Поневіряння на чужині

Британські посадовці запропонували українським родинам, яким відмовили у притулку, повертатися до України й обирати собі для життя нібито «безпечні райони». Попри те, що повномасштабна війна триває вже п’ятий рік і жоден реґіон не застрахований від обстрілів, біженцям радять адаптуватися до умов постійної загрози. Зокрема, у деяких випадках батькам рекомендували купувати дітям навушники з функцією шумопоглинання, аби звуки вибухів не викликали у малечі панічних атак.

Про це повідомив Sky News, посилаючись на свідчення кількох українських сімей. Представники місцевої влади арґументують відмови у захисті тим, що певні частини України наразі вважаються придатними для проживання, ігноруючи реальні безпекові ризики. Свідчення родин укотре підкреслили контраст між бюрократичними інструкціями та дійсністю, в якій опинилися українці за кордоном.

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації (РФ) у лютому 2022 року близько 310 тис. українців прибули до Сполученого Королівства за спеціальними візовими програмами. Зокрема, схема «Житло для України» дозволила британцям спонсорувати громадян України та членів їхніх родин. Програму двічі продовжували, і зараз вона дозволяє залишатися у країні до вересня 2028-го.

Втім, механізму постійного врегулювання статусу для більшості українців немає. Частина родин подає заяви на притулок, однак кількість відмов зросла. Якщо до квітня 2025 року більшість заяв схвалювали, то у 2024-2025 рр. показники різко знизилися.

У листах із відмовами британське Міністерство внутрішніх справ радить заявникам переїхати до західних реґіонів України або до Києва. При цьому родини наголошують: навіть ці території регулярно зазнають ракетних і дронових атак. Сім’ї також звертають увагу на позицію Організації Об’єднаних Націй, де у листопаді 2025-го заявили, що жодну частину України не можна вважати повністю безпечною.

Одна з матерів розповіла, що покинула Україну на другий день війни разом із п’ятьма дітьми. Її донька-підліток після пережитого мала панічні атаки. У відмові британського відомства зазначалося, що після переселення «до зони без конфлікту» ці проблеми «не досягають необхідного порогу». Після цієї відповіді, каже жінка, у доньки знову почалися напади тривоги.

Іншій родині, яка втекла з Маріуполя після знищення їхнього будинку, також відмовили. Батька, за словами сім’ї, катували російські військові, підозрюючи у зв’язках із українською армією. Попри це, у рішенні зазначили, що у разі переїзду на захід України чи до Києва люди не перебуватимуть у «реальній небезпеці». Їхній малий син має аутизм. Мати каже, що через пережитий стрес дитина «перестала розмовляти», але у Сполученому Королівстві досягла прогресу. Проте Міністерство внутрішніх справ не визнало цей випадок «винятковими співчутливими сімейними обставинами».

Відтак Джон Мілн, депутат парламенту від Ліберальних демократів, звинуватив уряд у тому, що той «витягує килим з-під ніг українських сімей», які вже побудували життя у Великій Британії. Він закликав Шабану Махмуда, міністра внутрішніх справ, створити чіткий шлях до врегулювання статусу для тих, хто не може безпечно повернутися.

Проте в Міністерстві внутрішніх справ наполягають, що українські програми залишаються відкритими, а підтримка триває. У вересні 2025 року уряд оголосив про продовження схеми дозволів ще на 24 місяці після початкового 18-місячного періоду.

Своєю чергою, заяви про можливе повернення українських чоловіків призовного віку для захисту країни спричинили в Люксембурзі критику з боку опозиційних політиків та українських активістів. Леон Ґлоден, міністр внутрішніх справ герцогства, заявив, що з літа 2025-го кількість заявок на тимчасовий захист від громадян України різко зросла. Він назвав «дивним» те, що його держава активно підтримує Україну, тоді як особи, які повинні воювати за батьківщину, приїжджають до різних держав Європейського Союзу (ЄС) як шукачі притулку. Проте статус тимчасового захисту, що дозволяє працювати в Люксембурзі, але обмежує деякі права, зокрема, доступ до дитячих виплат, продовжили ще на рік — до березня 2027 року.

Юріко Бакес, міністерка оборони герцогства, заявила, що на початку повномасштабного вторгнення до Люксембурґу прибували переважно жінки та діти, однак останніми місяцями збільшилася кількість чоловіків. Вона також зазначила, що вбачає проблему в тому, що країна надає військову підтримку Україні та водночас приймає молодих чоловіків призовного віку. Люксембурґ уже витратив на підтримку України більше 400 млн EUR та планує виділити ще 100 млн EUR цього року. Ця країна також спільно з Естонією очолює IT-коаліцію в межах Контактної групи з питань оборони та координує допомогу у галузі комунікацій та інформаційних технологій.

Уряд Норвегії також має намір посилити правила перебування військовозобов’язаних чоловіків із України. «З осені 2025-го Норвегія, як і багато інших європейських країн, зазнала збільшення кількості молодих українських чоловіків, які приїжджають до країни. Норвегія вже прийняла найбільшу кількість українців у Північній Європі. Щоб уникнути надмірного напливу, необхідно посилити контроль», — оголосила Астрі Аас-Хансен, міністерка юстиції країни. Найближчим часом норвезький уряд відправить на громадське обговорення пропозицію, згідно з якою українські чоловіки віком 18-60 років, за окремими винятками, не отримуватимуть у Норвегії тимчасового колективного захисту. Вони зможуть подавати заяви на притулок за загальними правилами.

Водночас, Маркус Ламмерт, речник Європейської комісії, заявив, що цього року ЄС не повертатиме додому українських чоловіків призовного віку, які перебувають під тимчасовим захистом. «Це питання наразі не стоїть на порядку денному. Тимчасовий захист — це те, що ми вирішили на рівні ЄС та на рівні держав-членів, тому до березня 2027-го відповідні правила залишатимуться чинними. Українські чоловіки призовного віку мають такі ж права на тимчасовий захист, як і жінки та діти», — запевнив він.

До слова

Родослав Сікорський, міністр закордонних справ Республіки Польща (РП), заявив, що рівень професійної активності українських імміґрантів вищий, ніж серед поляків. «З 2022 року українці заснували в РП більше 120 тис. компаній. Вони наймають людей, платять податки», — поінформував він.