах декору народного одягу, зокрема, в його основі — сорочках», — зауважила науковиця. Вона навчилася «розмовляти» з часто невідомими авторками давніх сорочок, читати їхні зашифровані символи та послання.

Родзинкою сорочки з Новоселецького району є цікавий мотив стилізованих зображень на рукавах сорочки, обрамлених геометричними та рослинними елементами. Вони мають вигляд круглих облич із двома цятками-очима, ледь помітними ротом-півмісяцем або дзьобоподібним носом чи маленьким трикутним ротом. «Вони неначе гримасять до нас прихованим усміхом, оточеним вишитим візерунком, що нагадує пелюстки квітки, або промені сонця, зірки. Вишиті в корало-рожевому, бузковому, синьому кольорах, ці «личка» створюють ефект лагідної усмішки. Вони зображені тільки по рукавах», — поділилася д-р Сварник.

Вишивка спереду та на подолі має видовжену овальну форму й уподібнюються лише за кольором і тематикою. Авторка цієї сорочки неначе подає з усмішками свої руки. Сорочка пошита з білого полотна фабричного виробництва у 1970-ті рр. Вона довга, з підточкою, виконана машинним швом. Крій схожий на туніку. Горловина збагачена декоративним комірцем. Прямий рукав у нижній частині підшитий фабричним мереживом.

Станок сорочки та подолок підточки оздоблені вишивкою. Для цього використали шовкові кольорові нитки пастельних відтінків. А з технік використали «двобічну гладь», «хрестик», «виколювання» та гачковане мереживо на краях подолу та горловини.

Сорочка оздоблена вишивкою з рослинним мотивом у вигляді стилізованих квіток. Вони розташовані спереду у вигляді широкої розлогої гілки, по довжині рукавів — густо зашитим деревцем, і широкою смугою — по подолі. «Орнаменти виконані у вільному зображенні, що означає неабиякий художній хист і майстерність виконання індивідуального задуму вишивальниці», — зазначила етнографиня. Ім’я власниці сорочки невідоме. Але Люба припускає, що це була молода жінка: весела, безтурботна, жвава, дотепна та радісна дівчина, яка вишивала собі святкову сорочку.