Артефакти з некрополя

Українські науковці завершили дослідження та реставрацію унікальних артефактів, знайдених у некрополі Скоробір біля Більського городища на Полтавщині. Шкіряна жіноча шапка та пояс мають більше 2,5 тис. років. Це знахідки на території Скитії, що є унікальним типом жіночого головного убору І тис. до Р. Х.

Рідкісні артефакти періоду скитської архаїки виявили в елітному парному похованні, що датується кінцем VI ст. до Р. Х. Там покояться останки чоловіка 30-40 років і молодої жінки 18-22 роки. У могилі була зброя та металеві елементи кінської збруї, що свідчить про приналежність похованого до стану воїнів. Набір предметів — дзеркала, ігрового набору, кам’яної плити та посудини — призначався для жінки та підкреслював її зв’язок зі сакральною сферою. Можливо, вона виконувала функції жриці. Біля її голови була золота штампована трикутна бляшка з трьома напівсферичними виступами спереду, що вказує на високий соціальний статус жінки, проте цю частину могили розграбували.

Дослідження ДНК засвідчило, що жінка має генетичну спорідненість із представниками племен, що жили на території сучасної Хорватії. А шкіряні головний убір і пояс, оздоблені бронзовими бляшками, — центральноєвропейського виробництва. Умови виявлення та контекст розташування цих предметів у могилі свідчать, що вони належали жінці, яка займала особливе місце в місцевому тогочасному суспільстві. ДНК аналізи зубів, здійснені в лабораторії Університету Тарту (Естонія) Ольгою Утєвською, професоркою Каразінського університету, вказали на генетичну спорідненість небіжчиці з представниками одного з центральноєвропейських реґіонів, де проживали племена яподів (територія теперішньої Хорватії). Для останніх традиційним було використання шкіряних головних уборів з бронзовим оздобленням (шоломи, шапки) та поясів.

Як зазначили вчені, шапка такого фасону («ліка») є складовою національного одягу сучасних хорватів. Тривимірна модель, яку створив Валентин Шрамко, демонструє первісний вигляд шапки. Виявлений пояс і шапку можна розглядати як традиційний костюм, що належить до роду похованої жінки та принесений на городище однією з груп міґрантів зі Заходу.

Фахівці харківської філії науково-дослідного реставраційного центру України законсервували артефакти. Вони вже подали їх до залучення до Державного реєстру національного надбання України. «Унікальні вироби не тільки вперше знайдені на території Скитії, але й не мають прямих аналогій в центральноєвропейських культурах і надають уявлення про новий, раніше невідомий тип жіночого головного убору I тис. до Р. Х.», — наголосили експерти.

Більське городище на Полтавщині — найбільший археологічний комплекс скитської доби в Україні та один із найбільших у Європі. Це укріплене поселення раннього залізного віку, яке датується VIII-IV ст. до Р. Х., займає більш ніж 4 тис. га. За однією з найвідоміших наукових гіпотез, воно може бути леґендарним містом Гелон, описаним давньогрецьким істориком Геродотом. Навколо городища розташовані десятки курганів і некрополів, які досі досліджують археологи. Некрополь Скоробір є одним із найбагатших могильників у межах Більського городища.