Річні збори «Пласту» Канади

Серед пластунів в Україні, та й в усьому світі, існує тверде переконання, що пластун завжди дотримується своєї присяги, незалежно від обставин. Тож щорічні загальні збори провідників «Пласту» у Торонто у березні ц. р. розпочалися хвилиною мовчанки, вшановуючи 84 українських членів «Пласту», які загинули, захищаючи свій край від російських загарбників.

Загальні збори відкрила Катруся Долішна, голова «Пласту» в Канаді, яка ефективно підсумувала минулий рік, та впевнено звернула погляд на майбутнє. Кількість членів «Пласту» за межами України зростає завдяки тим, хто шукає зв'язку зі своїм корінням після втечі від війни вдома. У Канаді ця кількість майже подвоїлася до 2 тис. за останні чотири роки, значною мірою завдяки припливу нових членів із України. «Пласт» зараз має станиці в Монреалі, Оттаві, Торонто, Сент-Кетеринсі, Кітченер-Ватерлу, Вінніпезі, Калґарі, Едмонтоні та Ванкувері. Цього року організувалися та були офіційно прийняті дві нові пластові групи — Монктон і Саскатун. Очікуємо подальшого зросту.

Ключовою темою для обговорення стало значення літніх таборів, які для молодих пластунів є найскладнішою, але й найкориснішою частиною їхнього скавтського досвіду. Ці табори є результатом річного планування, особливо коли члени з усієї країни збираються разом, як це сталося минулого літа з пластовим юнацтвом.

У серпні 2025-го пластова молодь з усієї Канади мала можливість зібратися в Camp Byng, прибережному таборі Скавтів Канади в Британській Колумбії. Це виявилося цікавішим, ніж очікувалося. Літний табір, організував крайовий провід, а співкомандантами стали Юля Метелиця, Андрій Максимовський та Андрій Кiсіль. Участь узяли 273 юнацтва та 70 виховників-волонтерів.

Таборовики дізналися про історію корінних народів та їхні зв'язки з Канадою. Засвоїли нові провідницькі навички, ходили в мандрівки та возилися на морських каяках, а також вивчали основи виживання в дикій природі. Вечори присвячували традиційним співам і розповідям біля невеликих вогнищ на газових печах, оскільки відкриті багаття були заборонені.

Всі дізналися про потенційний страйк Air Canada по всій країні, що дало таборовикам більше можливостей для творчості й адаптації. Після завершення табору половина учасників змогла без труднощів повернутися додому завдяки різним планам подорожі. Інша половина, переважно зі східної Канади, застрягла ще на п'ять днів, поки страйк авіакомпанії не закінчився. Керівники, передбачаючи таку можливість, знайшли інше місце для табору в Скваміші, і заходи продовжили у спокійнішому темпі, поки не відновилися рейси.

Підприємства, кредитні спілки та приватні особи прийшли на допомогу фінансово, пожертвувавши кошти для оплати тривалого перебування. Об'єднавши зусилля, потенційна катастрофа перетворилася на чергову таборову пригоду. Як виявилося, досвід літнього табору послужив нагадуванням про цінність виховання та програм «Пласту» для сучасної молоді.

Іванка Сохоцька, довголітня пластунка, виховниця, провідниця й учителька середньої школи, виступила зі заключною гутіркою про позитивні аспекти пластової програми та необхідність «Пласту» сьогодні. Вона розповіла, як основні цінності та філософія пластового виховання діють, немов «протиотрута» від багатьох соціальних проблем, з якими має клопоти теперішня молодь. Це містить проблеми, що виникають через соціальні мережі, Інтернет, комп’ютерні екрани, коронавірус, штучний інтелект, війну в Україні та ширший політичний клімат.

Іванка описала деякі складнощі, з якими зіштовхуються молоді люди, дозріваючи розумово, фізично та соціально. Участь у «Пласті» може допомогти молоді знайти себе через активний відпочинок на природі, творчість, допомогу іншим, а також відчуття приналежності та досягнення.

Наприкінці, коли її обрали на другий дворічний термін, Катруся Долішна, зазначила, що провідники та члени «Пласту» й надалі долатимуть нові виклики, чи то зростанням чисельності членства, чи з потребою більшого числа вишколених виховників-волонтерів. «Не забувайте нашу дорогу Неньку-Україну та підтримуйте тих, хто її захищає!» — завершила свій виступ проханням.