Selfreliance Federal Credit Union

Ще 1951 року скарбник молодої української кредитної спілки носив гроші вкладників... у себе в кишені. Іншого варіанту тоді не існувало, адже у спілки ще не було ні сейфа, ні власного офісу, ні сучасних банківських систем. Не було великих капіталів чи підтримки інвесторів. Була лише невелика група людей і велика віра в те, що українська громада в Америці здатна будувати власне фінансове майбутнє. Так народилася Selfreliance Federal Credit Union (кредитова спілка «Самопоміч»).

Сьогодні ця історія звучить майже неймовірно. Те, що починалося з 359 доларів, перетворилося на потужну фінансову установу. 20 червня 2026 року «Самопоміч» відзначила своє 75-річчя. Святкування в Українському Національному музеї в Чикаґо зібрало близько двох сотень гостей — представників духовенства, освітян, лідерів громадських організацій, молодіжних об’єднань і багаторічних партнерів. Але цей ювілей став чимось більшим, ніж урочистою датою. Це було нагадування про історію українців у США, які збудували інституцію на довірі, взаємодопомозі та спільній відповідальності.

Коли банки казали «ні»

Після Другої світової війни до Сполучених Штатів прибула велика хвиля української еміґрації. Серед новоприбулих були лікарі, інженери, викладачі, підприємці — люди з великим досвідом, але без можливостей почати життя заново. Американська фінансова система виявилася для них майже закритою. Без кредитної історії, без застави та часто без достатнього знання мови отримати позику було практично неможливо. Навіть найпростіші речі — автомобіль для роботи чи перше житло — ставали недосяжними.

Саме тоді з’явилося просте, але революційне розуміння: якщо система нас не бачить — ми створимо власну. Навесні 1951 року десятеро українських кооператорів, які мали досвід ще з довоєнної Галичини, підписали установчі документи нової кредитної спілки.

На перші установчі збори прийшли всього 48 осіб. Разом вони зібрали 359 доларів стартового капіталу. Цих коштів не вистачало навіть на базові потреби — не кажучи вже про сейф чи повноцінний офіс. Тому перші заощадження буквально зберігалися у кишені скарбника, який щодня ніс їх додому, бо іншого безпечного місця просто не існувало.

Упродовж перших років працівники не отримували зарплати. Установа трималася на волонтерстві, довірі та переконанні, що це більше, ніж фінансовий проєкт. Це був рух взаємодопомоги, у якому головною валютою стала довіра.

Саме тоді слово Selfreliance набуло особливого змісту. Це була не просто назва, а принцип: розраховувати на себе, підтримувати своїх і будувати майбутнє разом.

Кризи, що загартували

За 75 років «Самопоміч» не раз проходила через економічні випробування, які змінювали цілі країни. Інфляція 1970-х. Економічні спади початку 2000-х. Світова фінансова криза 2008 року, яка зруйнувала десятки великих фінансових установ у США. Але кожна криза робила кредитівку сильнішою.

Під час економічних труднощів 2000-х рр. «Самопоміч» створила спеціальний фонд допомоги обсягом 200 тис. доларів, що підтримав понад 200 сімей, які втратили роботу або опинилися у скрутній ситуації.

Під час пандемії коронавірусу «Самопоміч» стала активним учасником державної програми захисту зарплат. Працівники установи працювали безперервно, допомагаючи українським бізнесам, школам, церквам і громадським організаціям отримати критично важливу фінансову підтримку. У моменти невизначеності «Самопоміч» не відступала — вона ставала ближчою до людей.

Та розмовляти про «Самопоміч» лише мовою цифр — означає втратити головне. Бо ця установа стала важливою частиною українського життя в Америці. Вона підтримувала школи українознавства, молодіжні організації, церкви, фестивалі, культурні події та громадські ініціативи. Завдяки цьому українська ідентичність зберігалася та передавалася новим поколінням навіть далеко від Батьківщини.

Особливе місце завжди займала молодь. Протягом десятиліть кредитівка інвестувала в молодіжні табори, освітні програми, конкурси, спортивні та культурні заходи, допомагаючи виховувати покоління, яке поєднує американські можливості з українським корінням.

75 років потому

«Самопоміч» сьогодні — це сучасна фінансова установа з розвиненими цифровими сервісами, мережею філій у шести штатах і майже 50 тис. членів. Світ змінився — з’явилися онлайн-банкінг, мобільні платежі та штучний інтелект. Але незмінним залишилося головне — відчуття, що ти заходиш не просто в фінансову установу, а в спільноту, де тебе знають, розуміють і підтримують.

Ювілейне святкування стало нагодою не лише згадати шлях від $359 до мільярдної інституції, але й ще раз підтвердити просту істину: сила цієї історії завжди була в людях.

Святкування ювілею «Самопомочі» тривало не один день — воно ожило у просторі, де кожен міг буквально пройтися сторінками минулого. До свого 75-річчя установа підготувала особливу експозицію в Українському національному музеї в Чикаґо. Ця виставка — жива візуальна подорож у часі, що розкриває шлях становлення, розвитку та досягнень нашої фінансової установи. Експозиція була відкрита для всіх охочих із 20 червня до 5 липня ц. р., відвідувачі мали нагоду відчути надихаючу історію кредитівки особисто. Приємним сюрпризом стало те, що кожен відвідувач виставки отримав пам’ятний подарунок — фірмову ексклюзивну парасольку від «Самопомочі».

Тепер кожен новий рахунок, депозит чи позика — це більше, ніж фінансова операція. Це внесок у розвиток інституції, яка вже 75 літ підтримує численні громадські ініціативи по всій Америці. Історія «Самопомочі» почалася з 359 доларів. Але її справжній капітал завжди був іншим — довіра людей, які вирішили будувати майбутнє разом.