Капела бандуристів завершила тур

У Пресвітеріанській церкві міста Берклі (штат Каліфорнія) під гаслом Ukraine Lives! відбувся масштабний концерт знаменитої Української капели бандуристів Північної Америки ім. Тараса Шевченка. Подія зібрала більш ніж 200 шанувальників українського музичного мистецтва.

Цей виступ став фінальним акордом цьогорічного гастрольного туру капели, у межах якого артисти дали п’ять великих концертів: один у Фініксі (штат Аризона) та чотири в Каліфорнії — Сан-Дієґо, Лос-Анджелесі, Сакраменто та Берклі.

Усі учасники леґендарного колективу, який 1991-го став лавреатом Національної премії України ім. Тараса Шевченка, є американцями українського походження, які проживають у США та Канаді. Проте є й винятки: у капелі грає музикант-японець, який не володіє українською мовою, але з дитинства закоханий у звучання бандури. Загалом під час вечора капела під керівництвом художнього керівника та дириґента Олега Махлая виконала 18 українських пісень і мелодій.

Перше відділення розпочалося з урочистого виконання «Молитви за Україну», яку глядачі слухали стоячи. Програму продовжили історичні пісні про походи запорожців, стійкість січових стрільців і мужність воїнів ОУН і УПА. Завершилася перша частина композицією «Нероздільна родина».

Друге відділення відкрилося інструментальною мелодією «Гомін степів». Також прозвучали твори «Карпатські січовики», «Дух гармат міцний», «Браття українці», «Марш полеглих» та «Ой, видно село», які провели історичні паралелі між минулим та сучасною війною України проти російської аґресії. Глибоко емоційною стала лірична композиція «Спи, моя ластівко» — прощання воїна ЗСУ з коханою перед боєм. Фінальною точкою стала пісня «Бандуристе, орле сизий».

Глядачі довго не відпускали артистів зі сцени, і після тривалих овацій капела виконала на біс знамениту пісню «Розпрягайте, хлопці, коні», яку стоячи підспівувала вся зала. Під час антракту артист капели Назар Колівошко поділився з журналістами драматичною історією колективу. Перший оркестр бандуристів створив у Харкові 1902 року Гнат Хоткевич (убитий радянською владою під час репресій 1938-го). Сама ж капела бере початок із 1918 року.

Через прагнення волі та збереження ідентичності радянський режим піддав бандуристів жорстоким репресіям — багатьох заслали до ГУЛАГу або стратили. За часів Другої світової війни німецькі окупанти заслали вцілілих музикантів до трудового табору, змушуючи виснажливо гастролювати (понад 365 концертів за рік). Після війни 17 артистів, рятуючись від радянського терору, еміґрували з таборів Західної Європи до Детройту (щтат Мічиґан), де відродили хорову капелу, зберігши унікальні традиції та навіть автентичні зразки інструментів.