Несолодко в Польщі

Українку після інсульту виселили з будинку соціальної допомоги у Республіці Польща (РП) і перевели до притулку для бездомних, де немає умов для реабілітації. Причиною стали зміни у законодавстві щодо допомоги українцям.

39-річна Вікторія (прізвище журналісти Gazeta Wyborcza не називають) разом із батьками приїхала до РП з Рогані Харківської області у березні 2022 року після того, як російський снаряд влучив у будинок навпроти їхнього дому. Спершу сім’я оселилася у с. Далінова Підкарпатського воєводства, однак через хворобу матері була змушена переїхати в с. Кросно, де Вікторія разом із батьком працювала на картонному виробництві у Корчині.

У березні 2024-го її батько помер від раку мозку, а через рік Вікторія пережила інсульт і отримала параліч усіх кінцівок. Після інсульту почала щоденну реабілітацію і через чотири місяці вже змогла сидіти у візку, їсти та розмовляти. Після цього жінку поселили у будинку соціальної допомоги у Кросно, де проходила реабілітацію.

Однак українцям обмежили доступ до соціальної підтримки, зокрема, можливість для проживання у центрах, де надають постійний догляд. Через нові правила Вікторію змусили покинути будинок соціальної допомоги та перевели до притулку для бездомних у Ярославі.

Працівниці будинку соціальної допомоги розповіли, що Вікторія плакала дві ночі після того, як дізналася про переїзд. «Те, що з нею сталося, є нелюдським», — кажуть вони. Зараз у притулку для бездомних українка проживає у п’ятимісній кімнаті, має труднощі з пересуванням на візку та зберігає речі у пакетах під ліжком. Попри це продовжує щоденні фізичні вправи, щоб відновити рухливість після інсульту.

Попри неналежні умови, Вікторія продовжує тренуватися: під’їжджає до огорожі на вулиці, блокує візок і, тримаючись за металеві поручні, підіймається. Вона має виконувати близько 100 таких вправ щодня, хоча це небезпечно, адже може впасти та покалічитися. «Там, у Кросно, я мала власну кімнату, мала реабілітацію. А тут речі тримаю під ліжком. Хотіла б повернутися до Кросна. Там моя мама, хотіла б іще її побачити», — розповіла жінка.

У подібній ситуації можуть опинитися й інші українці. Через новий закон 20 громадських організацій і фондів відправили листи до Міністерства внутрішніх справ і адміністрації, Міністерства сім’ї, праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров’я РП з проханням вирішити ситуацію. Натомість польський уряд анонсував поступове закриття притулків для українців на червень ц. р.

За словами Ігоря Горківа, віцепрезидента Союзу українців у Польщі, багато людей можуть опинитися у безвихідній ситуації, оскільки не мають можливості орендувати житло через вік або стан здоров’я. Водночас допомога зі житлом для людей із обмеженими потребами у РП надають лише тим, хто має польське посвідчення про інвалідність.

До слова

Станом на липень 2025 року українці становили 5 % усіх застрахованих у польському Закладі соціального страхування (ZUS), працюючи переважно у галузі послуг, освіти та на простих роботах. Про це повідомив Польський економічний інститут. Зараз у РП легально перебувають 1,51 млн міґрантів із України. З них 964,4 тис. мають статус тимчасового захисту, 482,6 тис. — дозвіл на тимчасове проживання, ще 57,7 тис. — дозвіл на постійне проживання. У польських дитячих садочках і школах навчається 295,5 тис. українських дітей, у закладах вищої освіти — 47,5 тис. студентів з України. Серед дорослих міґрантів 39 % зайняті на простих роботах або таких, що потребують середньої кваліфікації. 30 % — молоді жінки, які прибули протягом минулих чотирьох літ і працюють переважно у галузі послуг та освіти. Не працюють 16 % дорослих українців — безробітні й економічно неактивні, переважно жінки, які перебувають у країні менше ніж чотири роки. 15 % міґрантів — молодь, яка проживає у РП понад чотири роки та працює на різних посадах. Загалом у ZUS застраховані 854,2 тис. українських громадян.