Падіння освітнього рівня

Коли 2018 року Міністерство освіти і науки (МОН) України на чолі з Лілею Гриневич вирішило офіційно запустити освітню реформу під назвою «Нова українська школа» (НУШ), воно оперувало красивими рекламними гаслами. Урядовці пафосно і багато балакали про революційний перехід від застарілої «школи знань» до прогресивної «школи компетентностей». Вважалося, що дитиноцентризм і педагогіка партнерства між учителем та учнями має забезпечити краще засвоєння матеріалу. А запровадження інтегрованих курсів сприятиме формуванню цілісної картини світу.

Покоління «сніжинок»

Та реальність виявилася інакшою, ніж оптимістичні прогнози відомства. Згодом стало зрозуміло: відсутність базових знань не дозволяє сформувати необхідні компетентності у школярів. Багато дітей, потрапляючи в системі НУШ до базової середньої школи, не володіють в достатньому обсязі навичками читання і мають серйозні проблеми з елементарними математичними діями. Дитиноцентризм і партнерські стосунки між учителем та учнями дуже часто призводять до втрати дисципліни у класах. Страх учителів порушити права дитини формує в багатьох відчуття безкарності. Перетворення педагога з авторитета у товариша учня розбалансовує стосунки у трикутнику школа-дитина-батьки. Якщо раніше батьки ставилися з належною повагою до зауважень і порад учителя, то тепер часто займають позицію дитини. Це деструктивно впливає на навчально-виховний процес.

Відсутність оцінювання знань і домашніх завдань у молодшій школі заради уникнення зайвого стресу в дитини — сумнівна ініціатива, що закладає хибні життєві установки. Занадто лагідна школа насправді не готує до реального життя, у якому існують дедлайни, конкуренція та необхідність долати труднощі. Вона радше виховує покоління «сніжинок».

У системі НУШ існує великий розрив між початковою та середньою школою. Діти, які звикли до ігрової діяльності в 1-4 класах, раптово зіштовхуються з підручниками з великою кількістю складного матеріалу. Структура викладу природничих дисциплін — хаотична і перенасичена. Здається, що автори писали ці підручники для себе, а не для школярів. Акцент на інклюзивності та вирівнюванні нерідко призводить до того, що обдаровані учні не отримують достатньої уваги і змушені здобувати додаткові знання в репетиторів. А скасування врахування середнього бала атестата під час вступу до університетів ще більше демотивує школярів здобувати знання з різних предметів.

Фінська модель не вижила

Фінська модель, яку взяли за основу українські грантово-освітні реформатори при запровадженні НУШ, останнім часом наштовхнулася на серйозну критику на батьківщині і продемонструвала свої слабкі сторони. Уряд й освітня спільнота Фінляндії б’ють тривогу. Рівень знань учнів стабільно знижується. Ще на початку XXI ст. фінські учні демонстрували одні з найкращих результатів знань за програмою міжнародного оцінювання PISA. Проте зараз усе змінилося. З піку 2006-го (математика — 548 балів, читання — 546 балів, природничі науки — 563 бали) до 2022 року показники впали до 484 балів у математиці, 490 балів у читанні та 511 балів у сфері природничих наук. Зросла частка учнів з низьким рівнем компетентностей (у математиці — зі 7 % до 25 %, у читанні — з 10 % до 21 %).

Це змусило фінів зрозуміти: компетентності без міцних базових знань, дисципліни та ролі вчителя-лідера не працюють. Фінляндія, яку часто цитували як взірець для НУШ, зараз відкрито визнає: надмірна свобода та зменшення ролі вчителя призвели до падіння дисципліни, концентрації уваги, погіршення базових навичок. І вживає заходи для виправлення ситуації, повертаючись, зокрема, до методів традиційної школи. Але українське МОН поводиться доволі розслаблено й уперто не зважає на тривожні сигнали знизу. Здається, там живуть у власній вигаданій реальності.

Результати міжнародного дослідження PISA-2022 підтверджують кризові явища в українській освіті та тенденцію до падіння рівня знань у школярів. 2022-го рівень знань українських школярів у математиці, читанні і природничих науках був нижчим за середній показник для держав Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР). Особливо помітне відставання в читанні. За цим показником українські школярі зайняли 46-те місце з 81-го. Із 2018-го по 2022 рік кількість набраних балів упала із 466 до 428.

У математиці лише 58 % досягли базового рівня, у читанні — 59 %, у природничих науках — 66 %. Середній показник по країнах ОЕСР становить 69 % у математиці, 74 % у читанні та 76 % у сфері природничих наук. Також менше учнів з України продемонстрували найвищий рівень знань. У математиці таких було 3 %, у читанні та природничих науках — 2 %. Серед країн ОЕСР відповідні показники становлять 9 % для математики та 7 % для читання і природничих наук.

Утрата авторитету

Українські педагоги публічно і непублічно висловлюють своє занепокоєння процесами, які відбуваються у школі. І НУШ є одним із головних об'єктів критики. Вчителі скаржаться на падіння дисципліни серед учнів. Це відбулося, зокрема, внаслідок перетворення особистості вчителя на приятеля учня, а не авторитетної особи, яка виконує важливу виховну й освітню місію. Освітяни почуваються незахищеними й обмеженими у своїх можливостях. І часто стають жертвами булінгу. Зокрема, що в українських школах став популярним новий тренд: учні фільмують відео з вчителями та накладають на нього нецензурні висловлювання. У Мережі дедалі частіше з’являється контент, який принижує педагогів. Це ще один із проявів падіння авторитету вчителя і відсутності відповідальності учнів і батьків.

Крім того, є й купа інших проблем — від створення опорних ліцеїв до рівня зарплат та дефіциту кадрів. Молодь не хоче йти працювати у школу не лише через низькі зарплати, а й через соціальну незахищеність і надмірне психологічне навантаження. Демотивує освітян і засилля паперової роботи, органів контролю та різноманітних активістів-візіонерів, які «вчать, як потрібно працювати».

Дискусійним є поділ шкіл на ґімназії та ліцеї. Тепер, щоб навчатися у старших класах, дітям нерідко доведеться долати значні відстані. Адже кількість ліцеїв на громаду обмежена. А деякі сільські громади взагалі не матимуть шкіл із 10-12 класами. Цей факт уже викликав серйозне обурення на місцях. Але МОН уперто стоїть на своєму. Там і надалі демонструють відірваність від реальності. І наполягають: НУШ ефективно працює, серйозна корекція не потрібна. А для того щоб убезпечити себе від критики, Оксен Лісовий, міністр освіти називає НУШ політичним питанням, необхідним складник євроінтеграції, порівнюючи її з судовою реформою. І лякає припиненням фінансування від партнерів.

Освітяни справедливо критикують главу відомства за НУШ та її побічні наслідки. Лілія Гриневич теж несе персональну політичну відповідальність за те, що активно лобіювала масове впровадження усіх елементів НУШ без належного критичного аналізу й урахування української реальності.

Українська влада має дивну схильність відкидати власні напрацювання і копіювати іноземний досвід замість його ретельного вивчення й адаптації. А потім, якщо щось не так, виправдовує свою ж некомпетентність мітичними вимогами Європейського Союзу й євроінтеграційними зобов’язаннями перед партнерами. Можливо, у НУШ і є певні раціональні зерна. Але чи доцільно було тотально руйнувати не найгіршу освітню систему заради сумнівного експерименту?